ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1192/14-а

18 вересня 2019 рокум.Тернопіль

                                 Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

                                   головуючої                    судді Подлісної І.М.   

за участю:

    секретаря судового засідання                     Павловського Ю.Б.

                                       позивача                      ОСОБА_1

               представника позивача                       ОСОБА_2

               представника позивача                      ОСОБА_3

          представника відповідача                       Онофрійчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області   про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шумського районного суду Тернопільської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області, у якому просив визнати нечинним рішення відповідача      про відмову у призначенні йому пільгової пенсії та зобов`язати відповідача призначити йому пільгову пенсію відповідно до пункту «в»   статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

   Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 23.12.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 позов задоволено:

- визнано рішення комісії з питань відмови у призначенні пенсій, що діє відповідно до наказу № 33 від 06.03.2012 року Управління Пенсійного Фонду України в Шумському районі, від 31.07.2014 щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу протиправним;

- зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Шумському районі призначити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту "в"   статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"   із 22.07.2014.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 23.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 09.08.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 09.08.2016 у справі №609/1192/14-а в частині відмови ОСОБА_1 стосовно визнання нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в Шумському районі від 30.04.2014 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах та зобов`язанні призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах скасовано та в цій частині позовні вимоги залишено без розгляду. В іншій частині - постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 09.08.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2019 скасовано постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 09.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 у справі №609/1192/14, справу направлено  до суду першої інстанції на новий розгляд.

У зв`язку із неможливістю провести повторний авторозподіл справи розпорядженням голови Шумського районного суду Тернопільської області передано справу до найбільш територіально наближеного суду – Лановецького районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 31.05.2019 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Тернопільському окружному адміністративному суду.

Дану справу одержано Тернопільським окружним адміністративним судом 01.07.2019 та Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 передано на розгляд судді Подлісній І.М.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 прийнято справу до розгляду та призначено судове засідання на 31.07.2019.

Судове засідання, призначене на 31.07.2019 не проводилось у зв`язку із перебуванням головуючої судді Подлісної І.М. у відпустці.

Ухвалою суду від 03.09.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати було замінено відповідача Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оголошено перерву до 18.09.2019.

Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, при цьому пояснили, що позивач після досягнення 55 років, маючи понад 25 років загального стажу та понад 20 років, як тракторист сільського господарства, звернувся 02.04.2014 до відповідача із заявою про призначення йому пільгової пенсії відповідно до пункту «в»   статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, отримав відмову відповідача у призначенні пільгової пенсії, через не зарахування до його загального та пільгового стажу на посаді тракториста-машиніста безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції. Таку відмову позивач та його представники вважають незаконною, оскільки позивачем було подано всі документи на підтвердження наявності  у нього достатнього стажу для призначення пільгової пенсії, які безпідставно не взято відповідачем до уваги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що пільговий стаж позивача становить менше встановленого законодавством необхідного мінімуму (20 років), а тому немає підстав для призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку сторін, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), досягнувши віку 55 років, звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в»   ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши при цьому: заяву, трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 , видану 02.02.1980, та трудову книжку АВ НОМЕР_2 , видану 04.05.2007, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, стажові довідки, видані архівним відділом Шумської РДА від 27.03.2014 №154, від 02.04.2014 №172, довідки про заробітну плату від 10.04.2014 №79, від 05.04.2014 №22, довідку про навчання з Державного навчального закладу «Почаївське вище професійне училище» від 20.03.2014 №207, витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

   Відповідно до витягу з протоколу від 30.04.2014 №6 засідання комісії з питань відмови у призначенні пенсій Управління ПФУ в Шумському районі Тернопільської області заявнику відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з тим, що не дотримано вимоги п «в»   ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

   На підставі поданих документів комісія встановила загальний трудовий стаж 24 роки 3 місяці 13 днів та пільговий стаж - 17 років 9 місяців 2 дні.

   22.07.2014 позивач повторно звернувся до УПФУ в Шуському районі із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

   Відповідно до витягу з протоколу від 31.07.2014 №12 засідання комісії з питань відмови у призначенні пенсій УПФУ в Шуському районі заявнику відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з      тим, що не дотримано вимоги п. «в»   ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

   Вважаючи зазначені рішення відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з      позовом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем не заперечується  наявність у позивача достатнього для призначення пенсії загального стажу та наявність пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства 18 років 10 місяців 28 днів, зокрема такі періоди:    

- з 01.07.1976 по 30.10.1976 - 62 трудодні;

- з 12.11.1976 по 12.11.1978 - 2 роки 1 день;

- з 03.01.1979 по 31.12.1979 - 202 трудодні;

- з 01.01.1980 по 31.12.1981 - 2 роки;

-з 01.01.1982 по 31.12.1982 - 247 трудодні;

- з 01.01.1983 по 31.12.1983 - 1 рік;

- з 01.01.1984 по 31.12.1984 - 248 трудоднів.

- з 02.01.1986 по 31.12.1992 - 10 років;

- з 04.01.1996 по 21.07.1996 - 6 місяців 18 днів;

- з 01.01.1997 по 31.12.1997 - 123 трудодні;

- з 01.01.1998 по 01.12.1998 - 144 трудодні.

