Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 174/557/16-ц

провадження № 61-23903св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач)

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»,

представники відповідача: Лісковська Ольга Анатоліївна , Баранова Марина Валентинівна ,

третя особа - первинна профспілка «Свободу Праці» державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»,

представник позивача і третьої особи - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області у складі судді Данилюк Т. М. від 01 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є. від 09 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - ДП «ОГХК»), третя особа - первинна профспілка «Свободу Праці» ДП «ОГХК», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував з філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (далі - філія «ВГМК») ДП «ОГХК» у трудових відносинах, працюючи на посаді провідного інженера режимно-контрольного відділу управління комбінату. 09 вересня 2016 року його було звільнено з посади у зв`язку зі змінами організації виробництві і праці, в тому числі скорочення штату працівників, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки його звільнення відбулося без урахування відмови у наданні згоди профспілкового органу, членом якого він є, на звільнення, та від запропонованих підприємством вакантних посад позивач не відмовився.

Посилаючись на вказані обставини, просив поновити його на посаді провідного інженера режимно-контрольного відділу управління комбінату у філії «ВГМК» ДП «ОГХК» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8 972,52 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера режимно-контрольного відділу управління комбінату у філії «ВГМК» ДП «ОГХК» з 10 вересня 2016 року. Стягнуто з ДП «ОГХК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8 972,52 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при звільненні позивача відповідачем було порушено вимоги статті 43 КЗпП України та статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки первинною профспілковою організацією «Свобода праці» ДП «ОГХК» було надано обґрунтовану відмову на його звільнення, як члена профспілки, що в свою чергу свідчить про порушення трудових прав позивача, які підлягають захисту шляхом поновлення на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ДП «ОГХК» відхилено, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про необхідність поновлення позивача на роботі, звільненого без згоди профспілкового органу, членом якого він є, відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2017 року ДП «ОГХК» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновків про звільнення позивача без урахування відмови виборного органу первинної профспілкової організації на його звільнення, оскільки первинна профспілка «Свободу Праці» ДП «ОГХК» у строки, встановлені статтею 43 КЗпП України, не повідомила філію «ВГМК» ДП «ОГХК» у письмовій формі про прийняте рішення за результатами розгляду подання № 01-32/4531 від 23 серпня 2016 року про отримання згоди на розірвання трудового договору з позивачем. Також суди не звернули уваги, що лист первинної профспілки «Свободу Праці» ДП «ОГХК» № 27 від 05 вересня 2016 року не містить будь-якого правового обґрунтування рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача. Суд, визнавши за відповідачем право за своїм розсудом приймати рішення про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, фактично позбавив відповідача можливості реалізувати це право, незважаючи на дотримання відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача.

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У травні 2017 року до касаційного суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у яких, посилаючись безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, позивач просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 174/557/16-ц з Вільногірського міського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 прийнятий в порядку переведення у режимно-таємний відділ управління ДП «ОГХК» філії «ВГМК» провідним інженером, а 01 лютого 2015 року його переміщено у режимно-контрольний відділ управління комбінату провідним інженером.

Згідно з наказом ДП «ОГХК» від 08 червня 2016 року № 145 з 10 вересня 2016 року заплановано виключення зі схем організаційної структури та штатного розпису посад службовців Філії підрозділ «Режимно-контрольний відділ управління комбінату», зі штатного розпису посад службовців філії одну штатну одиницю «Інженер провідний режимно-контрольного відділу управління комбінату», яку на той час займав позивач.

Наказом ДП «ОГХК» від 09 вересня 2016 року № 823-П позивача звільнено у зв`язку зі змінами організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників згідно з пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України. Зазначено, що ОСОБА_1 не надав згоду на переведення на жодну з вакансій, яка б відповідала його кваліфікації, освіті та досвіду роботи.

ОСОБА_1 був членом контрольно-ревізійної комісії профспілки, що підтверджується витягом з протоколу зборів первинної профспілкової організації «Свободу праці» ДП «ОГМК» від 29 червня 2016 року № 29/06/16-1.

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилався на те, що його звільнення відбулося без згоди профспілкового органу, членом якого він є,що суперечить нормам чинного трудового законодавства, а тому його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом пункту 10 частини першої статті 247 КЗпП України, пункту 10 частини першої статті 38 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічні положення містяться і в частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України, частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.

Частиною другою статті 43 КЗпП України встановлено п`ятнадцятиденний строк для розгляду обґрунтованого письмового подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до частини п`ятої зазначеної статті виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі у триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2016 року первина профспілка «Свободу праці» ДП «ОГМК» одержала подання від 23 серпня 2016 року за № 01-32/4530 на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , а 03 вересня 2016 року розглянула вказане питання на зборах, що підтверджується витягом з протоколу № 03/09/16-1 від 03 вересня 2016 року.

Листом від 05 вересня 2016 року за вих. № 27 первина профспілка «Свободу праці» ДП «ОГМК» повідомила відповідача про відмову у наданні згоди на звільнення позивача за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України, навівши належне правове обґрунтування такої відмови.

Крім того, відповідно до вимог частини четвертої статті 252 КЗпП України звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад.

Суд установив, що станом на 29 червня 2016 року ОСОБА_1 був членом контрольно-ревізійної комісії первинної профспілкової організації «Свободу праці» ДП «ОГМК», тому не міг бути звільнений з ініціативи власника протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад.

Зважаючи на те, що відповідач під час звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера режимно-контрольного відділу управління комбінату у філії «ВГМК» ДП «ОГХК» допустив порушення трудового законодавства, не дотримавшись гарантій наданих йому як члену первинної профспілкової організації «Свободу праці» ДП «ОГМК», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано поновив позивача на роботі, стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги про наявність передбаченої частиною п`ятою статті 43 КЗпП України мовчазної згоди первинної профспілкової організації на звільнення позивача не узгоджуються з матеріалами справи.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. П. Курило