19.09.19

22-ц/812/1264/19

Провадження №22-ц/812/1264/19

Єдиний унікальний номер справи №487/5130/18

Категорія - 32

Постанова

іменем України

19 вересня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

- представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Бобрової І.В., в приміщені цього ж суду того ж дня о 16 год. 59 хв., повний текст якого складено 03 червня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз» про стягнення моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

встановив:

В серпні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позивач зазначала, що 13 січня 2018 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в м. Миколаєві по вул. Кузнецька з боку вул. Садова у напрямку вул. 6 Слобідська в районі буд. № 120 скоїв наїзд на її матір ОСОБА_6 , яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. Того ж дня, за цим фактом, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150000000018.

27 лютого 2018 року слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області Редіним А.В. була винесена постанова про закриття кримінального провадження за даним фактом у зв`язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, яка була скасована ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2018 року.

30 травня 2018 року ст. слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області Письменний М.Г. закрив вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях водія.

Згідно страхового полісу № АК/3415990 автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, яким керував відповідач в момент ДТП, був застрахований в ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

Посилаючись на те, що діями ОСОБА_3 завдано немайнових втрат, у зв`язку з втратою рідної матері, у неї з`явились негативні зміни у житті, а саме: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, безпомічність, почуття страху за своє життя без рідної людини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

-2-

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 , посилаючись на необґрунтованість позивачем розміру моральної шкоди, відсутність достатніх та допустимих доказів на підтвердження позову та добровільну передачу позивачу коштів у розмірі 60 000 грн., просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 грн. Крім того, з ОСОБА_3 в дохід держави стягнуто 768 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, який є власником джерела підвищеної небезпеки, не довів, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу ОСОБА_6 , тому ОСОБА_1 , як дочка загиблої, має право на відшкодування моральної шкоди незалежно від вини відповідача, завданої смертю близької людини.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в 60 000 грн., суд урахував, крім глибини моральних страждань потерпілої, матеріальне становище відповідача, відсутність його умислу чи вини на спричинення шкоди та той факт, що у настанні смерті була необережна вина самої потерпілої.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, невірну оцінку судом наданих доказів, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення судом першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зменшуючи розмір відшкодування, суд першої інстанції, посилаючись на матеріальне становище відповідача, не взяв до уваги той факт, що на момент наїзду на пішохода відповідач керував автомобілем, вартість якого перевищує 800 000 грн. Більш того, суд не взяв до уваги, що окрім погіршення стану здоров`я батька позивача, після смерті матері, на позивача перейшли обов`язки по догляду за батьком, та його утримання, хоча до смерті матері позивача ОСОБА_6 працювала, заробляючи кошти та утримувала себе та чоловіка.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 , посилаючись на безпідставність її доводів, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та матеріали кримінального провадження №12018150000000018 від 13 січня 2018 року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 13 січня 2018 року водій, відповідач у справі, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Миколаєві по вул. Кузнецька з боку вул. Садова, рухаючись у напрямку вул. 6 Слобідська в районі буд. № 120 скоїв наїзд, на матір позивача, ОСОБА_6 , яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. Того ж дня за цим фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150000000018.

27 лютого 2018 року слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області Редіним А.В. була винесена постанова про закриття кримінального провадження за даним фактом у зв`язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, яка була скасована ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2018 року (а.с.11-13, 14).

-3-

30 травня 2018 року постановою ст. слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області Письменного М.Г., яка набрала законної сили, закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення у діях водія ОСОБА_3 .

Відповідно до цієї постанови дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_6 вимог пунктів 4.4., 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху, а в діях водія автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 відсутні порушення вимог Правил дорожнього руху, які б були в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками (а.с. 16-18).

Згідно страхового полісу № АК/3415990 автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, яким керував відповідач в момент ДТП, застрахований в ПрАТ «Європейський Страховий Союз» (а.с.25).

Судом також установлено з пояснень сторін у справі, що відповідачем позивачу були передані 60 000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування

-4-

моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановивши, що ОСОБА_1 є дочкою загиблої ОСОБА_6 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заподіяна позивачу моральна шкода завдана смертю її матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки підлягає відшкодуванню відповідачем, як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки останній у судовому засіданні не довів, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн., оскільки визначена компенсація, відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, з урахуванням вимог розумності і справедливості, відповідає фактичним обставинам спору, характеру поведінки та дій відповідача, обставинам скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тому факту, що у настанні смерті була необережна вина самої потерпілої, обсягу спричинених позивачу моральних страждань, які пов`язані зі смертю матері та призвели до вимушених змін у житті позивача та у її життєвих стосунках, зусиллям, що потребує певних змін та додаткових зусиль в організації узвичаєного способу життя.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом при визначенні компенсації моральної шкоди не враховане те, що вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200, яким керував ОСОБА_3 в момент ДТП, перевищує 800 000 грн. та після смерті матері до неї перейшли обов`язки по догляду за її батьком та його утримання (до загибелі ОСОБА_6 працювала, заробляючи кошти на утримання себе та чоловіка), на думку колегії суддів, не є достатніми та беззаперечними підставами для збільшення відшкодування моральної шкоди, оскільки для визначення компенсації моральної шкоди сама по собі вартість транспортного засобу власником якого є відповідач не є визначальною. Без належних доказів підтвердження завдання моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з наявністю обов`язку позивача здійснювати догляд та утримання хворого батька, померлого, зі слів позивача 09 квітня 2019 року, з діями відповідача, через відшкодування останнім позивачу моральної шкоди, на думку колегії суддів, не можна.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновком суду першої інстанції, з їх оцінкою.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, визначивши компенсацію моральної шкоди у розмірі 60 000 грн.

-5-

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанцій ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

З огляду на висновок щодо суті апеляційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: Л.М. Прокопчук

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 19 вересня 2019 року.