донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.07.2007 р. справа №45/116а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Старовойтової Г.Я. |
суддів: | Діброви Г.І. Запорощенка М.Д. |
за участю представників сторін: |
від позивача: від відповідачів : від третьої особи: | Гартенко В.Ф. –ліквідатор не з’явились не з’явились |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Стальком” м. Донецьк |
на рішення господарського суду |
Донецької області |
від | 29.05.2007 р. |
у справі | №45/116а (суддя Плотніцький Б.Д.) |
за позовом: | Відкритого акціонерного товариства “Сталькон” м. Маріуполь |
до відповідача 1: | Закритого акціонерного товариства “Стальком” м. Донецьк |
до відповідача 2: | Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Стоїк” м. Київ |
до відповідача 3: | Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Владі і Со” м. Київ |
до відповідача 4: | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інвест” м. Київ |
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: | Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк в особі Управління державної реєстрації Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк |
про | визнання частково недійсним Установчого договору і Статуту Закритого акціонерного товариства “Стальком” м. Донецьк |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.2007 р. у справі №45/116а (суддя Плотніцький Б.Д.) задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Сталькон” м. Маріуполь про визнання недійсним Установчого договору від 25.02.2003р. з Додатком № 1 до нього і Статуту ЗАТ “Стальком”, що зареєстровані виконавчим комітетом Донецької міської ради від 26.03.2003р. за реєстраційним номером 04052844Ю0100051, в частині участі Відкритого акціонерного товариства “Сталькон” в якості засновника та формування ним статутного фонду Закритого акціонерного товариства “Стальком” при одночасному прийнятті рішення про зобов’язання Закритого акціонерного товариства “Стальком” повернути Відкритому акціонерному товариству “Сталькон” майно, вказане в Акті приймання-передачі від 25.03.2003р. за переліком у кількості 852 одиниці, визначеному у Додатку № 1 до Установчого договору від 25.02.2003р., зареєстрованому виконавчим комітетом Донецької міської ради від 26.03.2003р. за реєстраційним номером 04052844Ю0100051.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, перший відповідач, Закрите акціонерне товариство “Стальком” м. Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду. Вважає рішення господарського суду незаконним, необґрунтованим, та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.
Перший відповідач посилається на те, що господарський суд дійшов неправомірного висновку про незаконність Установчого договору через невідповідність інвесторів та розподілу належних їм часток Плану санації ВАТ “Сталькон”, оскільки зміна складу інвесторів прийнята у Мировій угоді від 21.04.2007 року, що затверджена Протоколом зборів Комітету кредиторів ВАТ “Сталькон” від 07.04.2007 року .
Скаржник також не погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність проведення експертної оцінки майна, що було внесено до установчого фонду ЗАТ “Стальком”.
Закрите акціонерне товариство “Стальком” м. Донецьк вважає, що господарський суд необґрунтовано визнав поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності та просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Сталькон” м. Маріуполь, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Відповідачі, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Стоїк” м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Владі і Со” м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Інвест” м. Київ, та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Виконавчий комітет Донецької міської ради м. Донецьк в особі Управління державної реєстрації Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк наданим їм правом не скористались представників у судове засідання не направили відзивів не надали. Про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.
Від заявника апеляційної скарги на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов лист №158 від 27.06.2007 року, в якому він просив відкласти розгляд справи на інший час, у зв’язку з неможливістю участі його представника в даному судовому засіданні, оскільки він приймає участь у іншому судовому засіданні в м. Маріуполі. Однак документи в підтвердження свого клопотання суду не надав.
Представник позивача проти такого клопотання заперечив та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника ЗАТ “Стальком”.
За результатами розгляду клопотання судова колегія визнала за можливе здійснити розгляд справи без участі представника заявника скарги, оскільки доказів в підтвердження своїх доводів заявником надано не було.
Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України “Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі №45/116а була призначена інша колегія суддів.
Вивчивши матеріали справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, вислухавши представника позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Протоколом комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства “Сталькон” у справі №24/112Б від 03.02.2003р. схвалені Доповнення до Плану санації, які затверджені в подальшому ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2003р.
Згідно з п. 6 “Взаємні обов’язки інвестора та боржника в процедурі санації” Доповнень до Плану санації для відновлення платоспроможності ВАТ “Сталькон” передбачалося здійснення санації із залученням інвесторів. Інвесторами були визначені: ТОВ Комерційний банк “СТОЇК”, ТОВ “ВЛАДІ і Со” та ТОВ “Українська паливно-енергетична компанія”.
У відповідності до п.9 “Реструктуризація підприємства-боржника” Доповнень до Плану санації вказані інвестори спільно з підприємством-боржником при здійсненні його реструктуризації повинні були виступити засновниками створюваних з цією метою нових підприємств, у тому числі Закритого акціонерного товариства “Стальком”.
