Справа № 2-А-893

2009р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 квітня  2009р. суддя Лутугинського районного суду Луганської області Гайдук В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 д о Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання нарахувати  недоплачену щомісячну соціальну допомогу як  дитині війни, -

В с т а н о в и в:

27 лютого  2009р. позивачка звернулася з вказаним позовом до суду .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона має статус «дитини війни»,  у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  відповідачем їй не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, просить зобов’язати відповідача нарахувати їй підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006р. по 31 грудня 2007р. Просить розглянути справу за її відсутності.

    Від представника відповідача  надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності. В запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач зазначив, що ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, встановлених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”  зазначено, що пільги дітям війни, передбачені  ст. 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Нормативні документи, які б врегулювали це питання, Кабінетом Міністрів України не приймались. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007р. підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачувалось особам, які є інвалідами.  Виплата надбавки пенсіонерам, які не мали групи інвалідності, не проводилась.  Позивачкою, крім того, пропущений строк звернення до адміністративного суду, поважних причин для його поновлення немає. Вважає дії УПФУ в Лутугинському районі правомірними, тому просив суд відмовити позивачці  у задоволенні позову.

    В зв’язку з тим, що від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України 18 березня 2009р. постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

 Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 116676 .(а.с.5).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік»  були внесені зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, відповідно до яких п. 17 ст. 77, а саме: “ З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, зупинити на 2006р. дію  абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було виключено, ст. 110 викладено у такій редакції “Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом  7 ст. 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджується з 01 січня 2006р., а ст.6, - у 2006р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету”.

Порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Кабінетом Міністрів України у 2006р. розроблено не було.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007р.   № 6-рп/2007 положення ст. 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Статтею 152 Конституції України  передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення  Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, за період з 1 січня 2006р. до 31 грудня 2007р., за який заявлено позовні вимоги, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 9 липня 2007р. (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Враховуючі вищевикладене, суд вважає за можливе визнати  неправомірною відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачці підвищення до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, зобовязати відповідача прийняти рішення, яким нарахувати та виплачувати позивачці підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р.

У задоволенні позовних вимог за період з 01 січня 2006р. по 09 липня 2007р. необхідно відмовити за необгрунтованістю позову.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений  судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивачка просила поновити їй строк звернення до адміністративного суду, оскільки її законні права було обмежено шляхом прийняття нормативно - правових актів вищої сили.

Враховуючи похилий вік позивачки та її необізнаність у законодавстві, суд вважає, що строк звернення до суду позивачкою пропущено з поважних причин, а тому строк необхідно поновити.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог. Позивачем заявлено вимоги про нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 01.01.2006р. і по 31.12.2007р., суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково, за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р.

    Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                             П о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду  за захистом права на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2007р.

Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період  09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р.  з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог  позивачки відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   судові витрати у сумі 1 грн.70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: