№ 2-2754 / 2009 рік.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2009 року.

Алчевський міський суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Карпенка С.Ф. при секретарі Тутовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Алчевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спадкоємця за заповітом, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на слідуючі обставини.

22 липня 1993 року померла мати позивачки- Петрушова ОСОБА_3, яка за життя 24 червня 1993 року склала нотаріально посвідчений заповіт на користь позивачки у вигляді належній померлій 1/2 частки спірної квартири за адресою, АДРЕСА_1.

Позивачка прийняла вказану спадщину, але нотаріально це не оформила.

На теперішній час позивачка має намір оформити право власності на спадкове майно, але вимушена була звернутися до суду, оскільки визнати право на спадщину можливо тільки в судовому порядку.

В позовній заяві вона просить винести рішення, яким визнати її ОСОБА_1 спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 22 липня 1993 року в місті Алчевську Луганської області, встановити факт прийняття нею ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої 22 липня 1993 року в м. Алчевську Луганської області, у вигляді 1/2 частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2 та визнати за позивачкою право власності на спадщину після смерті матері у вигляді 1/2 частки квартири, розташованої за адресою Луганська область, вул.  Калініна, буд. 20 кв.З.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги. Позовні вимоги підтримані в судовому засіданні також представником позивачки, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. Не заперечуючі проти того, що його матір- позивачка ОСОБА_1 дійсно є спадкоємицею за заповітом після сметрі ОСОБА_4, відповідач вважає, що існує ймовірність того, що після винесення рішення по справі про задоволення її позову, будь-які інші особи зуміють скористатися похилим віком позивачки, ввести її в оману, та заволодіти спірною часткою квартири, на яку вона претендує.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Сторони по справі не заперечують, що після смерті ОСОБА_4, померлої 22 липня 1993 року, залишилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири за адресою АДРЕСА_1, володарем іншої частини квартири є саме відповідач, згідно свідоцтва про право власності на джитло ( а.с. 15), технічного паспорту ( а.с. 16-19), довідки-характеристики ( а.с. 19). Фактично відповідач не заперечував про те, що дійсно існує заповіт померлої на користь позивачки ( а.с. 13), оригінал якого оглянутий в судовому засіданні.

 Суд вважає переконливими посилання позивачки та її представника про фактичне прийняття спадщини у вигляді спарної частки квартири саме позивачкою, оскільки інших спадкоємців за заповітом не існувало, позивачка приймала участь в організації похорон померлої матері, ритуальних послуг, пов'язаних з цим, вона розпорядилася майном померлої, а саме предметами одягу, меблі, тощо. Вона розпоряджалася спірною квартирою на корсить свого сина- відповідача по справі, дозволяючи йому там продовжувати проживати. Сам відповідач в судовому засіданні підтвердив, що позивачка, заявляла йому, що не бажає оформлювати спірну квартиру на нього. Тобто, ставлення позивачки до спірного майна завжди було як до прийнятої спадщини, у суду не має сумнівів у цьому.

Суд не приймає до уваги позицію відповідача, стосовно його сумнівів у тому, що позивачка, після оформлення документів на спадкове майно може бути введена кимсь в оману, що квартирою заволодіють інші особи., як не приймає до уваги ті посилання відповідача, що можливо позивачка є психічно хворою і навіть недієздатною, оскільки все це має абсолютно ймовірний характер, нгічим об'єктивно не підтверджений. Сам відповідач не заперечує, що до звернення позивачки до суду з вказаним позовом ніхто не звертався з конкретними питаннями до суду, психіатрічної лікарні про визнання позивачки недієздатною, психічно-хворою, тощо.

Позивачка в судовому засіданні підтримала свій позов аргументовано, логічно, жодних сумнівів стосовно її психічного стану у суду не викликано. Більш того, повідінка позивачки дійсно стримана, логічна, коректна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79-81, 208-209, 212-215, 218 256-257, 259 ЦПК України, ст. ст. 524, 527, 534, ЦК України 1963 p., п.4 Перехідних положень ЦК України 2003 року, ст.ст. 316-319, 325, 328 ЦК України 2003р., суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 22 липня 1993 року в місті Алчевську Луганської області.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої 22 липня 1993 року в м. Алчевську Луганської області, у вигляді 1/2 частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину після смерті ОСОБА_4, померлої 22 липня 1993 року в м. Алчевську Луганської області, у вигляді 1/2 частки квартири, розташованої за адресою Луганська область, вул.  Калініна, буд. 20 кв.З.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заява на апеляційне оскарження рішення може біти подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Алчевський міський суд протягом двадцяти днів з дня подання заяви про його оскарження.