Зі змісту Статуту та Установчого договору Закритого акціонерного товариства “Стальком”, що зареєстровані виконавчим комітетом Донецької міської ради 26 березня 2003 року за реєстраційним номером 04052844Ю0100051, вбачається, що засновниками цього підприємства разом з Відкритим акціонерним товариством “Сталькон” виступили ТОВ Спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією “СТОЇК”, ТОВ “Агро-Інвест” та ТОВ “Фірма “ВЛАДІ і Со”.
Пунктами 1.1. Статуту та 1.2. Установчого договору ЗАТ “Стальком” встановлено, що товариство створене згідно із законами України “Про господарські товариства”, “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та іншими нормативними актами чинного законодавства України, і у відповідності до Плану санації ВАТ “Сталькон” зі змінами та доповненнями, схваленими комітетом кредиторів ВАТ “Сталькон” (протокол від 03.02.2003р.), затвердженого ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2003р. у справі № 24/112Б.
Відповідно до п. 8 “Оцінка майна боржника” та п. 10 “Створення ЗАТ “Стальком”, формування статутного фонду та оплата акцій” Доповнень до Плану санації, встановлення реальної вартості майна боржника здійснюється шляхом проведення експертної оцінки, яка і визначає вартість внеску ВАТ “Сталькон” до статутного фонду ЗАТ “Стальком”.
У пункті 3.2. Розділу ІІІ. “Формування статутного фонду” Установчого договору Закритого акціонерного товариства “Стальком” вказано, що вартісна оцінка майна, яке вноситься до статутного фонду цього підприємства, визначається за домовленістю сторін.
ВАТ “Сталькон” згідно із п. 6.2. Статуту ЗАТ “Стальком” та п. 3.2 Установчого договору в якості внеску до статутного фонду ЗАТ “Сталькон” та на оплату своєї частки акцій згідно із актом приймання-передачі майна від 25.03.2003р. передав майно виробничо-технічного призначення вартістю 13857500 гривень за переліком у 852 одиниці, визначеному у Додатку № 1 до Установчого договору від 25.02.2003р.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі №45/116а від 29.05.2007 р. відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
У відповідності до статті 1 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Відповідно до статті 4 цього ж Закону акціонерні товариства створюються і діють на підставі установчого договору та статуту.
Згідно зі статтею 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
Частиною 3 статті 57 ГПК України встановлено, що у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вибір інвесторів віднесений до компетенції комітету кредиторів.
Відповідачі, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Стоїк” м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Владі і Со” м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Інвест” м. Київ, повинні були стати співзасновниками ЗАТ “Стальком” разом із ВАТ “Сталькон” як інвестори останнього у разі, якщо такий статус їм було б надано комітетом кредиторів, що діяв у межах справи про банкрутство ВАТ “Сталькон” №24/112Б.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відносно ТОВ Спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією “СТОЇК” та ТОВ “Агро-Інвест” комітетом кредиторів ВАТ “Сталькон” не було прийнято рішення про надання їм статусу інвестора, сумісно з яким Позивач міг створювати ЗАТ “Стальком” в процесі своєї реструктуризації.
Крім того, найменування інвесторів - ТОВ Комерційний банк “СТОЇК”, ТОВ “ВЛАДІ і Со” та ТОВ “Українська паливно-енергетична компанія” безпосередньо визначені в п. 6 Доповнень до Плану санації, затверджених ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2003р. у справі №24/112Б, що узгоджується із змістом частин 1, 2 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що участь саме вказаних осіб у заснуванні ЗАТ “Стальком” сумісно із Позивачем є обов’язковою мірою, оскільки є обов’язковими положення Доповнень до Плану санації, як це передбачено ч. 5 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, де зазначено, що План санації, а відтак –і Доповнення до нього, набувають чинності після їх затвердження ухвалою суду.
Таким чином, не можуть бути прийняті до уваги твердження заявника скарги щодо необов’язковості дотримання первісної форми плану санації, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Крім того, як правомірно зазначено господарським судом першої інстанції, зважаючи на розмір здійсненого Позивачем на виконання зобов’язань за Установчим договором внеску до статутного фонду першого відповідача, такий договір є значною угодою у розумінні абз. 26 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки опосередковує розпорядження (перехід права власності) на майно ВАТ “Сталькон” до ЗАТ “Стальком”. Між тим, відповідно до ч. 9 ст. 17 даного Закону вчинення значної угоди потребує згоди комітету кредиторів, яка відносно Установчого договору із ТОВ Спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією “СТОЇК” та ТОВ “Агро-Інвест” відсутня.
Враховуючи приписи чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що укладання Установчого договору та затвердження Статуту Товариства, створеного в порядку відновлення платоспроможності боржника за планом санації, затвердженим судом, не у відповідності із таким планом (з урахуванням доповнень), є порушення вказаних вище приписів законодавства, оскільки, на думку судової колегії, не повинна здійснюватись фактична зміна умов плану санації, затвердженого судом, в процесі його реалізації.
