головуючий у першій інстанції Гаращенко Д.Р. Справа № 22ц-2724/09

Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 44

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 рік м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Мандрик В.А.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у зв'язку з вибуттям на інше постійне місце проживання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2009 року,

встановила:

У лютому 2007 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з вибуттям на інше постійне місце проживання.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з відповідачем знаходились у зареєстрованому шлюбі з 1978 р. по 1980 р. та проживали спільно за адресою: АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу, продовжували проживати разом за вказаною адресою. У 1986 році відповідач виїхав на інше постійне місце проживання у зв'язку і чим позивачка вважає, що він втратив право на користування спірною квартирою.

Відповідач позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що у спірній квартирі він не може проживати, оскільки з відповідачкою у нього виникли неприязні стосунки, вона перешкоджає йому у вселенні та проживанні в спірній квартирі, тому він вимушений проживати в іншому місці.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з цім рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлена з порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи і ставиться питання про постановления нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 1978 р. по 1980 р. та спільно проживали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1.

За вказаною адресою сторони були зареєстровані у 1980 р., та по сьогоднішній день . числяться на реєстраційному обліку.

Спірна квартира складається з одної житлової кімнати готельного типу площею 12, 35 кв. м. З 1986 р. між сторонами існують неприязні відносини, що підтверджується матеріалами справи, актом судово-медичного огляду від 2 серпня 2002 р. з приводу побиття відповідача позивачкою, довідкою ВАТ „Черноморгидрострой" від 07.12.04 p., згідно з якою відповідач неодноразово до 2002 р. звертався до УЖГСР з питання вселення в спірну квартиру, судовими рішеннями.

З 1988 року позивачка неодноразово зверталася до суду з позовами про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною житловою площею на підставі ст. 71 ЖК України.

Відповідно до ст. 107 ЖК України наймач приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договорі найму житлового приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув на постійне проживання до іншого жилого приміщення, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

На ствердження вибуття можуть свідчити будь які фактичні данні, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання, але такі обставини судом не встановлені. Суд вважає, що існуючі неприязні відносини між сторонами, наявність лише однієї жилої кімнати, площею 12, 35 кв. м., унеможливлює проживання сторін спільно, що змусило відповідача залишити спірну квартиру без його на то бажання чи конкретних дій які б свідчили про його намір виїхати на постійне місце проживання в інше житлове приміщення, зі спірної квартири.

Позивачкою не доведено, що відповідач добровільно виїхав зі спірної квартири на інше постійне місце проживання, та не претендує на неї.

Відповідач вказував, що він від спірного житла ніколи не відмовлявся, у спірній квартирі залишилися його речі, однак не може там проживати, у зв'язку з неприязними відносинами між колишнім подружжям, а також перешкоджанням позивачки у вселенні.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач вибув зі спірної квартири з поважних причин, не маючи наміру її залишати з метою постійного проживання в іншому місці тому відмовив в задоволенні позову.

Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.

Ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі позивачкою не надано письмових доказів того, що відповідач вибув на інше постійне місце проживання.

В апеляційній скарзі позивачка підтверджує висновок суду першої інстанції про наявні неприязнені стосунки між сторонами, неможливість сумісного проживання.

Таким чином колегія суду дійшла до висновку, що суд першої інстанції повно всебічно прийшов до висновку про відмову у позові, дав належну оцінку доказам, які є у справі.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2009 року залишити без змін

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України7 на протязі двох місяців.