Отже, вказані періоди роботи позивача та наявність у нього пільгового стажу 18 років 10 місяців та 28 днів є безспірним.

Спірними періодами роботи, на зарахуванні до пільгового стажу яких наполягає позивач та відповідно заперечує відповідач є:

- 62 дні навчання в ДНЗ «Почаївське вище професійне училище»;

   - 18 днів у 1978 році (з 13.11.1978 по 30.11.1978), після звільнення позивача з військової служби (на думку позивача, оскільки він служив на Далекому Сході, то довгий шлях додому слід зарахувати йому до часу проходження військової служби, а відтак і до пільгового стажу);

- з 01.12.1978 по 15.03.1979 – 3 місяці 15 днів навчання на курсах трактористів Тернопільського обласного комбінату «Сільгосптехніка»

- 1979 рік як повний рік (оскільки фактично у 1979 позивач виконав норматив з відпрацьованих трудоднів);

- 1982 рік як повний рік (оскільки фактично у 1982 позивач виконав норматив з відпрацьованих трудоднів);

-1984 рік як повний рік (оскільки фактично у 1984 позивач виконав норматив з відпрацьованих трудоднів);

- 69 днів у 1985 році: 55 днів проходження військових зборів (як військову службу) та 14 днів навчання на курсах підвищення кваліфікації комбайнерів;

- 1996 рік як повний рік (факт роботи безперервно повний рік підтверджено документально).

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої     статті 19 Конституції України     органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені         Конституцією         та законами України.

Частиною другою    статті 2 КАС України    передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені         Конституцією         та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідачем прийняте у відповідності до зазначених вище умов.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно з пунктом «в» частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської  продукції  в  колгоспах,  радгоспах,  інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Таким чином, головними умовами для призначення позивачу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 02.04.2014 є досягнення віку 55 років, наявність загального стажу роботи 25 років, а також стажу при виконанні робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства упродовж 20 років.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7. Так до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Трактористи-машиністи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні наведених вище умов. Трактористам-машиністам, постійно зайнятим на причіпних і стаціонарних установках і агрегатах, пенсії призначаються на загальних підставах. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

Як передбачено статтею 10 Закону №1788-ХІІ, пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

За приписами частин першої, другої статті 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З огляду на доводи сторін, не всю трудову діяльність позивача на посаді тракториста відповідач зарахував до пільгового стажу, що вплинуло на можливість призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Досліджуючи у судовому засіданні трудову книжку колгоспника ОСОБА_1 № 165, копію якої долучено до справи, судом встановлено, що 1976 року позивач вступив в члени колгоспу « Ювілейний». В трудовій книжці є відомості про те, що в 1976 році позивач відпрацював 62 трудодні, які зараховані відповідачем до спеціального стажу позивача.

Згідно довідки № 207 від 20.03.2014 позивач навчався в ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» по спеціальності «Тракторист - машиніст 3-го класу» з 01.09.1976 по 26.04.1977. 12.11.1976 позивач був призваний на службу в Збройних Силах СРСР.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку про необхідність зарахування в пільговий стаж позивача 71 день навчання позивача в ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» з моменту вступу до призову на військову службу.

Доводи відповідача про неможливість зарахування вказаного періоду через наявність відомостей про відпрацювання у 1976 році 62 трудодні в колгоспі «Ювілейний» суд вважає безпідставними, оскільки наявність відпрацьованих трудоднів жодним чином не виключає можливість навчання позивача в ДНЗ «Почаївське вище професійне училище».

Щодо спірного періоду з 13.11.1978 по 15.03.1979 суд зазначає наступне. 12.11.1978 позивач звільнився з військової служби у Збройних Силах СРСР, а 01.12.1978 був зарахований на навчання на курси трактористів Тернопільського обласного комбінату «Сільгосптехніка». Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в місті Кяхта, Республіка Бурятія, СРСР, а тому, враховуючи віддаленість місця служби від місця навчання,  період з 12.11.1978 по 31.11.1978 (18 днів) позивач витратив на дорогу.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Оскільки, період служби в армії зараховано позивачу до загального та пільгового стажу, то суд приходить до переконання про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача і час витрачений на прибуття із місця служби до місця проживання, тобто 18 днів (з 12.11.1978 по 31.11.1978).

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, довідки від 03.09.2014 № 40-126 з 01.12.1978 по 15.03.1979 позивач проходив навчання на курсах трактористів Тернопільського обласного комбінату «Сільгосптехніка», про що 16.03.1979 видано відповідне свідоцтво.

Із урахуванням норм статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» суд вважає, що період з 01.12.1978 по 15.03.1979 (3 місяці 16 днів) підлягає до зарахування до пільгового стажу позивача.

