06.07.07
УКРАЇНА
Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 7-99-18
Іменем України
РІШЕННЯ
“04” липня 2007 року справа № 12/188 (10/158)
Позивач: Закрите акціонерне товариство "Приватбанк",
м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50
В особі: Чернігівського регіонального управління Закритого акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк"
вул. Серьожнікова 6, м.Чернігів,14006
Відповідач: Державне підприємство "Новоборовицький спиртзавод",
вул. Заводська,1,с.Нові Боровичі,Щорський район, Чернігівська область,15214
Предмет спору: про стягнення заборгованості 796167,32 грн.
Суддя Лавриненко Л.М.
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :
від позивача: Рожко С.М. –представник, довіреність № 2975 від 27.03.2007 р.
від відповідача: Олександренкова О.Т. –представник, довіреність № 4 від 03.07.2007 року.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 530 000 грн. заборгованості по кредиту, 200 310 грн. заборгованості по прострочених відсотках та 65 857 грн. 32 коп. пені, згідно кредитного договору № 050804/1 від 05.08.2004 року. та договору поруки № 050804\1 від 05.08.04р.
05.06.2007 року року розпорядженням голови господарського суду Чернігівської області у зв’язку з обранням судді Пашкіної С.А. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу 10/158 було передано на розгляд судді Лавриненко Л.М. з присвоєнням № 12/188 (10/158).
Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.
Представник відповідача в поданому відзиві на позов просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що порука діяла впродовж строку з 05.08.2004 року і до 04.02.2006 року, оскільки відповідно до п. 1.3. кредитного договору, терміном виконання основного зобов"язання слід вважати 04.08.2005 року, а станом на 04.02.2006 року кредитор не пред"явив вимогу до поручителя, а тому порука відповідача припинилася.
Представник позивача в судовому засіданні надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.
Представник позивача в судовому засіданні також підтримав свої позовні вимоги, представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
05.08.2004 року між Акціонерним банком „Приватінвест” та ТОВ „Компанія „Імперія СП” (позичальник) був укладений кредитний договір № 050804/1.
Відповідно до п. 1.1 договору банк при наявності вільних коштів взяв на себе зобов”язання надати позичальнику кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії з лімітом 530 000 грн., не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2. даного договору, в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені даним договором терміни. Договором передбачено, що кредит надається на поповнення обігових коштів. Термін повернення кредиту –04.08.2005 року.
Пунктом 4.1 кредитного договору визначено , що позичальник за користування кредитом сплачує відсотки в сумі 22% річних, а згідно п.4.2 кредитного договору , при порушенні терміну повернення кредиту. Позичальник сплачує 45% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
На виконання взятих на себе зобов”язань АБ „ Приватінвест” надав ТОВ „Компанія Імперія СП” кредит в сумі 530000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 12.08.2004р.
В забезпечення виконання ТОВ „Компанія „Імперія СП” (позичальником) взятих на себе зобов’язань по кредитному договору № 050804/1 від 05.08.2004 року АБ „Приватінвест” було укладено договір поруки № 050804/1 від 05.08.2004 року з ДП „Новоборовицький спиртовий завод” (поручитель), який виступає відповідачем по даній справі.
Відповідно до п.1 договору поруки , поручитель ( відповідач по даній справі) надав поруку перед кредитором за виконання ТОВ „ Компанія „Імперія СП” зобов”язань по кредитному договору від 05.08.04р. № 050804\1,згідно якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 530000 грн , а позичальник зобов”язаний повернути кредит в строк до 04.08.05р., сплачувати за його користування 22% річних в дату сплати процентів, якою є 25 число кожного місяця , а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати 45 % річних в дату сплати процентів , а також сплачувати винагороди, штрафи , пені та інші платежі, відшкодовувати збитки , у відповідності, порядку та строки ,зазначені в кредитному договорі.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Так, 18.05.2006 року між відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком „Приватінвест” („Кредитор”) та Чернігівським РУ ПриватБанком був укладений договір № U-22 про відступлення прав вимоги, за яким Кредитор відступає „ПриватБанку” право вимоги до ТОВ „Компанія „Імперія СП”, яке випливає кредитного договору від 05.08.2004 року № 050804/1.
Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 договору № U-22 від 18.05.2006 р. передбачено, що відступлення прав вимоги здійснюється кредитором на отримання на свою користь від Боржника платежів по кредиту, відсоткам за його користування, комісіям, винагородам ,інших платежів, неустойки (штрафу, пені), права на отримання яких від Боржника виникне після укладення цього договору, до повного виконання зобов’язань Боржником, та інших прав у повному обсязі.
Таким чином до відповідача перейшли всі права та обов’язки кредитора по кредитному договору № 050804/1 від 05.08.2004 року та договору поруки № 050804\1.
Як вбачається із матеріалів справи , позичальник взяті на себе зобов”язання не виконав і кредит в установлений строк не повернув заборгованість по кредиту становить 530000 грн. За період користування кредитом з 06.08.05р. по 25.04.07р. позичальник зобов”язаний був сплатити відсотки в сумі 237440 грн., фактично позичальником сплачено 37130 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 06.08.05р. по 25.04.07р. становить 200310 грн. Позивачем також нарахована пеня в сумі 65857 грн 32 коп за прострочку виконання взятих зобов”язань по кредитному договору та договору поруки..
Відповідно до частини 1 ст. 553 і частин 1 та 2 ст. 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов”язків за кредитним договором в тому розмірі, що і боржник , включаючи сплату кредиту ,процентів ,нарахованих за користування кредитором, винагороди, штрафу пені та інших платежів,відшкодування збитків.
Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Термін дії поруки сторонами в договорі не визначено , а відповідно до п. 1. Договору поруки № 050804/1 від 05.08.2004 року строк виконання зобов’язання по кредитному договору № 050804/1 від 05.08.2004 року –04.08.2005 року.
Таким чином, позивач мав право пред”явити вимогу поручителю протягом шести місяців , тобто до 04.02.06р.
Як вбачається із наданих позивачем документів, вимога ним була пред”явлена поручителю лише 23.04.2007р., тобто з пропуском шестимісячного терміну.
Посилання позивача на п.10 договору поруки , судом до уваги не може бути прийнято, оскільки відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі зі спливом якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і який, згідно з ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України , визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами , а тому зазначення у п.10 договору поруки, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов”язань за кредитним договором, не можна розцінювати як встановлення строку дії поруки.
Не може бути прийнято судом до уваги і твердження позивача про те, що згідно п. 11 договору поруки сторонами встановлено термін дії поруки п”ять років, оскільки п. 11 договору поруки сторони прийшли до згоди , що строк ( позовна давність) в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу встановлюється п”ять років .
Строк позовної давності і строк дії поруки не є тотожними поняттями , а п.11 договору поруки сторони визначили строк позовної давності, а не строк дії поруки .
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що дія поруки, згідно з п.4 ст.559 Цивільного кодексу України , припинилась, оскільки позивач не направив вимогу до поручителя протягом шести місяців.
За таких обставин позовні вимоги позивача є безпідставні і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 512,514, 525, 526, 546, 549, 553,554,559, 1046, 1048, 1049, 1050, Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 46, 75,ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Л.М. Лавриненко
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 06.07.07р.
Суддя Л.М. Лавриненко