ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 р.Справа № 520/9342/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Малойвана Євгена Ігоровича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 31.07.19 року по справі № 520/9342/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просить суд:

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2018 р.;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.03.2016 р. по 31.05.2018 р.

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;

- судові витрати покласти на відповідача.

Через канцелярію суду представником Аденінського С.В надано заяву, у якій просив суд:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо поширення дії положень постанов КМУ №365 від 08.06,2016 р. та №335 від 25.04.2018 р. в частині відсутності окремого порядку для виплати пенсії в межах виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 р. у справі №520/9342/18;

- постановити окрему ухвалу якою зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. "Харкова виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 р. по 31.04.2018 р. без врахування постанов КМУ №335 від 25.04.2018 р. та №365 від 08.06.2016 р. і направити її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;

- постановити окрему ухвалу, про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності начальника Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019р. заяву представника ОСОБА_1 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Малойван Євгеном Ігоровичем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, що й призвело до постановления незаконної ухвали. Вказує, що у даному випадку всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України, невиконання відповідачем рішення суду, який фактично займається не його виконанням, а очікує прийняття KM України окремого порядку, в рамках якого на його думку і у невизначеному майбутньому будуть виплачуватись вказані суми пенсії, чим по суті вказує на необхідність погодження виконання рішення суду Кабінетом Міністрів України, що суперечить вимогам ст. 6 Конституції України. Відмова у виконанні цього рішення суду фактично вказує і на відмову відповідача від застосування висновків, викладених Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 р. у зразковій справі 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), яке залишено без змін постановою Велика Палата Верховного Суду. Наведене свідчить про пряме, умисне невиконання рішення суду та положень статті 129-1 Конституції України відповідно до якої судове рішення є обов`язковим до виконання, про недобросовісну поведінку відповідача. Зазначає, що після ухвалення рішення у даній справі відповідач продовжує вчиняти ті самі дії (бездіяльність), як і до його ухвалення - посилання на відсутність окремого порядку. На підставі вищевикладеного, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі №520/9342/18 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №520 9342 18 задовольнити в з повному обсязі.

Від Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 по справі № 520/9342/18 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.

Також в відзиві Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області зазначає, що головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019р. колегією суддів у відповідності до статті 52 КАС України клопотання задоволено та замінено відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на правонаступника - Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення, згідно з п. 2 частини 1 статті 315 КАС України підлягає зміні, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.08.2018 р.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.03.2016 р. по 31.04.2018 р.

Дане рішення суду набрало законної сили 11.01.2019 року.

Згідно наданого відповідачем відзиву на подану заяву та апеляційну скаргу, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії на виконання судового рішення. Пенсія за період з 01.03.2016 по 31.04.2018 роки нарахована, але не профінансовано.

Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вживає заходів з метою виконання судового рішення в порядку, визначеному законодавством України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Отже, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, суд вважає, що підстави для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України відсутні.

Колегія суддів погоджується з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції щодо залишення без задоволення заяви представника ОСОБА_1 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Проте колегія суддів не погоджується з мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За приписами частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд зазначає, що затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.

Позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить наведеній нормі статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9.07.07 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд визнає неприйнятними доводи відповідача про неможливість виплати позивачу заборгованості за період з 1.08.17 по 31.10.18 до ухвалення Кабінетом Міністрів України окремого порядку проведення таких виплат, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також, відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам; з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи те, що право позивача на перерахунок пенсії встановлено чинним законодавством України і не заперечується відповідачем, а також враховуючи дотримання всіх вимог, передбачених для проведення перерахунку пенсії, посилання пенсійного фонду на відсутність коштів для проведення поновлення виплати пенсії, порушує гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Але колегія суддів зазначає, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 628 від 22.08.2018 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова реорганізовано шляхом приєднання до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Отже, головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Управління) є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Частиною 1 статті 104 ЦКУ передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦКУ).

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час розгляду справи судом першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова припинено.

Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 - Малойваном Євгеном Ігоревичем надано заяву, у якій просив суд: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо поширення дії положень постанов КМУ № 365 від 08.06.2016 та № 335 від 25.04.2018 в частині відсутності окремого порядку для виплати пенсії в межах виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 520/9342/18; постановити окрему ухвалу якою зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 31.04.2018 без врахування постанов КМУ № 335 від 25.04.2018 та № 365 від 08.06.2016 і направити її управлінню Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; постановити окрему ухвалу, про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності начальника Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

За змістом статті 43 Кодексу адміністративного судочинства і України, адміністративна правосуб`єктність (процесуальне право-та дієздатність) передбачає можливість конкретної особи стати суб`єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов`язків, передбачених законом для даного суб`єкта і даних правовідносин.

Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю. Для того, щоб особа стала носієм процесуальної правоздатності, необхідний юридичний факт, який обумовив виникнення адміністративного процесу.

Таким чином, внаслідок припинення діяльності управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова адміністративна процесуальна правосуб`єктність даного суб`єкта владних повноважень припинилась.

Оскільки в даній справі мало місце здійснення процесуального правонаступництва, очевидним є те, що саме з цього моменту до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перейшли права та обов`язки від правопопередника - обов`язок виконати рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що невиконання процесуальних обов`язків правопопердником не може слугувати правовою підставою для притягнення до відповідальності керівника правонаступника та винесення окремої ухвали.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Матеріали даної справи не містять, та позивачем до суду не надано, доказів того, що Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області (правонаступником управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова) права позивача порушені, а саме, що Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області не виконується рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року по справі № 520/9342/18.

На даний час в колегії суддів відсутні підстави вважати, що Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області правонаступником (правонаступником управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова) рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року по справі № 520/9342/18 не буде виконуватись.

Враховуючи вищенаведене, факт припинення діяльності управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, відсутність доказів невиконання Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області правонаступником (правонаступником управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова) рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року по справі № 520/9342/18, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 .

Крім того, задоволення вимог заяви представника ОСОБА_1 , з урахуванням факту припинення діяльності управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, не призведе до поновлення його прав.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в разі невиконання Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області правонаступником (правонаступником управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова) рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року по справі № 520/9342/18, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 р. по 31.04.2018 р. та постановлення окремої ухвали, про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що на думку колегії суддів є більш дієвим та належним способом захисту порушених прав позивача.

Враховуючи вищенаведене, факт припинення діяльності управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, доводи представника позивача стосовно неправомірності дій управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова не впливають на вирішення справи по суті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини

З урахуванням вимог ст.328 КАС України дане судове рішення оскарженню не підлягає .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі № 520/9342/18 змінити в частині підстав та мотивів її прийняття.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі № 520/9342/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров

Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 23.09.2019 року