ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року

м.Харків

справа № 643/4418/18

провадження № 22-ц/818/4136/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

Головуючого : Колтунової А.І.,

суддів: Бровченка І.О., Бурлаки І.В.

за участю: секретаря - Семикрас О.В.

учасників справи -

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Управління комунального майна Харківської міської ради про визнання права користування житлом за апеляційною скаргою представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Безродного Олександра Вікторовича на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року, ухвалене суддею Погасій О.Ф., в залі суду в м.Харкові,-

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2018 року представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернувся в суд з позовом до Управління комунального майна Харківської міської ради про визнання права користування житлом.

В обґрунтування позову посилався на ті обставини, що 08 грудня 2007 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2

Після реєстрації шлюбу вони разом проживали однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 , наймачем якої був ОСОБА_9 .

Від даного шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які також проживають у вищезазначеній квартирі без реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер.

При житті померлий ОСОБА_9 намагався приватизувати житло та зареєструвати позивача разом з малолітніми дітьми, але не встиг у зв`язку з раптовою смертю.

Іншого житла, ніж квартира АДРЕСА_1 , позивач та її малолітні діти не мають.

26 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Харківської міської ради із заявою про визнання її та її малолітніх дітей наймачами вказаної квартири, але відповіді до цього часу не отримала.

У зв`язку з чим, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 .

Представник Харківської міської ради подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначав, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачами не надано жодних відомостей про те, що померлий ОСОБА_9 був наймачем квартири АДРЕСА_1 . Матеріали справи не містять доказів того, що позивачі перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відмови управління обліку та розподілу житлової площі Харківської міської ради у наданні цієї квартири. Також, в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивачів до управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради із заявами щодо визнання їх наймачами за раніше, начебто, укладеним договором найму жилого приміщення замість померлого ОСОБА_9 .

Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 21 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та малолітніми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 24 червня 2019 року заява представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Безродного О.В. про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі представник Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Безродний О.В. просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що позивачами не надано жодного доказу, що підтверджує факт їх постійного проживання разом із ОСОБА_9 , посилання позивача на лист Харківської загальноосвітньої школи № 42, як на підставу щодо місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є належним доказом щодо місця проживання вказаних осіб, так місце проживання або перебування особи визначається іншими документами, відповідно до законодавства. Також позивачі не надають доказів письмової згоди всіх членів сім`ї, які проживали у зазначеній квартирі на момент їх вселення, або підтверджень наявності будь - якої згоди наймача та членів його сім`ї на вселення позивачів по справі. Проте, якщо за позивачами буде визнано право користування квартирою АДРЕСА_1 , будуть значно поліпшено їх житлові умови за відсутності об`єктивних підстав це роботи, фактично суд своїм рішенням замінив орган місцевого самоврядування, тобто Харківську міську раду. Основною умовою для одержання житлового приміщення є дотримання вимог щодо розміру житлової площі. Після надання зазначеного приміщення загальний розмір житлової площі не повинен перевищувати норму 13,65 кв.м. на одну особу, крім випадків, коли наймач чи член його сім`ї має право на додаткову житлову площу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 підтримував апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 182, 184).

Вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Управління комунального майна Харківської міської ради про визнання права користування житлом, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з неповнолітніми дітьми постійно проживали разом з ОСОБА_9 , як члени сім`ї, до його смерті - 03 січня 2018 року, в квартирі АДРЕСА_1 . Вселилися та проживали у цій квартирі зі згоди її наймача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , питання про їх виселення померлими за життя не ставилось. Відсутність письмової згоди наймача та членів її сім`ї на вселення позивача з неповнолітніми дітьми при наявності доказів їх постійного проживання не свідчить про те, що вони не набули право користування спірним жилим приміщенням. Позивач разом з неповнолітніми дітьми продовжують проживати у вищезазначеній квартирі, іншого житла не мають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що у вищезазначеній квартирі проживали та були зареєстровані ОСОБА_9 та його мати ОСОБА_8 .

Наймачем вищезазначеної квартири була мати ОСОБА_9 - ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.29).

Після її смерті в квартирі залишався проживати та бути зареєстрованим ОСОБА_9 Проте відомостей, що з ним був укладений договір найму житлового приміщення, в матеріалах справи немає.

