ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/5287/18 Номер провадження 22-ц/814/2108/19Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Кузнєцової О.Ю.

секретар: Ткаченко Т.І.

за участю: відповідача ОСОБА_1 ,представника відповідача - адв. Остапенко І.О.

позивача ОСОБА_2 , представника позивача - адв. Дігтярь Л.А.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 травня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до місцевого суду із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що вона є рідною дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківство визнано останнім 05.01.2018 року.

Зазначає, що за життя свого батька вона піклувалась про нього, оскільки він тяжко хворів та потребував сторонньої допомоги. Батько складав заповіти на її користь на випадок своєї смерті, останній складено 04.12.2007 року. Однак, у 2017 році у неї виникли труднощі у зв`язку із вагітністю та пологами та вона не мала можливості достатньо часу приділяти батьку також і після народження дитини.

Вказує, що у квітні 2017 року народила дитину, а у період з 27.09.2017 року по 25.10.2017 року батько перебував на стаціонарному лікуванні після проведеної 27.09.2017 року операції. Їй було відомо, що у вересні 2017 року її батьком було складено заповіт на користь його другої дочки, ОСОБА_1 , від якої він на той час очікував допомоги за домовленістю між ними, однак остання не виправдала сподівань батька з цього приводу та ухилялась від надання допомоги останньому, який через хворобу був у безпорадному стані та потребував постійного догляду.

Зазначає також, що відповідач не відвідувала батька, який з 21.11.2017 року по 30.11.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із скоєнням спроби суїциду, у лікарні, не телефонувала, не забирала батька з лікарні, не відповідала на його телефонні дзвінки, не займалась похованням батька, яке здійснила позивач.

З урахуванням наведеного прохала усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішити питання судових витрат.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, задоволено в повному обсязі.

Усунуто ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Октябрським РВ у м. Полтаві УДВС України в Полтавській області 05.12.2013 року) від права на спадкування, як спадкоємця за заповітом від 20.09.2017 року серії НМЕ №864797, зареєстрованим в реєстрі за №1121 та посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Сокирченко Т.П.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

З цим рішенням не погодилася відповідач, яка, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано законодавчої можливості усунення від права на спадкування саме за заповітом.

Вказує, що спірний заповіт складений з урахуванням положень ст.1247 ЦК України та є чинним, при цьому позивач не є спадкоємцем за заповітом, відтак, не має жодного права на ініціювання питання про усунення ОСОБА_1 від спадкування саме за заповітом.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані та потребував допомоги саме від відповідача, а також доказів того, що вона такої допомоги не надавала.

Також, вказує на безпідставність стягнення з неї на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, оскільки стороною позивача не надано до справи розрахунку відповідних витрат, квитанцій чи меморіальних ордерів, договору про надання адвокатських послуг, акту приймання-передачі наданих послуг, і т.п.

У судовому засіданні відповідач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та прохали її задовольнити.

Позивач та її представник прохали скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи, згідно актового запису №1497 від 05.10.1984 року, складеного Октябрським відділом реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьки - ОСОБА_3 (батько), ОСОБА_5 (мати), що підтверджується повторним Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 05.01.2018 року (а.с.150).

Окрім того, як установлено та не заперечується сторонами по справі, відповідач ОСОБА_1 також є дочкою спадкодавця ОСОБА_3 .

Відповідно до актового запису №62, складеного Шевченківським районним у місті м. Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , а.с.7).

Місцевим судом установлено, що за життя ОСОБА_3 неодноразово складав заповіт на випадок своєї смерті щодо належного йому майна, що вбачається із Витягу зі Спадкового реєстру №50526721 від 11.01.2018 року (а.с.9-10), як на користь ОСОБА_2 (заповіт від 22.03.1994 року, 16.02.1999 року та 04.12.2007 року (а.с.13-15), так і на користь дочки ОСОБА_1 (заповіт від 26.01.1993 року та від 20.09.2017 року (а.с.60, 62).

Так, 20.09.2017 року спадкодавцем було складено заповіт (останній чинний) серії НМЕ № 864797, зареєстрований в реєстрі за №1121 та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Сокирченко Т.П., відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно повністю ОСОБА_1 (а.с.60-61).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №50646197 від 23.02.2018 року, після смерті ОСОБА_3 , 23.01.2018 року нотаріусом Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу №61896982 (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив із того, що зібраними у справі доказами в їх сукупності доведено факт ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги батьку ОСОБА_3 у період його безпорадного стану (з кінця 2016 року по день смерті). При цьому, ОСОБА_1 мала змогу надавати таку допомогу, а відтак, наявні підстави для усунення її від права на спадкування.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ч.2 ст.1223 ЦК України У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи та знайшло підтвердження у судовому засіданні, позивач, в обгрунтування вимог позову, вказувала на наявність підстав для застосування до даних правовідносин положень частини 5 статті 1224 ЦК України, якою передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частиною шість даної статті визначено, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Проте вказана норм не може бути заснована до даних правовідносин, оскільки, складений 20.09.2017 року спадкодавцем ОСОБА_3 заповіт (серії НМЕ №864797, зареєстрований в реєстрі за №1121 та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Сокирченко Т.П.), відповідно до якого останній на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно повністю саме ОСОБА_1 , є проявом внутрішнього волевиявленням спадкодавця, чинний, ніким не оспорюваний та не визнаний недійсним.