Крім того, господарський суд правомірно вказав про здійснення внеску до статутного фонду ЗАТ “Стальком” відповідно до п.3.2 Установчого договору за вартістю, що була визначена засновниками першого відповідача без проведення її оцінки, як це передбачено положеннями розділів 8, 10 Доповнень до плану санації у справі №24/112Б. Встановлення у спірному Установчому договорі положень, які безпосередньо суперечать заходам відновлення платоспроможності, затверджених судом у вказаних Доповненнях до плану санації, не відповідає ч. 5 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Частиною 2 ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” передбачена обов’язковість проведення оцінки майна за рішенням суду.
Крім того, зважаючи на встановлення необхідності проведення оцінки згідно до положень Доповнення до плану санації, обов’язковість яких зумовлена ухвалою господарського суду про їх затвердження, встановлення спірним Установчим договором іншого порядку визначення вартості майна суперечить наведеній нормі чинного законодавства.
Стосовно тверджень заявника апеляційної скарги про можливість здійснення захисту порушеного права, що виникло у зв’язку з проведенням процедури санації, виключно в процедурі провадження у справі про банкрутство, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що можливість реалізації права на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України. Як правомірно вказано судом першої інстанції така можливість не поставлена у залежність від використання особою процедури, передбаченої ч. 8 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Судовою колегією також не приймаються до уваги посилання першого відповідача на можливість внесення змін до установчих документів ЗАТ “Стальком” згідно із розділом 17 Доповнень до Плану санації, оскільки відповідні положення Доповнень стосуються подальших, запроваджуваних вже після державної реєстрації первісної редакції установчих документів, змін до останніх. Наразі, така первісна редакція має цілком відповідати вимогам положень Доповнень до Плану санації ВАТ “Сталькон”.
Відповідно до статей 25, 26 Цивільного кодексу УРСР Статут є правовою основою діяльності юридичної особи і визначає її спеціальну правоздатність.
Відповідно до статті 48 ЦК УРСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
Таким чином, до установчого договору від 25.02.2003р. слід підходити як до недійсного та застосовувати правові наслідки угоди, яка суперечить (не відповідає) чинному законодавству.
Судова колегія вважає, що господарським судом Донецької області правильно визнано недійсними Установчий договір та Статут першого відповідача лише в частині участі ВАТ “Сталькон”.
Відповідно до ст. 59 ЦК УРСР за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладання. Недійсна угода не породжує для сторін жодних прав та обов’язків, крім тих, що пов’язані із застосуванням наслідків її недійсністю. Відповідно до абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3 ці правила підлягають застосуванню і у випадку визнання недійсним лише частини угоди.
На виконання положень Установчого договору ЗАТ “Стальком” для формування його статутного фонду Відкритим акціонерним товариством “Сталькон” було передане майно згідно з Актом приймання-передачі майна в статутний фонд від 25.03.2003р. за переліком у 852 одиниці, визначеному у Додатку № 1 до Установчого договору від 25.02.2003р., загальною вартістю 13857500,00 гривень.
Таким чином, саме участь позивача в Установчій угоді та факт виконання зобов’язань за нею в частині здійснення внеску з урахуванням положень ч. 1 ст. 26 Закону України “Про власність”, ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” були правовою підставою для набуття першим відповідачем права власності на майно, вказане в Акті приймання-передачі від 25.03.2003р. за переліком у 852 одиниці, визначеному у Додатку № 1 до Установчого договору від 25.02.2003р.
Господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що скасування дійсності цієї правової підстави з моменту її виникнення, зважаючи на ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, зумовлюють відсутність права власності на таке майно у ЗАТ “Стальком” та необхідність відновлення первісного стану шляхом повернення у власність ВАТ “Сталькон” майна, що було передано до статутного фонду ЗАТ “Стальком”. Враховуючи факт відсутності сертифікатів акцій ЗАТ “Стальком”, зазначені наслідки недійсності спірних установчих документів в частині участі позивача є односторонніми.
Щодо тверджень заявника апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
За правилами статті 71 Цивільного кодексу УРСР до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності - три роки.
Згідно статті 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Аналогічне положення міститься і у статті 267 чинного Цивільного кодексу України.
Враховуючи приписи чинного законодавства, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно відновив пропущений позивачем строк позовної давності, оскільки, як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, обґрунтування цього позову з боку ВАТ “Сталькон” було неможливим без отримання документів ліквідатором після його призначення в межах справи №42/194Б.
Правомірність застосування ЦК України в редакції 2003р. до вирішення питання із поновленням строку позовної давності обумовлена приписами п. 6 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу, де зазначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
З огляду на приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, судова колегія вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позов.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Стальком” на рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2007 р. у справі №45/116а - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2007 р. у справі №45/116а ( суддя Плотніцький Б.Д. ) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.
Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Головуючий Г.Я. Старовойтова
Судді: Г.І. Діброва
М.Д. Запорощенко
Надруковано 9 прим.:
1 прим. –у справу;
1 прим. –позивачу ;
4прим. –відповідачам;
1 прим. - 3-й особі;
2 прим. - ДАГС.