Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 490/3805/16-ц

провадження № 61-32578св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2016 року у складі судді: Батченка О. В. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Крамаренко Т. В., Прокопчук Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 06 липня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № NKH3GK04040091, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 118 000 доларів США терміном до 05 липня 2025 року.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 06 липня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором станом на 10 лютого 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 233 439,12 доларів США, яка складається з: 58 660,56 доларів США заборгованості за кредитом; 51 112,80 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 11 439,23 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом; 112 226,53 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до пункту 5 договору поруки банком на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань, проте, вказана вимога відповідачами залишена без задоволення.

Враховуючи вищевикладене ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 06 липня 2005 року № NKH3GK04040091 у розмірі 115 651,50 доларів США, яка складається з: 58 660,56 доларів США заборгованості за кредитом; 51 112,80 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 5 878,14 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 липня 2005 року № NKH3GK04040091 у розмірі 115 651,50 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 10 лютого 2016 року становить 2 999 999 грн 91 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, які забезпечені порукою, не виконує, тому є підстави для стягнення заборгованості солідарно з позичальника та поручителя.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2016 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року № 639/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували усі фактичні обставини справи, не дослідили і не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяли повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи.

Зазначається, що суд першої інстанції в порушення вимог статей 74-76, 158, 169 ЦПК України 2004 року не повідомив її належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Проте, у заочному рішення судом зазначається, що сторони повідомлені належним чином про розгляд справи. Вказує, що про рішення суду першої інстанції вона дізналась лише у квітні 2017 року.

Крім того, посилається на те, що банком пропущено строк позовної давності, оскільки ним вже пред'являлась вимога позичальнику про дострокове повернення суми кредиту у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 01 серпня 2012 року № 30.1.0.0/2-463.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 липня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № NKH3GK04040091, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 118 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у строки та в порядку, встановлених договором, строк кредиту до 05 липня 2025 року.

На виконання своїх зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахувало відповідачу вказану суму. В свою чергу ОСОБА_1 належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № NKH3GK04040091 між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 06 липня 2005 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором від 06 липня 2005 року № NKH3GK04040091, у зв`язку із чим виникла заборгованість, а ОСОБА_2 у договорі поруки поручилась у повному обсязі відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що банком пропущено строк позовної давності, оскільки він вже направляв вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості 01 серпня 2012 року, з огляду на таке.

Положенням частини четвертої статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, у пункті 12 договору поруки від 06 липня 2005 року сторони погодили, що порука припиняється після п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, а тому звертаючись до суду із вказаним позовом у квітні 2016 року банком не було пропущено строк позовної давності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 , під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності.

Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не повідомив її належним чином про дату та час розгляду справи, а тому вона не змогла надати пояснення по справі, оскільки ОСОБА_2 , подаючи заяву про перегляд заочного рішення та апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції реалізувала своє право щодо надання необхідних пояснень по справі у відповідній заяві та апеляційній скарзі.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян