Справа №22ц-1136 Головуючий 1 інстанції Дундар І.О.
Категорія –34 Доповідач Алексєєв А.В.
УХВАЛА
Іменем України
3 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого – Новосядлої В.М.
Суддів – Алексєєва А.В., Троценко Л.І.
При секретарі – Крівцові В.І.
З участю позивача ОСОБА_1,
Представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 19 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа по справі ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 19 листопада 2009 року частково задоволені позовні вимоги, стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 139980 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 9 травня 2005 року о 18-30 годині сталася дорожньо-транспортна пригода з участю транспортного засобу «Хонда» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілю «Субару-Форестер» під керуванням водія ОСОБА_5 Судом також встановлено, що позивач рухався на автомобілі «Хонда» по лівій смузі. Попереду на незначній відстані по правій смузі рухався автомобіль відповідача «Субару-Форестер», який на 756 км різко виїхав на смугу руху позивача. Позивач застосував гальмування, але не справився з керуванням і з’їхав до кювету. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу були спричинені тілесні ушкодження і значні ушкодження завдані автомобілю «Хонда».
Суд дійшов до висновку, що дорожньо-транспортна пригода є наслідком порушення відповідачем Правил дорожнього руху, який змінюючи напрямок руху, діяв у супереч вимогам пунктів 10.1, 10.3 ПДР і саме ці порушення знаходяться в причинному зв’язку з наслідками аварії. Також судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди володільцю автомобіля «Хонда» було спричинено матеріальну шкоду у розмірі 139980 грн. та моральну шкоду, у відшкодування якої суд стягнув з відповідача 10000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає недоведеною його участь у дорожньо-транспортній пригоді та вину у заподіянні позивачу матеріальної та моральної шкоди. Також вважає, що суд першої інстанції не врахував мотиви та висновки суду касаційної інстанції, не усунув допущених порушень і повторно допустив ті ж порушення. Висновку суду, на його думку, ґрунтуються на суперечливих показаннях позивача, свідків та на висновку експерту, який зроблений лише на підставі пояснень позивача, з порушенням вимог процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а рішення суду підлягає залишенню без змін, з таких підстав.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просив стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 140480 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Позивач посилався на те, що 9 травня 2005 року о 18-30 годині рухався на автомобілі «Хонда» реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивач рухався по лівій смузі зі швидкістю 90 км/год. Попереду по правій смузі рухався автомобіль відповідача «Субару-Форестер», який на 756 км різко виїхав на його смугу. Позивач застосував гальмування, але не справився з керуванням і з’їхав до кювету. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди йому були спричинені тілесні ушкодження і значні ушкодження завдані автомобілю.
Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог та стверджував, що не має відношення до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з ОСОБА_1 Він дійсно рухався у зазначений позивачем час по автошляху у попутному напрямку, але не бачив автомобіль позивача та дорожньо-транспортної пригоди. Також він дійсно здійснював маневрування, перестроювався з правої на ліву смугу руху, проте на відстані до 400 метрів позаду не бачив транспортних засобів.
Судом першої інстанції були ретельно перевірені зазначені доводи позивача та відповідача, надані сторонами доказі, дана їм об’єктивна та всебічна оцінка.
Судом правильно встановлено, що водій ОСОБА_3 дійсно змінював напрямок свого руху, шляхом виїзду з правої на ліву смугу руху, по якій рухався позивач. Також судом встановлено, що маневр відповідача з правої смуги руху на ліву відбувався в безпосередньої близькості з автомобілем «Хонда» під керуванням позивача та для останнього була створена аварійна небезпечна ситуація, внаслідок якої позивач був змушений прийняти міри для уникнення зіткнення транспортних засобів.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та законного висновку, що дорожньо-транспортна пригода є наслідком порушення відповідачем Правил дорожнього руху. Відповідач, керуючи автомобілем «Субару-Форестер», змінюючи напрямок руху, діяв у супереч вимогам пунктів 10.1, 10.3 ПДР і саме ці порушення знаходяться в причинному зв’язку з наслідками аварії.
Апеляційний суд погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції.
Обставини, встановлені судом першої інстанції, та правові висновки суду першої інстанції об’єктивно підтверджені дослідженими судом доказами по справі.
