Справа № 180/183/24

2/180/247/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 р. м. Марганець

Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Хомченко С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Марганці цивільну справу  за позовною заявою  ОСОБА_1  до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працювала в джерелах підвищеної безпеки на підприємстві відповідача, 13 липня 2013 року внаслідок нещасного випадку, при виконанні своїх професійних обов`язків по наряду, в результаті падіння отриала виробничу травму з діагнозом : «відкрита черепно мозкова травма зі струсом головного мозку». Первинним оглядом МСЕК від 13.11.2013 року у зв`язку з нещасним випадком, пов`язаного з виробництвом їй встановлено 20% втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила своє здоров`я, та їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що їй постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 100 000 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадженні без виклику сторін.

Відповідач надав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту саме завдання йому моральної шкоди та її розмір. Також зазначив, що при прийнятті на роботу позивача було проведено інструктаж та попереджено про наявність джерела підвищеної безпеки та шкідливих умов праці на підприємстві в зв`язку зі специфікою виробництва. Відповідач не приховував від позивача важкість та небезпечність технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку настанням шкоди не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за ушкодження здоров`я позивача. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, зокрема, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві та якими доказами це підтверджується. Також, наведений позивачем розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 липня 2013 року внаслідок нещасного випадку, при виконанні своїх професійних обов`язків по наряду, в результаті падіння отриала виробничу травму з діагнозом : «відкрита черепно мозкова травма зі струсом головного мозку». Первинним оглядом МСЕК від 13.11.2013 року у зв`язку з нещасним випадком, пов`язаного з виробництвом їй встановлено 20% втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва.

Вказані обставини підтверджуються актом № 27/7 форми Н-1 « Про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом» від 18.07.2013 року, актом форми Н-5 «Про розлідування нещасного випадку», який стався 18.07.2013 року.

В частині доводів відповідача про обов`язок відшкодування моральної шкоди, на час встановлення позивачу первинно ступення втрати професійної працездатності – 13.11.2013 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, суд заначає наступне: статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За професійної працездатності позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 13.11.2013 року, тобто під час дії правового акту, яким було покладено обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Між тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Частина восьма статті 36 цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Пункт 1 частини другої статті 10 цього Закону передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.

Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 у справі № 579/951/16ц, відповідно до якої ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовується до всіх відповідних позовних вимог, заявлених після 01 січня 2015 року, незалежно від більш ранньої дати встановлення на підставі висновків МСЕК стійкої втрати професійної працездатності позивача.

Таким чином, у разі професійного захворювання, нещасного випадку, що стався з працівником на виробництві, таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Крім того, доводи представника відповідача щодо факту відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із нещасним випадком, що пов`язаний з виробництвом, встановлений медичними довідками, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль.

Таким чином, встановивши, що нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці та трудового процесу, що підтверджено висновками МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).

В своєму Рішенні від 27.01.2004 №2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який відчуває фізичні страждання, фізичну біль, психологічний дискомфорт, тривоги, поганому сні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 20 %, період роботи позивача в умовах підвищеної безпеки, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 40 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.   В частині позовних вимог позивача, про відшкодування моральної шкоди без утримання податків та обов`язкових платежів, суд зазначає наступне, відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

       До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

       Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

       Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень, з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя: