Головуючий у інстанції - Плавич I.B. Справа № 22ц-3096/2009

Доповідач - Кемеровська Н.В. Категорія - 52

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2009р. м.Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Короткова В.Д., Гончаренко В.М.,

З участю секретаря - Возіян Д.А.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «На здоровье» фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 11.03.09р., -

встановила:

17.05.05р. ОСОБА_1.3вернулась з позовом до ДП «На здоровье» фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що з 05.09.00р. працювала в організації відповідача на посаді менеджера по оптовим поставкам.

Наказом від 10.09.03р. була переведена начальником відділу збуту.

Наказом від 18.04.05р. звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку із скороченням посади начальника відділу збуту.

Вважала своє звільнення незаконним, оскільки на час звільнення була непрацездатна, їй не була запропонована інша робота, а також не було враховано її переважне право на залишення на роботі.

Позивачка просила поновити її на посаді начальника відділу збуту та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди в сумі 8 000 грн., яка заподіяна порушенням її трудових прав.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1. уточнила позовні вимоги і просила поновити її на роботі, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 000 грн. та компенсацію моральної шкоди в сумі 8 000 грн.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_1.3вільнена з дотриманням вимог трудового законодавства, яке передбачає звільнення працівника за п. 1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 11.03.09р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить про скасування рішення та ухвалення нового рішення, мотивуючи тим, шо суд неповно з*ясував обставини справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд обгрунтовано виходив з того, що порушень трудових прав позивачки при звільненні її з посади начальника відділу збуту ДП «На здоровье» фірми «Люстдорф» відповідачем не допущено.

Надані сторонами докази, досліджені судом першої та апеляційної інстанції, свідчать про дотримання відповідачем трудового законодавства при звільненні позивачки з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що судом повно досліджені обставини справи, висновки суду мотивовані в рішенні, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень процесуального законодавства при розгляді справи.

Не заслуговує на увагу довод апелянта про те, що при звільненні її з роботи не було враховане переважне право на залишення її на роботі, оскільки за ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, перелікованим в п.п.1- 9 ч.2 зазначеної статті.

Таким чином закон визначає, що до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переваги на залишенні на роботі, і працівникі, які не мають таких переваг.а тому підлягають звільненню, входять працівникі, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві.

Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що за штатним розписом існувала тільки одна посада начальника відділу збуту, яка підлягала скороченню, і її займала ОСОБА_1.добто на неї не розповсюджувалась дія ст.42 КЗпП України.

Не може бути підставою для скасування рішення суду довод апелянта про те, що вона не підписувала наказ про її звільнення від 18.04.05р. і судом першої інстанції не досліджувався перший примірник цього наказу, оскільки з наданого судовій колегії оригіналу наказу від 18.04.05р. вбачається, що ОСОБА_1. власноручно зазначила дату ознайомлення з наказом -18.04.05р.-і вчинила власноручний підпис.

Не заслуговує на увагу і довод апелянта про те, що вона звільнена в період тимчасової непрацездатності, оскільки згідно з п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України № 455 від 13.11.01р., тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листом непрацездатності довідка лікарні № 29 м.Одеси про знаходження на амбулаторном лікуванні ОСОБА_1.3 18.04.05р. по 20.04.05р. видана всупереч вимогам пункту 2.19 вказаної Інструкції, який передбачає видачу довідки довільної форми тільки в разі звернення громадян за консультативною допомогою із обов’язковим зазначенням часу проведеної консультації.

Не може бути підставою для скасування рішення суду і довод апелянта про те, що адміністрація відповідача не запропонувала ОСОБА_1. іншу роботу , оскільки дослідженими судом та судовою колегією доказами, зокрема штатним розписом на лютий-квітень 2005р., вільних посад в ДП «На здоровье» на час попередження про звільнення та час звільнення не існувало.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в судовому рішенні про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1., тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п. 1, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 11.03.09р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.