Відтак, оскільки заповіт є внутрішнім волевиявленням спадкодавця, який вважав за необхідне залишити все наявне йому майно саме ОСОБА_1 , та, оскільки ОСОБА_2 не має права на обов`язкову частку у спадщині, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, з урахуванням також нижчевикладеного.

В Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 зазначено, що для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Виходячи зі змісту наведеної норми закону та з урахуванням роз`яснень, наданих у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

При цьому для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Так, місцевим судом на підставі наявної у справі медичної документації стосовно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.12,16-19, 23-27) установлено, що він за життя мав захворювання за діагнозами: простата, хронічний цистит, облітеруючий атеросклероз судин, гіпертонічна хвороба ІІІ ступеня, хронічний панкреатит, виразкова хвороба шлунку, церебральний атеросклероз, гіпертрофія лівого шлуночка, хронічний гепатит, хронічний пиєлоцистит, атеросклеротична хвороба серця, у зв`язку із чим перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні, а також переніс операцію простати у вересні 2017 року. Такий хворобливий стан спадкодавця також підтвердили допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції свідки.

Окрім того, як убачається з показань свідків, ОСОБА_2 періодично здійснювала догляд за хворим батьком та надавала йому відповідну допомогу, свідки бачили її в квартирі померлого ОСОБА_3 .

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

При цьому, матеріалами справи не установлено повного, свідомого та винного ухилення ОСОБА_1 від догляду за хворим батьком. Так, позивачем не доведено, що спадкодавець потребував допомоги саме відповідача ОСОБА_1 , що відповідач за наявної можливості здійснювати догляд за ОСОБА_3 ухилялась від такого обов`язку, окрім того, не установлено, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мала спадкоємець ОСОБА_1 матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому, як убачається з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідач надавала ОСОБА_3 допомогу, купувала продукти, готувала їжу.

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відтак, оскільки матеріалами справи не установлено на підставі належних та допустимих доказів, свідомого, винного та повного ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги спадкодавцю, а також, того, що спадкодавець потребував такої допомоги саме від відповідача, та з урахуванням того, що заповіт є внутрішнім волевиявленням спадкодавця, який вважав за необхідне залишити все наявне йому майно саме ОСОБА_1 , та, оскільки ОСОБА_2 не має права на обов`язкову участь у спадщині, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову та усунення ОСОБА_1 від права на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Зміст позовних вимог фактично зводиться до незгоди позивача з заповітом на ім`я відповідача, який, в свою чергу, є чинним та ніким не скасованим.

Відтак, доводи апеляційної скарги є обгрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки даною постановою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то з позивача на її користь необхідно стягнути 1057,20 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Окрім того, відповідно ч.ч.1,4,5 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Аргос» було укладено Договір №104 про надання адвокатських послуг (а.с.56-58).

Також, згідно квитанції №5768548 від 28.09.2018 року ОСОБА_1 було сплачено на виконання умов договору №104 від 24.09.2018 року кошти в сумі - 2200,00 грн.(а.с.59),

22.11.2018 року адвокатом Остапенко І.О. було надано Ордер ПТ №051274 на представництво інтересів ОСОБА_1 в Октябрському районному суді м. Полтави по даній справі (а.с.74).

У червні 2019 року ОСОБА_1 надала детальний розрахунок суми судових витрат, які вона понесла на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в апеляційній інстанції, яка становить 2900,00грн, та Акт прийому-передачі послуг за червень 2019 року за договором про надання адвокатських послуг №104 від 24.09.2018 року на суму 2900,00грн. (а.с.181,185).

Згідно квитанції від 20.06.2019 року ОСОБА_1 було сплачено за послуги адвоката 2900,00 грн.(а.с.187).

29.07.2019 року адвокатом Остапенко І.О. було надано Ордер ПТ №111821 на представництво інтересів ОСОБА_1 по даній справі в Полтавському апеляційному суді (а.с.74).

Відтак, аналізуючи об`єктивність визначеного адвокатом гонорару, зокрема, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг у районному суді та в суді апеляційної інстанції, ціну позову та складність справи, колегія суддів вважає за можливе стягнути з позивача на користь апелянта суму витрат, понесених останньою на надання професійної правничої допомоги та оплату послуг адвоката, в розмірі 5100,00грн (2200,00 грн.+2900,00грн.)

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 травня 2019 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1057,20 (одну тисячу п`ятдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5100,00 (п`ять тисяч сто гривень) понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ С.М. Бондаревська

О.Ю. Кузнєцова