Справа №22ц/2248 Головуючий у суді 1-ої інстанції Савицьтка Л.Й.
Категорія 45 Суддя-доповідач Забродський М.І.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
7 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючого - судді Забродського М.І.
суддів: Миніч Т.І., Заполовського В.Й.,
з участю секретаря судового засідання Никончук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Новороманівська сільська рада про визнання відмови на погодження меж земельної ділянки незаконною і визнання права власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2008 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом та просила визнати відмову ОСОБА_2 у наданні їй згоди на погодження і закріплення межі земельної ділянки розміром 0.16 га у селі Нова Романівка незаконною.
В судовому засіданні ОСОБА_1. уточнила свої вимоги та просила визнати незаконною відмову відповідачки у погодженні меж земельної ділянки розміром 0.15 га. у цьому селі для ведення особистого підсобного господарства. Крім того просила визнати право власності за нею на цю земельну ділянку.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 24 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким задовольнити її вимоги.
Зазначає, що судом неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. Зокрема суд в порушення вимог ст. 118 Земельного Кодексу України та п. 12 Перехідних положень цього Кодексу не визначив правовідносини сторін, щодо погодження меж земельної ділянки та законність перебування спірної земельної ділянки у її користуванні. Крім того суд не обговорив застосування до спірних правовідносин ст. 103 ЗК України де визначені засади добросусідства, які з боку позивачки жодним чином не були порушені.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1. суд виходив з того, що спірна земельна ділянка позивачці сільською радою не надавалась та не успадковувалась нею після смерті батька.
Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
До заяви додаються матеріали, передбачені частиною 5 ст. 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства)
Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюється у порядку, встановленому ст.151 цього Кодексу.
Згідно частини 1 ст. 151 ЗК України особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов'язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розмірі земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу). А також розмірі розміри земельної ділянки передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання і охорону довкілля.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є спадкоємницею майна, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Нова Романівка Новоград-Волинського району. За його життя рішенням Новороманівської сільської ради від 22 грудня 1993 року йому передано у приватну власність 0.15 га.
Рішенням цієї ж сільської ради 16 сесія від 14 березня 2008 року ОСОБА_1. надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок та складання документів для надання у власність 0.15 га. для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства 0.30 га.
ОСОБА_1., з метою отримання земельної ділянки №1 для ведення особистого підсобного господарству розмірі 0.15 га, яка належала її батьку і якою вона користувалась після його смерті при погодженні її розміру з власниками та землекористувачами суміжних ділянок не отримала такого погодження у ОСОБА_2. що підтверджується протоколом (а.с.7-8). Остання посилалась на те, що дана земельна ділянка виділена їй і вона користується нею.
Проте колегія суддів вважає, що така відмова від погодження є безпідставною. З показів свідка ОСОБА_4., пояснень представника сільської ради Паламарчук Г.І. у суді першої інстанції та пояснень представника сільської ради у суді апеляційної інстанції Лосовського Ю.А. встановлено, що спірна земельна ділянка не виділялась відповідачці. Крім того її земельна ділянка, яка межує з північної сторони не налягає на спірну земельну ділянку.
Колегія суддів не приймає до уваги і пояснення відповідачки про те, що спірна земельна ділянка отримана нею внаслідок обміну, який нібито досягнуто з позивачкою, оскільки будь-яких доказів про це суду не надано.
Виходячи з наведеного підстав для відмови у погодженні розміру спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 не було. Тому колегія суддів апеляційного суду скасовує рішення суду першої інстанції та постановляє нове рішення, яким задовольняє у цій частині позовні вимоги позивачки.
Разом з тим позовні вимоги ОСОБА_1. про визнання за нею право власності на спірну земельну ділянку є безпідставні.
Відповідно до ст. 116 ЗК України право власності громадян на земельні ділянки набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Крім того з матеріалів справи убачається, що рішенням Новороманівської сільської ради від 22 грудня 1993 року батьку позивачки передано у власність 0.15 га. земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства. Проте до нотаріальної контори для прийняття спадщини на земельну ділянку ОСОБА_1. не зверталась
Тому в цій частині рішення районного суд є правильним.
Керуючись ст. 118, 151 ЗК України, ст.ст. 209, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів цивільної палати апеляційного суду,
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2009 року в частині вимог про визнання незаконною відмову на погодження меж земельної ділянки та ухвалити у цій частині нове рішення.
Визнати незаконною відмову ОСОБА_2 у наданні згоди ОСОБА_1 на погодження та закріплення межі земельної ділянки розміром 0.15 га у с. Нова Романівка Новоград-Волинського району, яка була передана у приватну власність її батьку ОСОБА_3 22 грудня 1993 року. Дозволити виготовлення технічної документації, щодо приватизації земельної ділянки, без погодження меж з ОСОБА_2.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.