Справа № 22ц-2995/09 Категорія ЦП:

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л.І. Доповідач Фадєєнко А.Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Фадєєнко А.Ф.

суддів- Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.

при секретарі - Пачевій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

24.11.2008 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.03.1996 р. 06 грудня 2005 року шлюб розірвано. Під час сумісного життя сторонами придбано у власність 9/50 частин будинку АДРЕСА_1. Згідно договору від 29.10.1999 р. проведена міна 9/50 частини цього будинку на АДРЕСА_2. Договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано Одеською товарною біржею за № 4958.

Посилаючись на те, що сторонами здійснена міна майна, яке придбано під час сумісного життя, позивач просить визнати дійсним договір міни та визнати за ним право власності на 1/2 частин зазначеної квартири.

04.03.2009 р. суд постановив ухвалу, якою у забезпечення позову наклав арешт на АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду про забезпечення позову скасувати та постановити нову ухвалу про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заяви про накладення арешту на АДРЕСА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст ухвали, яку оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішивши питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на АДРЕСА_2 суд виходив з того, що відповідачка може розпорядитися спірним майном, що в подальшому може ускладнити виконання рішення.

Однак з такими висновками суду повністю погодитися неможливо.

Згідно ст. 152 ч. 3 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ч.1 п.п. 1, 2, ч.3 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Встановлено, що предметом спору є АДРЕСА_2 власником якої є ОСОБА_1 на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2005 p., яке набрало чинності (а.с. 14).

В силу ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_1 мешкає у спірній квартирі, тобто користується і володіє нею.

Приймаючи до уваги, що спірна квартира є предметом заявлених вимог та вважаючи, що вид забезпечення позову повинен бути співмірним із заявленими вимогами, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення за ОСОБА_1 право користування та володіння житлом, заборонивши їй здійснення дій, пов'язаних з відчуженням спірної квартири.

Тому ухвала суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 2 п.3, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 здійснювати дії, пов'язані з відчуженням квартири АДРЕСА_2

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.