Щодо спірного періоду з 16.03.1979 по 31.12.1979, суд зазначає наступне. У трудовій книжці колгоспника зазначено відомості про виконання позивачем трудоднів у 1979 році у кількості 262 дні при встановленому мінімумі 250 днів, однак такі записи містять виправлення. При цьому до загального стажу та пільгового стажу ОСОБА_1 відповідачем зараховано 202 трудодні за 1979 рік. Разом з тим, у наявних у матеріалах справи доказах, зокрема архівних довідках, містяться відомості про відпрацювання позивачем у вказаний період 202 трудодні.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що відповідачем вірно зараховано до пільгового стажу позивача час роботи за фактичною тривалістю, тобто 202 дні, що становить 9 місяців 14 днів.

У трудовій книжці колгоспника зазначено відомості про виконання позивачем трудоднів у спірний період 1982 та 1984 року у кількості 247 та 250 дні відповідно при встановленому мінімумі 250 днів. При цьому до загального стажу та пільгового стажу ОСОБА_1 відповідачем зараховано 247 трудоднів за 1982 рік та 248 трудоднів за 1984 рік.

Відповідно до приписів статті 56 Закону №1788-XII суд вважає, що відповідачем вірно зараховано до пільгового стажу позивача час роботи за фактичною тривалістю у 1982 році, у кількості 247 днів, що становить 9 місяців 21 день.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи у 1984 році, то суд зазначає, що ОСОБА_1 виконав встановлений мінімум днів. Згідно архівної довідки №61 від 24.03.2014 ОСОБА_1 працював трактористом у колгоспі «Ювілейний», а тому до зарахування пільгового стажу підлягає повний 1984 рік на посаді тракторист.

Щодо спірного періоду з 09.01.1985 по 04.03.1985, у який позивач проходив денні військові збори, що підтверджується записами військового квитка НОМЕР_3 .

 Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) час  перебування  громадян  України  на  військовій    службі зараховується  до  їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за   спеціальністю,   а  також  до  стажу  державної  служби.  Час проходження  строкової  військової  служби  зараховується до стажу роботи,  що  дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах,  якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася  за  фахом  у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію  на  пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне  забезпечення"  або  на пенсію за віком на пільгових   умовах  до  набрання  чинності  Законом  України  "Про загальнообов`язкове  державне  пенсійне  страхування".

Отже, суд вважає, що період з 09.01.1985 по 04.03.1985 (55 днів) підлягає до зарахування у пільговий стаж позивача. Крім того, до зарахування підлягає також період навчання ОСОБА_1 у Тернопільському навчально-курсовому комбінаті на курсах підвищення кваліфікації комбайнерів для роботи на бурякозбиральних комбайнах у період з 11.03.1985 по 25.03.1985 (14 днів), разом (69 днів).

У трудовій книжці колгоспника зазначено відомості про виконання позивачем трудоднів у спірний період 1996 року у кількості 168 трудоднів при встановленому мінімумі 240 днів. При цьому до загального стажу та пільгового стажу ОСОБА_1 відповідачем зараховано 168 трудоднів, що становить 6 місяців 18 днів.

Відповідно до приписів статті 56 Закону №1788-XII суд вважає, що відповідачем вірно зараховано до пільгового стажу позивача час роботи за фактичною тривалістю у 1996 році, у кількості 168 днів, що становить 6 місяців 18 днів.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що за наслідками розгляду даної справи судом підтверджено необхідність зарахування до стажу при виконанні робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 слід зарахувати: 71 день навчання позивача в ДНЗ «Почаївське вище професійне училище» у 1976 році; період з 12.11.1978 по 31.11.1978 (18 днів); період з 01.12.1978 по 15.03.1979 (3 місяці 16 днів);  1 рік (1984 рік); період з 09.01.1985 по 04.03.1985 (55 днів); період з 11.03.1985 по 25.03.1985 (14 днів).

Отже, із врахуванням зарахованого відповідачем пільгового стажу 18 років 10 місяців та 28 днів, суд приходить до висновку, що наведені обставини і досліджені докази про стаж роботи ОСОБА_1 підтверджують наявність у нього пільгового стажу понад 20 необхідних років, що свідчить про виконання усіх умов, необхідних для призначення йому пільгової пенсію за віком з моменту звернення за її призначенням.

Таким чином твердження відповідача про те, що у позивача відсутні, передбачені  пункту "в"    статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови для призначення пенсії на пільгових умовах є помилковими, а відтак вимоги позивача підлягають до задоволення.

Відповідно до   статті 9 КАС України   розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до   статті 77 КАС України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги   та заперечення, а суд згідно   статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, позивач має право на отримання пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту "в"   статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої   статті 139 КАС України   при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, оформлені протоколом № 6 від 30.04.2014 р. та №12 від 31.07.2014 р..

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області ( 46001, м. Тернопіль, майдан Волі 3, код ЄДРПОУ 14035769) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_4 )  пенсію на пільгових умовах з 02 квітня 2014 р. на підстаі п. "в" ст. 13 Закону України про пенсійне забезпечення" з врахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_4 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області ( 46001, м. Тернопіль, майдан Волі 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах стягнення суми за один місяць підлягає негайному виконанню. 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2019 року.

Головуючий суддя                                                                                Подлісна І.М.