08 грудня 2007 року ОСОБА_9 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , та після реєстрації шлюбу змінив своє прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.20).

ОСОБА_9 та ОСОБА_2 мають двох спільних малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21,23).

Із показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які були допитані в судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що позивач з чоловіком та неповнолітніми дітьми проживали постійно разом однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - з часу реєстрації шлюбу, а діти - з часу народження.

ОСОБА_8 та ОСОБА_2 проти їх проживання не заперечували, визнавали їх членами сім`ї, вели спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер (а.с. 25-26).

26 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Харківської міської ради із заявою про визнання за нею та її малолітніми дітьми права на проживання у вказаній квартирі, але відповіді до цього часу не отримала (а.с. 84).

Після смерті ОСОБА_9 у спірному жилому приміщення проживають ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Другого житла малолітні діти померлого ОСОБА_9 не мають. Спірна квартира з часу їх народження є їх постійним місцем проживання.

ОСОБА_2 зареєстрована в 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_2 .

Проте, в зазначеній квартирі житловою площею 30,20 кв. метрів, а загальною 43,70 кв.м. зареєстровано, крім ОСОБА_2 , та проживають ще 7 осіб (а.с. 28).

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 61 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК УРСР) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору ( ст.64 ЖК УРСР).

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

За змістом ст.65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають з іншими членами сім`ї право користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , як дружина ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу з останнім, зі згоди осіб, які були зареєстровані та постійно проживали в цій квартирі, посилилася в зазначену квартиру та постійно проживала у цій квартирі, вела з ОСОБА_9 спільне господарство, хоч і не була зареєстрована в спірному приміщенні, та іншого постійного житла немає.

Відповідно до частини 1,4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, після народження діти позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали в спірній квартирі за місцем реєстрації їх батька та місцем проживання їх матері, як зазначалось раніше, письмова згода на їх вселення в цю квартиру осіб, зареєстрованих та проживаючих в спірній квартирі, не потрібна.

Факт проживання позивача та її малолітніх дітей за даною адресою підтверджується поясненнями свідків та листом Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 42 Харківської міської ради, де навчаються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Із листа Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 42 Харківської міської ради Харківської області, вбачається, що місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 значиться: АДРЕСА_3 (а.с.85).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 9 постанови №2 від 12 квітня 1985 року Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу УРСР» (з відповідними змінами) зазначено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Однак відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Тобто, умовою виникнення підстав для визнання члена сім`ї наймача новим наймачем, у тому випадку коли сам наймач помер, повинні бути такі ознаки, як постійне місце проживання у жилому приміщенні, ведення з померлим наймачем спільного господарства, тривалість спільного проживання. Також повинно враховуватися, чи не було іншої домовленості між наймачем і членом сім`ї щодо користування жилим приміщенням, який виключає визнання права користування за наявності інших ознак.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач була дружиною померлого, тобто членом сім`ї особи, яка на відповідних правових підставах була зареєстрована та проживала в спірній квартирі, поселилась в квартиру зі згоди її наймача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , постійно проживала в приміщенні, вела спільне господарство з наймачем та ОСОБА_9 , а тому наявні докази, які у сукупності та відповідно до ст.65 ЖК УРСР, є правовими підставами для визнання за ОСОБА_2 та її малолітніми дітьми права користування спірною квартирою.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_2 не надала суду доказів, що вона з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не є правовою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_2 просила суд не надати їй вищезазначену квартиру в порядку поліпшення житлових умов, а визнати її право та малолітніх дітей на користування цим приміщенням, у зв`язку з чим зазначені обставини не підлягають перевірці.

Ті обставини, що судом не було встановлено, що після смерті ОСОБА_8 договір найма квартири не був переоформлений на ОСОБА_9 також не заслуговують на увагу, оскільки безспірно встановлено, що ОСОБА_9 постійно був зареєстрований та проживав в квартирі АДРЕСА_1 , його право на користування цією квартирою не оспорювалось, у зв`язку з чим він вправі давати згоду на поселення в квартиру членів сім`ї.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, зазначеним доводам надана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст.384, ст. 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Безродного Олександра Вікторовича - залишити без задоволення.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2019 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: І.О. Бровченко

І.В. Бурлака