Справа №2а-1215-1/09

Постанова

Іменем України

3.08.2009року. Святошинський районний суд м. Києва у складі судді Наборозняка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва про визнання незаконним рішень, нарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2008 роки за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва про визнання незаконним рішень, нарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2008 роки

встановив

 Позивач звернувся з адміністративним позовом (уточненим в ході розгляду справи) до суду до відповідача , в якому просить визнати відмову відповідача щодо нарахування і виплати соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% надбавки до пенсії - з 1.01.2006 року незаконною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити таку надбавку в розмірі 30%, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» (надалі-Закон) з 1.01.2006 року по 31.12.2008 року в розмірі 3 891 грн 90 коп, проіндексувавши її із врахуванням інфляції.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Пояснив що йому сплачено у 2007-2008 роках певні суми (надбавка в розмірі 10% від прожиткового мінімуму), однак вони не відповідають тим сумам, які вказані у Законі.

Також пояснив, що за період 2006-2008 роки він не перебував на стаціонарному лікуванні, не був у тривалому відрядженні за межами України, інших поважних причин щодо несвоєчасного ( в межах року з дати порушення її права) звернення до суду не вказав.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких позов не визнав, вказав, що позивач пропустив річний строк звернення до суду за захистом свого права щодо нарахування та виплати допомоги за 2006 рік - лютий 2008 року, тому просить застосувати строк давності та відмовити на цій підставі у задоволенні вимог позивача (ст.ст. 99, 100 КАС України), вважає, що підстав для поновлення такого строку немає, оскільки доказів про поважність причин пропуску вказаного строку позивач не надав. Також вимоги не визнає у зв’язку з тим, що Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлено , що Закон України «Про соціальний статус дітей війни» вступає в дію з 1.01.2006 року лише в частині пільг для дітей війни при оплаті комунальних послуг; Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році надбавка, про яку вказує в позовній заяві позивачка виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни; Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено, що надбавка виплачується в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Саме в таких розмірах за 2007-2008 роки надбавка виплачувалась позивачу. Також пояснив, що Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року було встановлено, що до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, надбавка виплачується з 22.05.2008 року в розмірі 48 грн 10 коп, з 1.07.2008 року -48 грн 20 коп, з 1.10.2008 року - 49 грн 80 коп ( в матеріалах справи є інформація відповідача про те, що саме в такому розмірі позивачу виплачувалась соціальна допомога). Індексація пенсій, інших державних виплат згідно з ч.1 , ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та абз.1 п.2, абз 1 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян в межах прожиткового мінімуму. Оскільки розмір пенсії позивача перевищує прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, то вимоги щодо стягнення індексації надбавки як дитині війни є неправомірними.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких обставин. Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі після їх безпосереднього, повного та об*єктивного дослідження, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до ч. 2 ст. 119 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Оскільки позивач наполягає на застосуванні вимог ст. ст. 99, 100 КАС України, вважаючи, що позивачка, яка звернулась до суду з позовом 1.07. 2009 року, пропустила річний строк для звернення до суду, тому їй слід відмовити в задоволенні позовних вимог, то суд застосовує вказані норми закону, враховуючи, що позивачка не надала достовірних доказів про поважність причин пропуску 1-річного строку.

 За таких підстав суд може задовольнити вимоги позивача про нарахування надбавки лише в межах річного строку з дня звернення до суду, тобто з 1.07.2008 року.

Оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» було зупинено дію Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та встановлено, що надбавка виплачується в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і в такому розмірі вона виплачувалась позивачу відповідачем, то суд вважає, що право позивача не порушено до набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», за правовими наслідками, якого позивачці надбавка сплачувалась в розмірі 10 %, а не 30% від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру соціальної надбавки позивачеві застосуванню підлягають норми ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», а не Постанови Кабінету Міністрів України Постанови №530 від 28.05.2008 року.

Враховуючи, що ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» передбачено виплата соціальної надбавки як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком і вказана норма є чинною за період 2008 року з 22.05.2008 року, суд при винесенні рішення посилається на цю норму, а не норми Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року.

За таких підстав суд згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України визнає протиправним рішення відповідача про відмову у нарахуванні і виплаті соціальної допомоги (надбавки) як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 1.07.2008 року.

Згідно зі ст.ст. 90, 94 КАС України суд стягує на користь позивача із Державного бюджету України сплачені ним кошти на правову допомогу в розмірі 300 грн, які документально підтверджені (ах. 10).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

вирішив:

 Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 соціальної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни в частині відмови у виплаті її в повному обсязі за період з 1.07.2008 року протиправною.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва (м.Київ, вул.  Корольова, 5-а) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену їй соціальну надбавку як дитині війни за період з 1.07.2008 року в повному передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» обсязі (із врахуванням вже виплаченої надбавки), тобто, в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, яка була визначена законодавством України на вказаний період.

Стягнути на користь ОСОБА_2 із Державного бюджету України сплачені ним кошти на правову допомогу в розмірі 300 грн. В решті вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з наступного дня після її оголошення, апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд - протягом 20 днів з дня подання заяви.