УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

справа № 200/4329/23

адміністративне провадження № К/990/7705/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/4329/23 за позовом Муфазалова Сергія Рашитовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності,

У С Т А Н О В И В:

Муфазалов С.Р. в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку полковника ОСОБА_3 , начальника групи проведення службових розслідувань ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4, що виразилася в порушенні абзацу першого, другого та третього пункту 1 Розділу IV наказу Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» у службовому розслідуванні, призначеному на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 травня 2023 року № 137 у вигляді:

- недотримання вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- нерозгляді клопотання від 06 червня 2023 року та 08 липня 2023 року військовослужбовця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення;

- неознайомлення військовослужбовця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , стосовно якого проводиться службове розслідування з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, відмовлено в задоволенні позову.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, представник ОСОБА_1 - адвокат Муфазалова Сергій Рашитович звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, які її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.

28 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» вдруге надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/4329/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зокрема, представник позивача зазначає, що судами неправильно застосовано у спірній ситуації норми матеріального права, а саме: статтю 40 Конституції України, пункти 115, 117 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України, абзац 4, 5 статті 15 Закону України «Про звернення громадян». При цьому, указує, що подібні правовідносини врегульовані висновками Верховного Суду в постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 826/11164/16.

Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, у справі № 826/11164/16 позивач просив визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає в ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_6 (стягувача у виконавчому провадженні) про надання інформації від 11 березня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49613423. У цій справі Верховний Суд, аналізуючи норми Закону України «Про звернення громадян», зокрема положення статті 15, дійшов висновку, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.

Проте, у цій справі спірним є питання визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку полковника ОСОБА_3 , начальника групи проведення службових розслідувань ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 , що виразилася в порушенні абзацу першого, другого та третього пункту 1 Розділу IV наказу Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» у службовому розслідуванні, призначеному на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 травня 2023 року № 137.

При цьому судами попередніх інстанцій були відхилені доводи позивача стосовно того, що клопотання повинні бути розглянути відповідачами у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», та наголошено, що клопотання були заявлені під час службового розслідування, а тому відсутні підстави для застосування зазначеного закону, у зв`язку з цим відповідачі при розгляді клопотань повинені були керуватися виключно нормами, які регулюють порядок проведення перевірки.

Отже, наведена представником позивача постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а також врегульовується іншими нормами матеріального права, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цій постанові Верховного Суду є безпідставними.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі представник позивача також зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, що за змістом відповідає підпунктам «а» - «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Проте, представником позивача не обґрунтовані зазначені ним підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а лише їх процитовано.

Крім того, посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Суд зазначає, що посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів обох інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/4329/23 за позовом Муфазалова Сергія Рашитовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя М.В. Білак