Так свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 впевнено підтверджують той факт, що автомобіль «Хонда» під керуванням позивача рухався по лівій смузі руху на незначній відстані від автомобілю «Субару-Форестер», який рухався по правій смузі руху у попутному напрямку. Зазначені показання суттєво відрізняються від показань відповідача, який взагалі заперечує будь яку причетність до дорожньо-транспортної події та сам факт того, що автомобіль «Хонда» рухався на незначній відстані від нього по лівій смузі руху. Крім того, свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 впевнено підтверджують, що автомобіль «Субару-Форестер», який належить відповідачу, раптово змінив напрямок руху, різко повернув вліво без включення сигналу повороту, після чого автомобіль «Хонда» екстрено загальмував та виїхав у кювет.
Отже, показання зазначених свідків спростовують показання відповідача про відсутність його в місті дорожньо-транспортної пригоди. У суду відсутні жодні об’єктивно підтверджені підстави для сумніву у показаннях зазначених свідків, які до часу дорожньо-транспортної події не мали відношення до позивача, зупинилися на місці аварії для надання допомоги постраждалому та дали пояснення безпосередньо після дорожньо-транспортної події працівнику ДАІ.
Показання свідків також співпадають з даними, встановленими постановою судді Калінінського районного суду міста Горлівки від 10 червня 2005 року, якою було закрито провадження по адміністративній справи стосовно ОСОБА_1, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (т.2 а.с. 109а).
Суперечності, які мале місце у деяких показаннях свідків та які не стосувалися факту причетності відповідача до дорожньо-транспортної пригоди, були усунути судом першої інстанції під час нового судового розгляду.
Відсутність у позивача технічної можливості запобігти дорожньо-транспортної пригоди об’єктивно підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи №2810/18 від 26 липня 2006 року, згідно якої в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Хонда» ОСОБА_1 з моменту початку зміщення автомобіля «Субару-Форестер» на смугу його руху не мав технічної можливості запобігти зіткненню шляхом зниження швидкості із збереженням попереднього напрямку руху. Дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, створили необхідні та достатні умови для настання події і перебували з ним в причинному зв’язку.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що висновок експертизи ґрунтується лише на показаннях позивача, не впливає на правильні правові висновки суду першої інстанції, оскільки відповідач ОСОБА_3 взагалі заперечував причетність до дорожньо-транспортної пригоди та не надавав експерту жодних вихідних даних, які б могли бути перевірені експертним шляхом. Вихідні дані, взяті за основу під час проведення експертизи, ґрунтуються на показаннях позивача, які були перевірені під час додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 112 т. 1) та викладені у постанові органу дізнання про проведення авто технічного дослідження (а.с. 5).
Згідно статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не було надано суду доказів, які б могли бути перевірені експертним шляхом. Крім того, відповідачем не надано доказів, які б переконливо спростували твердження позивача та вищеозначених свідків.
Суд першої інстанції дослідив докази, надані відповідачем та дав їм об’єктивну оцінку. Показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які не бали ніякої аварії, не спростовують доведеній в суді факт дорожньо-транспортної події та причетність до неї відповідача.
Посилання відповідача на висновок спеціаліста автотехніка №803 від 13 листопада 2009 року також є необґрунтованим, оскільки зазначений висновок був наданий спеціалістом автотехніком без вивчення матеріалів справи. У висновку спеціаліста зазначено (а.с. 169 т.2), що на дослідження експерту було надано лише адвокатський запит та копії матеріалів адміністративної справи, що є недостатнім для того, щоб сприймати цей висновком як обґрунтований та об’єктивний доказ по справі. Зазначений висновок містить суперечливості, а в основу дослідження були покладені вірогідні, а не встановлені судом або експертом дані (а.с. 170 об. т. 2).
Правові висновки суду про винність відповідача у заподіянні позивачеві матеріальної і моральної шкоди та стягнення з нього відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі статей 1166, 1167 ЦК України ґрунтуються на підставі об’єктивно підтверджених та встановлених судом обставин справи, досліджених судом доказів та відповідають вимогам матеріального права. Також судом правильно, з урахуванням наданих доказів та обставин справи, правильно встановлений розмір матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі відкладеного та відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу відповідача як необґрунтовану, рішення суду залишає без змін, як ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 19 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: