Справа № 2-ц-144

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого- судді ТИМОШЕНКО І.B.

при секретарі БОРОДАСТОВОЇ О.А.

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відібрання неповнолітньої дитини, визначення місця проживання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка просить постановити рішення, яким негайно відібрати у відповідача її неповнолітнього сина ОСОБА_6 4 грудня 1998 ріку народження, а також визначити місце проживання неповнолітньої дитини з нею - позивачкою. Позивачка посилається на те, що відповідач безпідставно відібрав у неї сина, син ОСОБА_7 проживає з відповідачем, якій є його батьком. Відповідач є інвалідом 2 групи і не може створити належні умови для проживання та виховання дитини. Вона бажає, щоб син проживав з нею, у неї є всі необхідні умови для виховання сина.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що син ОСОБА_7 перейшов проживати до нього за власним бажанням, оскільки позивачка погано ставилася до сина, не здійснювала належний догляд за ним, мали місце прояви агресії по відношенню до сина з боку позивачки. Крім того, у позивачки не має належних умов для проживання та виховання дитини.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Сторони ОСОБА_4 і ОСОБА_6 є батьками неповнолітнього ОСОБА_6 4 грудня 1998 ріку народження. Відповідачем у добровільному порядку було встановлено батьківство відносно народженого позивачкою сина (а.с. 6).

Судом з пояснень сторін, свідків ОСОБА_8 Є, ОСОБА_9, представника органу опіки та піклування ОСОБА_3 встановлено, що син ОСОБА_7 до 2005 року проживав з позивачкою у с. Табаки Болградського району Одеської області. Позивачка з сином проживали у покинутому будинку, в якому були відсутні мінімальні умови для проживання неповнолітньої дитини: відсутнє опалення, навіть відсутнє ліжко, позивачка з дитиною спали на підлозі. Відповідач, побачивши, що його син проживає в таких умовах, забрав сина до себе у с. Калчіво Болградського району, вул. . Дімітрова, 82, де він мешкав зі своєю матер»ю - пенсіонеркою. За згодою відповідача та його матері позивачка також стала проживати у цьому будинку. За час проживання в одному будинку між сторонами часто виникали лайки, склалися погані стосунки. У листопаді 2008 року позивачка стала проживати у літній кухні зазначеного будинку, де немає опалення ; неповнолітній син сторін ОСОБА_6 проживає з батьком у житловому будинку, знаходиться на його утриманні (а.с. 27).

З пояснень свідка ОСОБА_8 класного керівника неповнолітнього ОСОБА_6 хлопчик після переїзду з с. Табаки у с. Калчіво Болградського району став навчатися у першому класі Калчівської загальноосвітньої середньої школи, він був замкнутий, не підкорявся вимогам вчителя, навіть проявляв агресію, сильно відставав від своїх однокласників в навчанні. У квітні 2008 року на медико - педагогічній комісії вирішувалось питання про направлення ОСОБА_6 для навчання у спеціальну загальноосвітню школу для дітей з вадами розумового розвитку. На теперішній час ОСОБА_6 значно змінився, він як і раніше відстає у навчанні, але він став більше спілкуватися з дітьми у класі, приймати участь у шкільних мероприємствах. До школи дитина завжди приходить охайна, чисто одягнута, має все необхідне для навчання. Вона неодноразово проводила з ОСОБА_6 бесіди про відношення у його сім»ї та його відношення до своїх батьків. З цих розмов їй стало зрозуміло, що хлопчик сторониться та засмучується своєї матері, категорично не хоче проживати з нею, а бажає проживати з батьком.

З акту обстеження побутових умов проживання неповнолітньої дитини від 15 жовтня 2008 року вбачається, що на час обстеження неповнолітній ОСОБА_6 проживає в житловому будинку по вул. . Дімітрова, 82 в с. Калчіва Болградського району, який належить на праві спільної дольової власності відповідачеві ОСОБА_6 та його рідній сестрі ОСОБА_9 Дитина проживає в одній кімнаті з батьком, умови проживання та санітарно - гігієнічний стан приміщень, де проживає неповнолітній задовільний, в кімнаті маються всі необхідні умови для проживання дитини (а.с. 16-17, 23-24 ). В судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_8 також підтвердили, що умови проживання ОСОБА_6, який проживає зі своїм батьком, задовільні, відповідають санітарним нормам, у кімнаті чисто, тепло, маються необхідні умови для проживання, навчання та виховання дитини.

