КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11246/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня2019року місто Київ

справа № 757/39253/17-ц

Київський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року про задоволення подання державного виконавця, постановлену під головуванням судді Васильєвої Н.П., у справі за поданням державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рудика Віталія Валерійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , стягувачі: ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року державний виконавець Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рудик В.В., за погодженням з начальником Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коблашем О.Й. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з поданням, в якому просив:

винести рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, до повного виконання зобов'язань згідно виконавчих листів Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року №757/7474/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 1103034 грн., від 19 липня 2016 року по справі №757/1739/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суиу в розмірі 818451,22 грн.

В мотивування вимог посилався на те, що на виконанні Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві знаходиться зведене виконавче провадження №21611019, до складу якого входять 4 виконавчих провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ «Дельта Банк» боргу на загальну суму 2509631,45 грн., а саме:

виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року №757/7474/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми в розмірі 1103034,00 грн.;

виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2016 по справі №757/1739/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми в розмірі 818451,22 грн.;

виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2016 по справі №2-493-1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суми у розмірі 493318,74 грн.;

виконавчий лист Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 травня 2012 по справі №2/0417/3589/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суми у розмірі 93812,49 грн.

Вказував, що 29 жовтня 2009 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №15601917 та №15698635, 16 липня 2014 року відкрито виконавче провадження №44010810, 02 серпня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №51793074, копію постанов про відкриття виконавчих проваджень направлено боржнику до виконання та до відома стягувачу.

Зазначав, що на день звернення до суду, рішення боржником не виконанні, будь-яких дій спрямованих на їх виконання не здійснено, боржником не надано виконавцю пояснень щодо причин невиконання рішення суду.

Посилався на те, що в ході виконання виконавчого провадження, державним виконавцем встановлено, що боржнику належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 , однак у вказаній квартирі зареєстровані неповнолітні діти та згідно листа Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 березня 2016 року в реалізації 1/4 частини квартири відмовлено.

Вказував, що згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС України в місті Києві за боржником зареєстровано автотранспортний засіб, який постановою державного виконавця від 21 березня 2017 року оголошений в розшук, копію якої направлено на виконання до Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві, яка була останнім прийнята до виконання.

Зазначав, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє та згідно відповідей УПФУ та ДФСУ, інформація щодо відкритих рахунків та отримання доходу боржника відсутня.

Посилався на те, що 20 лютого 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, оголошення заборони на його відчуження та внесено відповідні записи до реєстрів обтяження рухомого та нерухомого майна.

Зауважував, що відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України, боржник неодноразово перетинав кордон України протягом останніх років.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва подання державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рудика Віталія Валерійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 задоволено.

Обмежено у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, до повного виконання зобов'язань згідно виконавчих листів Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року № 757/7474/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 1103034, 00 грн., від 19 липня 2016 року по справі №757/1739/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 818451,22 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справ, просив оскаржувану ухвалу скасувати на постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції посилався на те, що у власності боржника є майнові цінності, які можуть бути реалізовані у якості погашення заборгованості перед стягувачами, проте ОСОБА_1 не вчиняє дій, спрямованих на виконання судових рішень, що трактується не інакше, як ухилення від погашення існуючої заборгованості. Однак, при постановленні ухвали суд зазначає про відсутність будь-якого майна в боржника, яке можна реалізувати з метою погашення заборгованості.

Зазначав, що при зверненні до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язань, а саме: не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; неявка за викликом державного виконавця; неповідомлення державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб тощо.

Посилався на те, що рішення Печерського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості скасоване постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не надійшло.

У судовому засіданні апеляційного суду представник боржника доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Стягувач ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та одночасно пояснив, що з 2014 року по даний час він від ОСОБА_1 на виконання рішень суду отримав 1124,18 грн.

Стягувачі: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та «Дельта Банк» в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві знаходиться зведене виконавче провадження №21611019, до складу якого входять 4 виконавчих провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ «Дельта Банк» боргу на загальну суму 2509631,45 грн., а саме:

виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року №757/7474/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми в розмірі 1103034,00 грн.;

виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2016 по справі №757/1739/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми в розмірі 818451,22 грн.;

виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2016 по справі №2-493-1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суми у розмірі 493318,74 грн.;

виконавчий лист Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 травня 2012 по справі №2/0417/3589/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суми у розмірі 93812,49 грн.

В межах виконання виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що боржнику належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 та згідно акту опису й арешту від 15 грудня 2015 року було описано дану квартиру.

У судовому засіданні апеляційного суду державний виконавець пояснив, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані неповнолітні діти (онуки боржника), а тому державним виконавцем було направлено лист до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію 1/4 частини даної квартири.

Як вбачається з листа Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 березня 2016 року №105/01-866/1, остання питання продажу квартири, яка належить ОСОБА_1 погодити не має можливості, оскільки продаж сторонній особі квартири, в якій мають право користування малолітні діти, не відповідає їх інтересам.

20 лютого 2017 року державним виконавецм направлено електронні запити до Державної фіскальної служби України з метою з'ясування інформації щодо відкритих рахунків боржника в установах банків та до Регіонального сервісного центру МВС України у місті Києві для з'ясування наявності рухомого майна боржника.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС України у місті Києві від 20 березня 2017 року за боржником ОСОБА_1 зареєстровано автотранспортний засіб - MERCEDES-BENZ S420 4196.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 21 березня 2017 року вказаний автомобіль оголошений в розшук, копію даної постанови було направлено на виконання.

Листом від 21 березня 2017 року №198/15 Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ національної поліції у місті Києві повідомило державного виконавця про неможливість постановлення на облік ІС «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» автомобіля, оголошеного у розшук, оскільки транспортний засіб боржнику не належить (перереєстровано на іншого власника).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна майно, на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє.

Згідно відповідей з Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України інформації щодо відкритих рахунків та отримання доходів боржника відсутня.

У судовому засіданні апеляційного суду державний виконавець пояснив, що за адресою проживання боржника: АДРЕСА_2 неодноразово були здійснені виходи, однак двері ніхто не відчинив.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 було направлено вимогу державного виконавця №198/15 від 19 травня 2017 року, якою зобов`язано боржника у строк до 08 червня 2017 року з`явитися на прийом до державного виконавця для надання пояснень щодо невиконання рішення суд та надати вичерпну інформацію про майно та кошти наявні у боржника із зазначенням їх місцезнаходження.

Згідно реєстру направлення рекомендованої кореспонденції Печерськогорайонного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вказану вимогу було направлено боржнику 01 червня 2017 року.

У поданні державний виконавець вказував на те, що вимогу ОСОБА_1 не виконано, борг боржником не сплачено, будь-яких пояснень з приводу неможливості виконання рішення суду не надано.

Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом від 20 лютого 2017 року було повідомлено Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про неодноразове перетинання боржником ОСОБА_1 державного кордону за період 2012-2017 років.

У судовому засіданні апеляційного суду представник боржника пояснив, що ОСОБА_1 дійсно перетинав кордон України, оскільки його робота була пов`язана з відрядженнями за кордон. Також вказував на те, що боржником не сплачувалася заборгованість стягувачу ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 сплачував кошти на виконання кредитного договору укладеного з банком.

Таким чином, державним виконавцем вчинені всі можливі дії, в межах його повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», направлені на розшук майна боржника та примусове виконання рішення суду, а відтак доводи апелянта про те, що державний виконавець не вжив усіх належних заходів щодо його розшуку спростовуються вищенаведеним.

Задовольняючи подання державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рудика Віталія Валерійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у власності боржника є майнові цінності, які можуть бути реалізовані у якості погашення заборгованості перед стягувачами, проте боржник не вчиняє дій спрямованих на виконання судових рішень, що свідчить про ухилення його від погашення існуючої заборгованості.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, з наступних підстав.

Так, статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Даним Законом також встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

Порядок виконання рішень судів та рішень інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на час звернення з поданням до суду та постановленням оскаржуваної ухвали) державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України було врегульовано статтею 377-1 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року)та ст.441 ЦК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року

Відповідно до ч.1 ст.377-1 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Аналізуючи положення ч.1 ст.377-1 ЦПК України у редакції 2004 року у взаємозв`язку з положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» варто дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов`язань перед стягувачем.

Під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що боржник ОСОБА_1 не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання свого боргового зобов`язання, до державного виконавця на час розгляду справи у суді першої інстанції не прибув та пояснень стосовно причин невиконання судових рішень не надав, хоча був обізнаним про існування вказаного провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що боржник ухиляється від виконання рішень судів, що є підставою для обмеження його в праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судпершої інстанції не врахував, що при зверненні до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язань колегія суддів відхиляє, оскільки будь - яких доказів про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії щодо виконання своїх зобов`язань перед ОСОБА_3 останнім надано не було.

Посилання представника боржника на те, що ОСОБА_1 отримав пропозицію роботи, яка передбачає відрядження за межі України не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки зобов`язання, встановлені судовими рішеннями не виконані та стороною боржника не надано доказів того, що необхідність виїзду ОСОБА_1 за межі України пов`язана з його працевлаштуванням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2019 року.

Головуючий:

Судді: