справа № 2-А-242/07
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Рижиков В.Г.
при секретарі Славич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2847 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення ,-
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 19 лютого 2007 року звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А-3432 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, в якій просить суд винести рішення яким: визнати дії командування військової частини А3432 незаконними; стягнути з військової частини А3432 грошову компенсацію за не видане продовольство в сумі 15 491 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 24коп.
Позивач ОСОБА_1 позов мотивує тим, що він проходить військову службу у військовій частині А3432 м.Мукачево.
Згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України "...Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей". До того ж ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" свідчить "... військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч. 4 ст. 9 порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 316 від 12.03.1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань.".
Відповідно-до вищезгаданої Постанови до 10.03.2000 року він забезпечувався продовольчим пайком по норміїта 7 (згідно посади), а з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, була припинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації. Але цей пункт не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством. Отже, у зв'язку з тим, що дія норми № 7 постанови Кабінету Міністрів України припинена, його повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки якнайменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1 (загальновійськова), то його повинні були забезпечувати саме за даною нормою. Згідно ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 05 жовтня 2000 року вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення. Що в черговий раз підтверджує його гарантоване державою право на забезпечення мене продовольством.
На виконання вимог ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України" постанова Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002 року були затверджені норми харчування військовослужбовців і інших військових формувань.
Також слід вказати на те, що частина 3 статті 22 Конституції України вимагає: «..при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищесказане, він вважає, що порушено його законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, унаслідок чого у військовій частині утворилася заборгованість переді ним в сумі - 15 491 грн. 24 коп. за період з 11.03.2000 року по 17.12.2006 року.
У зв'язку з тим, що командування військової частини А3432 при звільненні запас позивачку не виконало вимоги ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не виплатило їй грошову компенсацію за неотримане речове майно посилаючись на відсутність коштів.
2
На підставі листа Командира військової частини А4324 від 12.02.2007 року за № 144 правонаступником військової частини А3432 м.Мукачево, яка розформована 31.12.2006 року призначене військова частина А2847, яка знаходиться за адресою м. Стрий Львівської області, а Наказ Командувача Повітряних Сил ЗС України від 09.12.2005 року за №370 про те, що правонаступником військової частини А3432 є військова частина А4324, яка знаходиться за адресою: сЛипники, Пустомитівського району, Львівської області, втратив чинність, судом замінено первинного відповідача - військову частину А3432 належним відповідачем - військовою частиною А2847, яка знаходиться за адресою: м. Стрий, Львівської області
Представник відповідача військової частини А-2847 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, будучи належним чином повідомлений про час місце розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав і просив суд їх задовольнити з наведених в позовній заяві підстав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.
Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права.
Згідно вимог ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також продовольчий пайок або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.
Відповідно до ч.І ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у випадках, коли з набуттям чинності певним його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовує закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині А-3432.
Згідно довідки в/ч А3432 від 14.12.2006 року за №1167 заборгованість перед ОСОБА_1 по продовольчому забезпеченню до 10 березня 2000 року не існує (а.с. 5), а після 10 березня 2000 року і по 14 грудня 2006 року заборгованість перед позивачем становить 15 491 грн. 24 коп., що підтверджується розрахунком компенсації за продовольче забезпечення (а.с. 7).
Невиплата вказаної суми за весь період з 2000 р. є грубим порушенням чинного законодавства і його прав як військовослужбовця.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 159, 160-164, 167 КАС України, суд,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
1. Визнати дії командування військової частини А3432 незаконними.
2. Стягнути з військової частини А-2847, що знаходиться в м.Стрий Львівської області в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не видане продовольство в сумі 15 491 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 24 коп.
На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.
Головуючий