Справа № 523/14905/17

Провадження №2/523/3783/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2019 р.                 м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

       головуючого судді Дяченко В.Г.,

       за участю секретаря судового засідання Правди Н.А.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство», Міністерства інфраструктури України, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Чорноморського міського військового комісаріату Міністерства оборони України, Суворовського районного військового комісаріату м. Одеси Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство у справах ветеранів України, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання особи учасником бойових дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до суду з позовом (предмет позову уточнювався останній раз 30.10.2018 року, а.с.55, т.2) про встановлення факту наявності у ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу учасника бойових дій.

       Також, позивач просить встановити факт що судно «Іркутськ» з 01.05.1962 року по 13.05.1963 року, з екіпажом в 40 чоловік, знаходилось с Середземному морі в територіальних водах Єгипту і порту Александрія, де велись бойові дії, та перевозили військовий вантаж.

       Також, просить визнати батька позивача - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по статусу учасником бойових дій на судні «Іркутськ» з 01.05.1962 року по 13.05.1963 року, в країні Єгипет, з підстав визначених ст.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

       Також, просить зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» видати позивачу посвідчення члена сім`ї учасника бойових дій та осіб що прирівняні до них.

       Також, визнати позивача особою, що була на утриманні у ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

       Також, визнати позивача членом сім`ї і сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статусом учасника бойових дій та прирівняних осіб.

       Позов мотивується тим, що позивач є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус інваліда 1-ї групи з дитинства безстроково.

       Позивач вважає, що його батько є учасником бойових дій, так як він з 01.05.1962 року по 13.05.1963 року, будучи матросом судна «Іркутськ» з 01.05.1962 року по 13.05.1963 року, знаходився с Середземному морі в територіальних водах Єгипту і порту Александрія, де велись бойові дії, та перевозились військові вантажі.

       Вищезазначене підтверджується судовою роллю судна «Іркутськ» (архівна справа №21).

       За життя батько позивача не звертався за визначенням йому статусу учасника бойових дій.

       Встановлення зазначених фактів необхідно позивачу для захисту своїх цивільних прав на пільги щодо сплати комунальних послуг та інших пільг.

       Представник відповідача - Одеського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, надав відзив на позов в якому проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим з підстав того, що законодавством врегульовано порядок та спосіб визначення особи такою що належить до ветерана війни – учасника бойових дій тому судом не можуть розглядатися питання про встановлення фактів належності осіб до учасників бойових дій, окрім випадків, в яких особа оскаржує рішення суб`єкту владних повноважень, прийнятого з цього питання. Суд не може підміняти державний орган та втручатись в дискрецію суб`єкта владних повноважень.

       Окрім відомостей щодо перебування ОСОБА_2 матросом судна «Іркутськ» з 01.05.1962 року по 13.05.1963 року, позивач не надав доказів участі батька в бойових діях.

       Згідно переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого ПКМУ №63 від 08.02.1994 року, у період з жовтня 1962 року по березень 1963 року в Єгипті велися бойові дії. Проте виключне перебування особи у країні де в цей час велися бойові дії не дає права такій особі на визнання її такою, що вона є учасником бойових дій та приймала участь у бойових діях.

Відповідно до пункту 2 статті 6  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач повинен надати докази участі його батька в бойових діях під час його перебування в зоні проведення бойових дій.

       Представник відповідача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надала відзив на позов в якому проти позову заперечує та зазначає, що довідку про право на оформлення пільг надається після пред`явлення посвідчення учасника бойових дій. До того ж, позивач взагалі не звертався до структурних підрозділів Департаменту тому його права відповідачем не були порушені. Крім того позивач не надав доказів участі батька в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ.

       Представник відповідача - Міністерства інфраструктури України, надала суду відзив на позов в якому проти позову заперечує з підстав того, що позивач не вказує жодних фактів порушення відповідачем його прав, свобод, інтересів, як і не вказує інших обставин, які б свідчили про протиправність дій (бездіяльності) відповідача. З жодною заявою позивач не звертався до Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій Міністерства інфраструктури України, а тому відсутні підстави судового захисту від дій (бездіяльності) відповідача.

       В судове засідання з`явились позивач та представник відповідача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлені про дату, час та місце його проведення належним чином. Представник відповідача - ДСК «Чорноморське морське пароплавство» надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.115, т.1).

       Судом встановлено:

       ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29, т.1).

        ОСОБА_1 є інвалідом 1-й групи з дитинства (а.с.27, т.1).

        ОСОБА_2 є батьком позивача (а.с.27, т.1).

       Згідно відповіді ДСК «Чорноморське морське пароплавство» №259 від 30.10.2015 року, відповідно до облікової картки Т НОМЕР_1 в особовій справі №9065, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матрос судна «Іркутськ» з 01.05.1962 року по 13.05.1963 року перебував в рейсі в країні Єгипет де велись бойові дії (а.с.33, т.1).

       Згідно відповіді Одеського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України №5959 від 03.08.2015 року, відсутні відомості щодо перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військовому обліку та наявності у нього статусу учасника бойових дій (а.с.39, т.1).

       Відповідно до архівної довідки №01/31 від 22.03.2018 року, на підставі судової ролі судна «Іркутськ», матрос ОСОБА_2 перебував на зазначеному судні в рейсі Миколаїв-Олександрія з 10.04.1963 року по 11.05.1963 року (а.с.125, т.1).

       Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 03.10.2018 року по справі №523/17822/17 за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа – ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування особи на утриманні встановлено факт перебування ОСОБА_1   ІНФОРМАЦІЯ_3  на утриманні його батька  ОСОБА_2 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 за період часу з лютого 1984 року по квітень 1995 року(а.с.169, т.2) .

       Відповідно до пункту 2 статті 6  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

       Міністерство інфраструктури України своїм листом №309/50/10-19 від 09.01.2019 року (а.с.130, т.2) повідомило позивача, що його звернення б/н від 14.12.2018 року, про надання батьку позивача статусу учасника бойових дій – розглянуто. Положенням про Міністерство не передбачено розгляд питань пов`язаних із визначенням та наданням статусів учасників бойових дій. 28.11.2018 року створено Міністерство у справах ветеранів, як центральний орган виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, членів їх сімей, осіб на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

       Відповідно до Положення  про Міністерство у справах ветеранів України, затвердженого ПКМУ від 27.12.2018 року №1175, основним завданням Міністерства у справах ветеранів є надання, позбавлення статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

       Зазначеним листом Мінінфраструктури повідомлено позивача про направлення його звернення до Міністерства у справах ветеранів України.

       Міністерство у справах ветеранів України розглянуло звернення позивача про надання його батьку статусу учасника бойових дій та надання позивачу статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та листом №141/01 від 06.02.2019 року надало позивачу відповідь в якої зазначено, що відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Чинним законодавством на сьогоднішній день не передбачено надання особам статусу учасника бойових дій посмертно, оскільки вказаний статус не є державного нагородою або почесним званням, та призначений виключно для надання окремій категорії громадян додаткових пільг та гарантій.

Тобто при наявності у особи статусу учасника бойових дій така особа особисто повинна користуватися передбаченими виключно їй додатковими правами.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 25 Цивільного кодексу України правоздатність (тобто можливість скористатися своїми правами) фізичної особи припиняється у момент її смерті, у зв`язку з чим особа з об`єктивних причин не може реалізувати свої додаткові права, передбачені їй як учаснику бойових дій.

Крім цього, відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. №302, посвідчення учасника бойових дій видається особі особисто під її підпис або за її дорученням рідним чи іншим особам, за що вони розписуються у відповідних документах.

       Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, померла особа з об`єктивних причин не може отримати посвідчення учасника бойових дій та скористатися наданими їй додатковими пільгами і як наслідок не може набути статусу учасника бойових дій.

       З метою надання пільг членам сім`ї загиблого законодавством передбачено «Статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб; зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (ї не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до абзацу другого пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина (а.с.128,т.2).

       Суд погоджується з позицією третьої особи, так як вона відповідає положенням ст.25 ЦК України, ст. 6,7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

       Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

       Відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

       Суд вважає, що статус учасника бойових дій не є державною нагородою або почесним званням та призначений виключно для надання окремій категорії громадян за особливі заслуги відповідних пільг, переваг та соціальних гарантій. Наявність у особи такого статусу розширює її правоздатність в частині надання їй можливості особисто користуватися додатковими майновими (безоплатне забезпечення ліками, санаторно-курортним лікуванням, знижки за користування житлом тощо) та немайновими правами (використання чергової щорічної відпустки у зручний час, переважне право на залишення на роботі при скороченні тощо). Тобто, спеціальний статус особи нерозривно пов’язаний з її цивільною правоздатністю.

       Отже, позовні вимоги про встановлення факту наявності у ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу учасника бойових дій, які відбувались в Єгипті в 1962-1963 роках, та факту наявності у позивача статусу члена сім`ї загиблого, який законодавством передбачено як «Статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

       ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок хвороби, яка не пов’язана з перебуванням на фронті або одержана в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Тому підстави віднесення позивача до осіб на яких розповсюджується положення ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», судом не встановлені.

       Позовна вимога про зобов`язання видати посвідчення є похідною від вищенаведених вимог та теж задоволенню не підлягає.

       Щодо вимоги про визнання позивача особою, що була на утриманні у ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 03.10.2018 року, в порядку окремого провадження, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення – задоволено, встановлено факт перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на утриманні його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період часу з лютого 1984 року по квітень 1995 року (а.с.169,т.2).

       Суд позбавлений можливості застосувати до зазначеної вимоги положення п.3ч.1 ст.255 ЦПК України, тому розглянувши її по суті встановив, що вона не підлягає задоволенню.

       Щодо позовної вимоги про встановлення факту що судно «Іркутськ» з 01.05.1962 року по 13.05.1963 року, з екіпажом в 40 чоловік, знаходилось с Середземному морі в територіальних водах Єгипту і порту Александрія, де велись бойові дії, та перевозили військовий вантаж.

       Зазначена вимога є обставиною по справі та підтверджується у спосіб визначений ЦПК України, тому як позовна вимога задоволенню не підлягає.

       Враховуючи вищенаведене суд вважає позов заявлено з підстав які не ґрунтуються на законі, заявленим до неналежних відповідачів та таким, що задоволенню не підлягає в повному обсязі.

       Судові витрати віднести за рахунок держави.

       Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

       У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство», Міністерства інфраструктури України, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Чорноморського міського військового комісаріату Міністерства оборони України, Суворовського районного військового комісаріату м. Одеси Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство у справах ветеранів України, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання особи учасником бойових дій, зобовязання вчинити певні дії – відмовити.

       Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

       Повний текст рішення складено 19.09.2019 року.

       Суддя