Справа № 11 - 672 / 2009 Головуючий у суді 1-ої інстанції Зіневич І.В.
Категорія ст.307 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
27 жовтня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.,
суддів Андрушкевича С.З. і Яковлєва С.В.,
з участю
прокурора Селюченко І.І.
та засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2., на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2009 року.
Цим вироком засуджені : ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Житомира, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не працюючий, розлучений, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий,
за ст.307 ч.2 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є його власністю ;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка міста Житомира, громадянка України, із середньою спеціальною освітою, не працююча, розлучена, проживаюча в АДРЕСА_1, раніше не судима,
за ст.307 ч.2 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2.3алишено попередній - підписку про невиїзд.
Початок строку відбуття призначеного покарання засудженими ОСОБА_1. і ОСОБА_2. постановлено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області /Код 25574601 ; Р/р 35229005000096 ; Банк одержувача УДК в Житомирській області МФО 811039 ; Призначення : За експертні роботи в т.ч. ПДВ/ по 1126 (одній тисячі сто двадцять шість) грн. 08 коп.3 кожного за проведення судово-хімічних експертиз (а.с.58, 62, 67).
Речові докази по справі : 3 (три) поліпропіленові пакети з подрібненою рослинною масою зеленого кольору, металеве сито, 3 (три) сірникові коробки, З (три) пластикові пробки, 3 (три) паперові згортки з подрібненою рослинною масою зеленого кольору, що зберігаються в камері речових доказів Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області (а.с.39) -постановлено знищити.
Гроші в сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. постановлено залишити на зберіганні в спеціальному фонді Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області (а.с.39, 40).
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, а ОСОБА_2 - за незаконне зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу. Вказані злочини ОСОБА_1. були вчинені за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.
Так, 07 березня 2008 року в обідній час ОСОБА_1 за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 у невстановленої слідством особи незаконно з метою збуту шляхом купівлі з подальшою виплатою грошей придбав два пакети особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу (марихуани), загальною масою речовини у висушеному стані 873, 42 грама, який незаконно з метою збуту зберігав у власному помешканні за вказаною адресою до 24 травня 2008 року.
24 травня 2008 року у вечірній час ОСОБА_1, знаходячись у своєму помешканні, запропонував своїй колишній дружині - ОСОБА_2 незаконно продавати сумісно з ним рослини канабісу (марихуани), на що остання погодилась та з метою збуту стали зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), загальною масою речовини у висушеному стані 873, 42 грама, що становить великі розміри, до 16-ої години 10 червня 2008 року.
10 червня 2008 року о 16-ій годині ОСОБА_1, знаходячись по місцю свого проживання та перебуваючи в попередній змові з ОСОБА_2, взяв частину від вказаної загальної кількості канабісу (марихуани), а саме 24, 27 грам, яку, незаконно з метою збуту зберігаючи при собі у вигляді ручної поклажі, виніс із приміщення будинку на проїзну частину вул. Закамянської, де збув легендованій особі - ОСОБА_3., шляхом продажу за 350 гривень.
Решту наркотичного засобу у кількості речовини вагою у висушеному стані 849, 15 грама ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 продовжив незаконно з метою збуту зберігати по місцю свого проживання.
10 червня 2008 року о 17-ій годині ОСОБА_2, знаходячись по місцю свого проживання, взяла частину від загальної кількості наркотичного засобу вагою речовини у висушеному стані 10, 42 грама, яку незаконно збула легендованій особі - ОСОБА_3., шляхом продажу за 200 гривень.
Цього ж дня о 18-ій годині наркотичний засіб - канабіс (марихуана), вагою у висушеному стані 838, 73 грама був виявлений та вилучений працівниками міліції по місцю проживання підсудних.
В поданих апеляціях, які містить прохання, доводи та мотиви і які є аналогічними за змістом, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вважаючи призначене їм покарання не відповідаючим ступеню тяжкості злочину та їх особам, оскільки за своїм видом є явно несправедливим внаслідок суворості, просять змінити вирок щодо них : пом'якшити призначене покарання ; застосувати ст.75 КК України, звільнивши їх від відбування основного покарання та встановивши їм іспитовий строк ; на підставі ст.77 КК України не застосовувати щодо них додаткове покарання у виді конфіскації майна.
На обгрунтування апеляцій їх автори посилаються на положення ст.65 КК України та роз'яснення Верховного Суду України, що містяться у постанові Пленуму „Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року. При цьому зазначають, що в ході досудового слідства та судового розгляду справи було встановлено, що вони позитивно характеризуються, раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, свою вину визнали повністю, у скоєному щиро розкаялись, активно сприяли розкриттю злочину та те, що тяжких наслідків від скоєного злочину не настало.
Обставин же, що обтяжують їх покарання встановлено не було.
Таким чином, як на їх думку, суд помилково зробив висновок про те, що їх виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства. Тому вважають, що у суду були всі законні підстави прийняти рішення про звільнення їх від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлева С.В., пояснення засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2., які підтримали подані апеляції з мотивів, наведених у них, думку прокурора Селюченко І.І., яка вважала апеляції засуджених безпідставними, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_2. підлягає задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_1. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1. і ОСОБА_2.у вчиненні злочину, за який їх засуджено, при обставинах, викладених у вироці, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів і авторами апеляцій не оспорюються, як і не оскаржується в апеляціях правильність кваліфікації їх дій. З даними висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів, так як докази вини засуджених, які наведені у вироці, узгоджуються між собою і давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення у справі.
Призначаючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст.65 КК України, і у відповідності з вимогами закону врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винних, обставини справи, які пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання. Тому колегія суддів вважає, що призначене засудженим мінімальне покарання, передбачене санкцією ст.307 ч.2 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення ними нових злочинів. Підстави для застосування ст.69 КК України на думку суду апеляційної інстанції відсутні.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні вироку не в повній мірі було дотримано вимоги ст.324 ч.1 п.6 КПК України, а саме не було обговорено і вирішено питання чи повинні ОСОБА_1. і ОСОБА_2 відбувати призначене їм покарання.
Так, з матеріалів справи вбачається, що саме ОСОБА_1 був ініціатором, організатором і співвиконавцем скоєного злочину.
З врахуванням всіх обставин в їх сукупності, в тому числі даних про особу та обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинен відбувати покарання, призначене судом першої інстанції.
Враховуючи також наведене та роль засудженої ОСОБА_2 у скоєному злочині, колегія суддів вважає, що ці обставини у сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину та дають підстави дійти до висновку про можливість її виправлення без реального відбування призначеного їй покарання, тобто про можливість застосування ст.75 КК України.
Колегія суддів також вважає, що засудженій ОСОБА_2 повинен бути встановлений максимальний термін іспитового строку, передбаченого ст.75 ч.2 КК України, та на неї повинні бути покладені певні обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Відповідно до вимог ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання лише у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію засудженої ОСОБА_2.3адовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення.
Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2009 року щодо засудженої ОСОБА_2 змінити : - вважати її засудженою за ст.307 ч.2 КК України до основного покарання, призначеного судом першої інстанції, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі
без конфіскації майна;
- застосувати ст. 75 КК України і звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку терміном З (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки. На підставі ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2.
наступні обов'язки :
1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
2. повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи ;
3. періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Цей же вирок щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни.