Справа № 161/14114/18

Провадження № 2/161/831/19

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року        

місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді                                        Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання                        Мельничук Т.Ю.

з участю представника позивача                                 ОСОБА_1

представника відповідача                                        Кромського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження  цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свій позов обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву №б/н від 17.10.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Оскільки відповідач не виконав умови договору належним чином, у неї станом на 05 липня 2018 року виникла заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 98562,80гривень, з яких: 49458,28грн. – тіло кредиту, 17731,32грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 26203,54грн. – нараховано пені, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – фіксована частина, 4669,66гривень – процентна складова.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача  заборгованість в сумі 98562,80гривень та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Представник відповідача подав суду пояснення, згідно з яким не визнає позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», мотивуючи тим, що крім анкети-заяви відповідач не підписував жодного документу, який банк вважає частиною кредитного договору. Він не отримував пам`ятку клієнта, яка є складовою кредитного договору. Такого документу з його підписом не існує, тому його не долучено до позову банком. Отже, банком порушено вимоги закону щодо форми договору. В наданій банком анкеті-заяві в графі кредитний ліміт не зазначено розміру бажаного кредитного ліміту. Не зазначено, яку саме кредитну картку ОСОБА_2 видали, номер виданої кредитної картки, термін її дії, з якими саме затвердженими “умовами та правилами з банківських послуг”, “тарифами банку” його ознайомлювали та на які він як позичальник надав згоду. Анкета-заява не містить умов щодо процентів за користування кредитом, розмірів пені і штрафів. В заяві не зазначено, який вид послуг вибрано позивачем і надано відповідачу. Договір про надання банківських послуг (надалі- договір), який за своєю правовою природою є договором споживчого кредиту повинен укладатись в письмовій формі. В позові та в доданих до нього матеріалах відсутня інформація про строк користування кредитними коштами, так як позивачем такої інформації не надано. Позивачем надано витяг з “умов та правил надання банківських послуг” ПриватБанку , проте не зазначено, станом на який час сформовано цей витяг, немає доказів, які саме зміни вносились в нього протягом 2013 - 2018 років, а також немає доказів, що відповідача ознайомлювали саме з цими умовами та правилами. Оскільки ОСОБА_2 не підписував ці умови та правила, то вони і не є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Тому з наданих банком додатків і неможливо встановити, які насправді умови цього договору. Ці мови та правила не були чинні та не діяли станом на час підписання анкети-заяви 17.10.2013р. та саме відповідач до них не приєднувався, не приймав їх і не зобов`язувався виконувати. Банком не надані докази про дату їх публікації та набрання чинності, про їх розміщення на інтернет-сайті Банку в загальному доступі та локальний акт банку про їх затвердження і введення в дію. Даний позов про стягнення кредитної заборгованості є майновим спором. Згідно із ст.175 ЦПК України до таких категорій справ має бути доданий розрахунок. Розрахунок передбачає собою наявність даних та математичних операцій з ними, який можна зрозуміти та перевірити. Наданий позивачем розрахунок є таблицею, з якого неможливо зрозуміти, звідки взялись наявні в ній цифри та які арифметичні операції проводились із цифрами, які розміщені у таблиці. Банк при подачі позову не надав доказів: який розмір кредиту відповідачу було надано; до яких «Умов та правил надання банківських послуг» відповідач приєднався; з якими тарифами банку він був ознайомлений; окремо зрозумілі розрахунки основного боргу, процентів, пені та штрафів.

Враховуючи наведене, просить суд відмовити АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позов з мотивів, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень , суд установив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2013 року ОСОБА_2 підписав заяву, у якій зазначено, що він згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До позовної заяви банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість  ОСОБА_2 перед АТ КБ «ПриватБанк» за вказаним кредитним договором, станом на 05 липня 2018року, становить 98562,80гривень, з них: 49458,28грн. – тіло кредиту, 17731,32грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 26203,54грн. – нараховано пені, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – фіксована частина, 4669,66гривень – процентна складова.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача, заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за нарахованими відсотками, пеню і штрафи.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 17.10.2013року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.07.2018 року, посилався на  "Умови та правил надання банківських послуг", та "Тарифи Банку", які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/kredity/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.10.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (04.09.2018 року), тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який міститься в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.10.2013 року шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_3 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» (№ 1023-XII ) про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17731,32 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом, 26203,54 гривень нарахованої пені за прострочення зобов`язання, а також штрафу відповідно до п. 2.1.17.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – штраф (фіксована частина), 4669,66 гривень штраф (процентна складова), до задоволення не підлягають.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач отримав від позивача грошові кошти, які в добровільному порядку не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 49458,28 грн. підлягають до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

 Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст.  2,  5,  81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.  509,  526, 527, 530,  629, 1050, 1054 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № б/н від 17 жовтня 2013 року в сумі 49458,28 грн. (сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 28 копійок) та 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач: ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) .

Дата виготовлення повного тексту рішення - 19 вересня 2019 року.

               Суддя

Луцького міськрайонного суду                                                Л.В.Івасюта