П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 469/763/16-а

Головуючий в 1 інстанції: Гапоненко Н.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області із адміністративним позовом до Управління ПФУ в Березанському районі Миколаївської області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати зарахувати період його роботи з 08.04.1994 року по 08.04.1999 року в Арбузинській виправній колонії №83 до його страховий стажу.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2016 року (ухваленою в порядку ст.183-2 КАС України) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 30.08.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права, просив скасувати постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 01.08.2016 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2016р. вказану вище апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, а ухвалою від 24.10.2016р. - повернуто апелянту.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016р. за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2019р. вказана вище касаційна скарга ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначено до розгляду на 31.01.2019р.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2019р. вказану вище касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016р., а справу направлено до апеляційного суду для продовження її розгляду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2019р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 повторно залишено без руху в зв`язку із не сплатою в повному обсязі судового збору.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно із п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на підставі вироку Веселінівського районного суду Миклаївської області від 28.01.1994р., в період з 08 квітня 1994 року по 08 квітня 1999 року відбував покарання у виді позбавлення волі в УІН 316\83 МВС України (зараз - Арбузинська виправна колонія №83 Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області).

Протягом періоду відбування покарання, а саме - з вересня 1994 року по січень 1999 року (т.б. 4 роки 1 місяць) позивач, у відповідності до діючого на той час ВТК України (в редакції 1970р.), працював та отримував заробіток, з якого УІН 316\83 МВС України утримання та перерахування до Пенсійного фонду України не проводила (а.с.6).

В липні 2016 року позивач звернувся до Управління ПФУ в Березанському районі Миколаївської області із заявою про зарахування йому до страхового стажу періоду роботи з 1994-1999р.р. під час перебування в місцях позбавлення волі, т.б. в УІН 316\ 83 МВС України.

Однак, Управління ПФУ в Березанському районі Миколаївської області своїм листом від 11.07.2016 року повідомила позивача про можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи з 1994 по 1999 роки лише за умови надання ним довідки з Державного комітету статистики України про розмір середньомісячного заробітку за професією, роботу за якою він виконував, перебуваючи у ВК-83, та сплати страхових внесків за вказаний період до Пенсійного фонду України.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та безпідставності позовних вимог, та відповідно, з правомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 23.09.1999р. №1105-XIV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Так, порядок обчислення та сплати страхових внесків безпосередньо регулюється ст.20 зазначеного Закону, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Так, частиною 6 ст.50 Виправно-трудового кодексу України (в редакції, що діяла на час відбування покарання позивачем) передбачалось, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Як вбачається з приписів пункту «а» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, та вже зазначалося вище, згідно довідки Арбузинської виправної колонії №83 Управління ДПС України від 14.06.2016р. №202, позивач в період відбування покарання дійсно працював і його заробітна плата за період 1994-1999р.р. склала 123,97 грн., але утримання та перерахування з неї страхових внесків до Пенсійного фонду не здійснювалось.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та норми діючого законодавства, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій пенсійного органу (т.б. відповідача) та наявність у нього усіх законних підстав для відмови позивачу у зарахуванні до його страхового стажу спірного періоду роботи в місцях позбавлення волі.

До того ж, суд 2-ї інстанції також звертає увагу й на те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 309, 311, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2016 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 23.09.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло