ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 752/11817/22

провадження № 61-12717св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11, Міністерство оборони України,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_6 , на постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Немировської О. В., у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11, Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася в порядку окремого провадження до суду із заявою, в якій просила:

1) встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть від 16 липня 2022 року № 14073, стосовно:

- дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у м. Києві, Україна, актовий запис про народження від 05 березня 2008 року № 352;

- дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася у м. Києві, Україна, актовий запис про народження від 31 січня 2012 року № 155;

2) внести зміни до актового запису про народження від 31 січня 2012 року № 155, зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилась у м. Києві, Україна, зазначивши у графі «Батько» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України; змінити прізвище дитини з ІНФОРМАЦІЯ_12 на ІНФОРМАЦІЯ_12 , інші відомості залишити без змін;

3) внести зміни до актового запису про народження від 05 березня 2008 року № 352, зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у м. Києві, Україна, зазначивши у графі «Батько» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України; змінити прізвище дитини з ІНФОРМАЦІЯ_13 на ІНФОРМАЦІЯ_13 , інші відомості залишити без змін.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що метою подання нею цієї заяви є надання її дітям права на оформлення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», отримання права на спадкування, оформлення соціальних виплат.

Вказувала на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На час народження дітей заявник не перебувала у зареєстрованому шлюбі, а тому відомості про батька дітей були записані відповідно до статті 135 СК України.

Батьком дітей є ОСОБА_7 , шлюб з яким заявник зареєструвала лише 30 липня 2019 року, хоча з 2006 року до дня його смерті проживала з ним однією сім`єю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 загинув під час несення військової служби у Збройних Силах України.

Заінтересовані особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками загиблого ОСОБА_7 , який є біологічним батьком дітей заявника. Біологічне батьківство ОСОБА_7 щодо дітей підтверджується висновком генотипоскопічного дослідження.

Зазначала, що встановлення факту батьківства після смерті чоловіка заявника за рішенням суду є механізмом захисту прав і інтересів дітей, внаслідок чого буде лише встановлений родинний зв`язок з померлим батьком і його родичами, а також це забезпечить майнові права дітей, такі як право на отримання спадщини, отримання соціальних гарантій тощо.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 25 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 задовольнив у повному обсязі.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення батьківства, суд першої інстанції посилався на те, що сукупність наявних у справі доказів, якими є: фотознімки; заява ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що померлий ОСОБА_7 є батьком дітей заявника; висновок генотипоскопічного дослідження від 12 серпня 2022 року № 35676, яким підтверджено біологічне батьківство біологічного сина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у сукупності доводять факт того, що померлий ОСОБА_7 є батьком дітей заявника. При цьому суд вважав, що встановлення факту батьківства є необхідним для реалізації прав та захисту інтересів неповнолітніх дітей, зокрема для отримання одноразової грошової допомоги як дітям загиблого військовослужбовця.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням, представник ІНФОРМАЦІЯ_10 - ОСОБА_12. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Київський апеляційний суд постановою від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_10 задовольнив частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2022 року скасував, провадження у цій справі закрив. Роз`яснив ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Постанову суду мотивовано тим, що метою звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про встановлення факту батьківська ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є доведеність наявності підстав для реалізації прав на отримання одноразової грошової допомоги як дітям загиблого військовослужбовця і виникла саме у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 , який був військовослужбовцем та загинув, захищаючи Батьківщину.

Вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за дітьми заявника певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Тому, врахувавши, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, який є спеціально уповноваженим суб`єктом на призначення одноразової грошової допомоги, виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за її дітьми певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, і не пов`язаний з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, суд дійшов висновку, що за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції посилався, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18 (провадження № 14-505цс19), а також на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 березня 2023 року в справі № 290/289/22 (провадження № 61-13369св22).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо предметної чи суб`єктної юрисдикції з приводу аналогічних спорів та необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року в справі № 539/4118/19, Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 290/289/22, від 17 травня 2023 року в справі № 343/1548/22.

Заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі з підстав належності цієї справи до юрисдикції адміністративного суду. Зазначає, що такого способу захисту порушеного права, як встановлення юридичного факту Кодекс адміністративного судочинства України не містить. Вказує на відсутність спору між нею та Міністерством оборони України, оскільки доказів того, що заявник зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про виплату одноразової допомоги та воно їй відмовило, матеріали справи не містять.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Голосіївського районного суду міста Києва.

Справа надійшла до Верховного Суду у лютому 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2023 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 18 зв.).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Києві, батьками якого записані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 13).

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Києві, батьками якої записані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 12).

Відомості про батька дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (т. 1, а. с. 14, 15).

30 липня 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер у смт Слатине Харківського району Харківської області (т. 1, а. с. 17).

15 липня 2022 року Міністерство оборони України повідомило ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_7 , командир 1 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , вірний військовій присязі, захищаючи волю та незалежність Батьківщини, під час обстрілу в районі н. п. Дементіївка Харківської області загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 76).

Згідно з висновками генотипоскопічного дослідження від 12 серпня 2022 року № 35676 біологічне батьківство біологічного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рамках проведеного дослідження не може бути виключене; ймовірність того, що отриманий результат не є наслідком випадкового збігу індивідуалізуючих ознак неродинних осіб, становить 99,99997 % (т. 1, а. с. 20-44).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Особливості розмежування спорів цивільної та адміністративної юрисдикції та особливості розгляду справ окремого провадження у цивільному судочинстві

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - церозмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту батьківства.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій під час виконання обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення навчального закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08 листопада 2019 року в справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року в справі № 370/2598/16.

У цій справі заявник звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту батьківства.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилалася на необхідність надання її дітям права на оформлення одноразової грошової допомоги як члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби.

При цьому заявник не посилалася на обставини вирішення питання встановлення факту батьківства в позасудовому порядку, з ухваленням за його наслідками будь-якого рішення органу державної влади або місцевого самоврядування та виникнення у зв`язку із цим публічно-правового спору за участю заявника.

Водночас завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

Разом із тим аналіз наведених цивільних процесуальних норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18 (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 290/289/22 (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, слід приймати до уваги, що відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки у справі, яка переглядається, заявник не посилалася на прийняття в позасудовому порядку жодних рішень органів державної влади або місцевого самоврядування щодо фактів, які мають юридичне значення, а навпаки, звернулася до суду цивільної юрисдикції з метою встановлення факту, який належить встановлювати в судовому порядку за правилами ЦПК України, то є помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо розгляду справи по суті вимог заявника

Вимоги заявника зводилися до встановлення факту батьківства ОСОБА_7 стосовно дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внесення змін до актових записів про народження дітей.

Суд першої інстанції заяву ОСОБА_1 задовольнив, пославшись на обставини, які встановлені цим судом.

Під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції, помилково скасувавши рішення місцевого суду виключно з мотивів непідсудності цього спору суду цивільної юрисдикції та необхідності його розгляду адміністративним судом, не надав аналізу та не перевірив встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи у їх взаємозв`язку із доводами заявника та запереченнями особи, яка подала апеляційну скаргу.

Зокрема, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які є визначальними для правильного розгляду цієї справи та не перевірив: правильність висновків місцевого суду по суті заяви; правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності спору про право та відсутності підстав для розгляду вимог заявника в порядку позовного провадження (частина шоста статті 294 ЦПК України); існування чи відсутність передбаченого чинним законодавством позасудового порядку встановлення юридичного факту, який бажає встановити заявник.

За вимогами частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із вимогами частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді: А. І. Грушицький

В. М. Ігнатенко

І. В. Литвиненко

О. М. Ситнік