Справа № 11 - 667 / 2009 Головуючий у суді 1-ої інстанції Побережний В.Й.
Категорія ст.186 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
27 жовтня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Мельничук Н.М.,
суддів Єрещенка A.M. і Яковлєва С.В.,
з участю
прокурора Воронухи Д.С.
та засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира 14 серпня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець міста Житомира, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, військовозобов'язаний, не працюючий, одружений, маючий на утриманні 3 малолітніх дітей (2005, 2006 та 2008 років народження), мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий : 1.16.05.2000 р. за ст.141 ч.2 КК України (1960 року) на 2 роки позбавлення волі; 2.19.10.2000 р. за ст.ст.140 ч.2, 140 ч.3, 81 ч.3, 42, 42 ч.3 КК України (1960 року) на 4 роки позбавлення волі; 3.03.10.2008 р. Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст.185 ч.3, 75, 76 КК України (2001 року) на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Згідно ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 03 жовтня 2008 року і остаточно засудженому ОСОБА_1. визначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту і його взято під варту із залу суду.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ УМВС України в Житомирській області 150 (сто п'ятдесят) грн. 24 коп. судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-товарознавчої експертизи.
Речовий доказ по справі - мобільний телефон „Соні Еріксон Z320i", який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 постановлено повернути їй же після набрання вироком законної сили.
Відповідно до вироку суду першої інстанції 20 травня 2009 року близько 18-ої години ОСОБА_1 знаходився поблизу складських приміщень, що в м. Житомирі по вул. Металістів, 3, де познайомився з раніше йому незнайомою ОСОБА_2, яка тримала в руці пакет з речами та пластикову пляшку з водою ємністю 5 л.. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на відкрите, повторне викрадення майна ОСОБА_2. З цією метою ОСОБА_1 запропонував останній допомогу у перенесенні її речей. Потерпіла, будучи переконаною у щирості намірів ОСОБА_1, передала йому свій пакет з речами та пляшку з водою. Отримавши від потерпілої мобільний телефон, ОСОБА_1 викликав таксі. Коли до них прибуло таксі, то останній сів у салон автомобіля з речами потерпілої та наказав водію їхати, залишивши останню на місці вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_1 відкрито, повторно викрав майно ОСОБА_2., на загальну суму 786 гривень, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму (а.с.125-127).
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок щодо нього в частині призначеного покарання, замінивши його вид на обмеження волі чи на виправні роботи, або зменшити розмір призначеного покарання.
На обґрунтування апеляції її автор зазначає, що потерпілій не було заподіяно фізичних чи психологічних травм, він же намагався відшкодувати їй завдану матеріальну шкоду, але остання не з'явилась в судове засідання і він був позбавлений можливості це зробити.
Посилається апелянт й на те, що суд зробив відносно його особи неправильні висновки, так як він вимушено не працював офіційно, оскільки не міг працевлаштуватись. Працював же неофіційно, тобто не вів паразитичний спосіб життя, що підтверджується наявними у справі характеристиками, і у такий спосіб заробляв кошти на утримання 3-ох малолітніх дітей.
Просить засуджений також врахувати його добровільну явку з повинною в органи внутрішніх справ з приводу скоєного злочину (а.с. 133).
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлева С.В., пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію з мотивів, наведених у ній, думку прокурора Воронухи Д.С, який вважав апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироці, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оспорюється, як і не оскаржується в апеляції правильність кваліфікації його дій.
З даними висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів, так як докази вини засудженого, які наведені у вироці, узгоджуються між собою і давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення у справі.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст.65 КК України, і у відповідності з вимогами закону врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставину справи, яка пом'якшує покарання - усвідомлення ним вини і каяття у вчиненому. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.
Враховуючи зазначене, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ст.186 ч.2 КК України.
Судом також об'єктивно враховано й те, що ОСОБА_1 вчинив новий злочин під час іспитового строку за попереднім вироком, а тому при визначенні остаточного покарання обґрунтовано застосував правила ст.71 КК України.
З врахуванням наведеного та явки ОСОБА_1 з повинною (а.с.25) колегія суддів вважає, що : призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів ; підстави для застосування ст.69 КК України відсутні.
Тому посилання та доводи засудженого в апеляції з цього приводу слід визнати безпідставними.
Безпідставним слід визнати й твердження засудженого ОСОБА_1 в засіданні суду апеляційної інстанції про неправильність кваліфікації його дій за ст.186 КК України, а його дії слід кваліфікувати за ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, так як потерпіла на момент його посадки в автомобіль була відсутня.
Дане твердження спростовується матеріалами справи. Так, з протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 03 червня 2009 року вбачається, що злочинець заволодів її (ОСОБА_2) майном відкрито (а.с.3). Про безпосередні обставини вчиненого злочину потерпіла повідомила 03 червня 2009 року у своєму поясненні, 19 червня 2009 року - при допиті в якості потерпілої (а.с-8, 18-19).
Сам ОСОБА_1 на досудовому слідстві (24 червня 2009 року у явці з повинною та при допиті в якості свідка, 26 червня 2009 року - при відтворенні обстановки та обставин події, 24 липня 2009 року - при допиті в якості обвинуваченого) повідомляв, що відкрито, а не таємно, заволодів майном потерпілої (а.с.25, 31, 32-33, 91-92).
В судовому засіданні 14 серпня 2009 року підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, визнав повністю і дав показання про відкрите заволодіння майном потерпілої (а.с.121, 121зв.-122). У зв'язку з цим судом був встановлений порядок дослідження доказів, передбачений ст.299 ч.3 КПК України (а.с.122зв.). В судових дебатах і в останньому слові ОСОБА_1 лише щиро каявся у скоєному (а.с. 124-124зв.)
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд у вироці необґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 „...не займається суспільно корисною працею, веде паразитичний спосіб життя...". Даний висновок не ґрунтується на об'єктивних даних матеріалів справи, а тому зазначена вказівка підлягає виключенню в порядку ст.365 ч.2 КПК України.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира 14 серпня 2009 року щодо нього ж - без зміни.
В порядку ст.365 ч.2 КПК України виключити з мотивувальної частини даного вироку вказівку про те, що ОСОБА_1 „не займається суспільно корисною працею, веде паразитичний спосіб життя".