Справа № 1-726/2009

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«5» жовтня 2009 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого - судді Косик Л.Г.,

при секретарі Надольній Д.В.,

за участю прокурора Заріцької О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві

кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Буча Київської області, громадянина України, українця, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2009 року, приблизно о 18 годині ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 12-а по вул.  Сім'ї Сосніних в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, заволодів чужим майном шляхом шахрайства.

Так він, зловживаючи довірою, під приводом виконати телефонний дзвінок, взяв у потерпілого ОСОБА_2 належний тому мобільний телефон «Sony Ericsson Т-303», вартістю 300 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 50 гривень, на рахунку якої було 35 гривень, та не маючи наміру повертати зазначене майно власнику, з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 385 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердивши суду вищезазначені обставини. Показав суду, що дійсно, 24.07.2009 року приблизно о 18 годині, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 12-а по вул.  Сім'ї Сосніних в м. Києві, познайомився з ОСОБА_2 Після чого за спільною домовленістю вони придбали в магазині пиво та розпили його. Помітивши у ОСОБА_2 мобільний телефон, він вирішив ним заволодіти. З метою виконання свого злочинного наміру, він попросив ОСОБА_2 дати йому мобільний телефон, начебто для здійснення телефонного дзвінка у власних потребах, після чого останній добровільно передав йому мобільний телефон. Взявши у ОСОБА_2 мобільний телефон та не маючи наміру його повертати, нібито здійснюючи телефонний дзвінок та розмовляючи по телефону, він зайшов за будинок та пішов в напрямку парку ім. Потапова в м. Києві. В парку він зустрів свою знайому ОСОБА_3, який запропонував придбати мобільний телефон, на що вона погодилася та придбала вказаний мобільний телефон за 250 грн. Виручені від продажу мобільного телефону гроші він витратив на власні потреби. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.

Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позиції, вислухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст.299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, за виключенням документів, що характеризують особу підсудного.

Суд беручи до уваги, що покази підсудного повністю відповідають фактичним обставинам справи, не досліджуючи доказів щодо визнаних підсудним обставин справи, приходить до висновку, що винність підсудного доведена повністю, а дії підсудного ОСОБА_1 за ст. 190 ч. 1 КК України кваліфіковано правильно, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

При визначенні покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані, що характеризують підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненому.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 є скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи підсудного та інших обставин справи, суд призначає йому міру покарання в виді обмеження волі, але вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства, а тому застосовує ст.75 КК України і звільняє від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов не заявлено.

Судових витрат по справі немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-пропесуального кодексу України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в криміпально-викопавчій інспекції.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва з дня його проголошення.