ОКРЕМА ДУМКА

Судді Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні № 51-5808 км 23

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 року, ухваленою колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 7 лютого 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2023 року стосовно ОСОБА_4 залишено без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Як суддя не погоджуюсь із таким рішенням більшості колегії суддів та висловлюю окрему думку з таких підстав.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного майна. На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, до призначеного покарання приєднано покарання, не відбуте обвинуваченим за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року, і остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Дніпровський апеляційний суд своєю ухвалою від 26 червня 2023 року апеляційні скарги прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 залишив без задоволення, а вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_4 - без змін.

Вказані судові рішення адвокат ОСОБА_5 оскаржив у касаційному порядку.

Вимоги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Серед іншого, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги, захисник стверджував, що поза увагою судів залишилися доводи сторони захисту про відмінність шприців, а саме: того, що був виданий закупним стороні обвинувачення із шприцом, який надалі був переданий експерту. Також сторона захисту посилалась на те, що оскаржувані рішення є невмотивовані і не відповідають приписам ст. 94 та ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими їх обґрунтовано

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 419 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Процесуальні вимоги, засновані на вмотивованій незгоді та обґрунтованому запереченні правильності висновків місцевого суду щодо встановлених обставин, зобов`язують апеляційний суд надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в судовому рішенні має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

За результатами перевірки доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має обов`язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону, як установлений імперативний припис, не звільняє апеляційний суд від указаного вище обов`язку.

Крім того, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторони захисту (Ruiz Torija v. Spain, 09 December 1994, §29, SeriesA, no.303-A). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (Van de Hurk v. the Netherlands, 19 April 1994, §61, Series A, no.288), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (Boldea v. Romania, 15 February 2007, §30, no.19997/02).

Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17 та ін.).

Отже суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Вважаю, що суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 , таких вимог не дотримався.

Так, за обставин детально наведених у вироку місцевого суду, ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він в невстановлений час, за невстановлених обставин, придбав наркотичний засіб - метадон, з метою подальшого його незаконного збуту іншим особам. У період з 10:45 до 11:45 26 лютого 2020 року, ОСОБА_4 знаходився за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник умисел на незаконний збут вищевказаного наркотичного засобу, реалізуючи який, з корисливого мотиву та з метою наживи, останній, близько 10:45, за вищевказаною адресою зустрівся зі ОСОБА_7 , який здійснював оперативну закупку, та отримав від нього 500 грн за вказаний наркотичний засіб. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , об 11:45, перебуваючи за вказаною адресою, знову зустрівся зі ОСОБА_7 , якому передав медичний шприц з наркотичним засобом - метадон, об`ємом 1,8 мл. Отже, ОСОБА_4 за 500 грн продав ОСОБА_7 , тобто незаконно збув, наркотичний засіб - метадон, масою, у перерахунку на суху речовину 0,0085 г.

Не погодившись з вироком місцевого суду адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Переглянувши в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновком цього суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Водночас, як убачається з матеріалів провадження, сторона захисту в ході судового розгляду, посилаючись на відеозапис оперативної закупки, вказувала на певні відмінності між тим шприцом, який був переданий закупним слідчому під час проведення цієї НСРД із тим, який у подальшому був наданий на експертне дослідження. Звертала увагу апеляційного суду на те, що фактично інший шприц був направлений на експертизу. Також у поданій апеляційній скарзі наголошувала, що місцевий суд в цій справі не дотримався стандартів ЄСПЛ в частині доведення винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом.

Проте, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, цей суд не здійснив повного аналізу доводів, викладених в апеляційній скарзі. Визнаючи безпідставними твердження сторони захисту в цій частині обмежився лише формальним посиланням на цілісність спецпакету з медичним шприцом, який було оформлено після проведення НСРД та відповідно у подальшому надано слідчим для експертного дослідження, а також відсутність будь-яких зауважень з боку закупного ОСОБА_7 та понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час проведення відповідної слідчої дії.

Так, відповідно до ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання доведення винуватості поза розумним сумнівом має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Апеляційний суд не навів в ухвалі обґрунтованих мотивів залишення апеляційної скарги захисника без задоволення, так само як і спростування обставин, на які посилалась сторона захисту.

Оскільки вказані порушення, за умови їх підтвердження, могли вплинути на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, відповідні доводи захисника потребували сумлінної перевірки з наведенням докладних мотивів визнання їх необґрунтованими, чого суд апеляційної інстанції не зробив. До того ж саме лише посилання апеляційного суду в ухвалі на їх безпідставність у цьому випадку є недостатнім для спростування позиції сторони захисту.

З урахуванням наведеного ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України, наведені порушення є такими, що могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, вважаю, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягала частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Суддя Касаційного кримінального

суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1