Відповідач є інвалідом 2 групи, отримує пенсію по інвалідності і може матеріально утримувати свого сина (а.с. 26). Крім того, судом встановлено, що допомогу відповідачеві у вихованні та утриманні сина ОСОБА_7 надає рідна сестра відповідача ОСОБА_9 Той факт, що відповідач є інвалідом 2 групи не позбавляє його можливості виховувати свого неповнолітнього сина. Судом встановлено, що інвалідність відповідача не пов»язана з його психічним станом, на обліку у лікарів нарколога і психіатра він не перебуває (а.с. 28-30). Раніше відповідач в зв»язку з травмою, отриманою в результаті дорожньо - транспортної пригоди, знаходився на диспансерному обліку у лікаря невропатолога з діагнозом «наслідки черепно - мозкової травми, травматична церебрастенія з правостороннім геміпарезом «, але був знятий з обліку у травні 2003 року і з цього часу за медичною допомогою більше не звертався (а.с. 38). Крім того, з характеристик відповідача з місця його проживання ( а.с. 25, 40), з пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 встановлено, що відповідач за характером спокійна, адекватна людина, у його поведінці ніколи не помічалися будь - яки психічні, нервові розлади, або ознаки агресії.

Відповідно до вимог ст.. 171 Сімейного Кодексу України судом була вислухала думка неповнолітнього ОСОБА_6, який в судовому засіданні у присутності своїх батьків та педагога - класного керівника ОСОБА_8 категорично заявив, що він не бажає проживати зі своєю матер»ю і бажає залишитись з батьком. З поведінки дитини в судовому засіданні було видно, що дитина побоюється позивачки, нервує у її присутності, сторониться її.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Калчівської сільської ради Болградського району у відповідача маються всі необхідні умови для утримання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_7 (а.с. 21). При розгляді справи судом представник органу опіки та піклування ОСОБА_3 також вважала доцільним залишити дитину проживати з батьком, посилаючись на те, що це відповідає інтересам дитини.

Крім перелічених обставин, суд враховує, що позивачка фактично не має постійного місця проживання, на час постановления рішення вона, як було встановлено в судовому засіданні, мешкає у пустому будинку в с. Калчіво Болградського району тимчасово зі згоди власників будинку. Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_11. Г. Ф. встановлено, що позивачка не має засобів для проживання, незважаючи на те, що вона отримує за рішенням суду з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_7 (а.с. 10-11), отримує заробітну плату (а.с. 43), цих доходів їй не вистачає на своє власне утримання, в зв»язку з чим свідок ОСОБА_11 неодноразово надавала їй посильну допомогу продуктами харчування. Ті обставини, що позивачка як у 2005 році, так і на теперішній час проживає тимчасово у чужих будинках, де немає необхідних умов для проживання, незважаючи на те, що вона має право на проживання у житловому будинку свого батька ОСОБА_12 в сЖовтневе Болградського району ( це встановлено з пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 ), а також пояснення свідка ОСОБА_11 про надання позивачці допомоги продуктами харчування свідчать про схильність позивачки до бродяжництва та жебрацтва. За місцем проживання позивачка характеризується як непередбачена, непослідовна, соціально не пристосована людина (а.с. 39).

За викладених обставин суд доходить висновку, що у позивачки не має належних умов, а також не має можливості утримувати та виховувати неповнолітнього ОСОБА_6, в зв»язку з чим суд вважає що проживання неповнолітнього з батьком на теперішній час відповідає інтересам дитини. Тому підстав для задоволення позову суд не знаходить.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 73, 131, 212-215, 294 ЦПК України, ст. 161, 162, 163 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відібрання неповнолітньої дитини, визначення місця проживання неповнолітньої дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд в наступному порядку: заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів псля подачі заяви про апеляційне оскарження.