ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "22" червня 2007 р.                                                                   Справа № 1/14

Суддя господарського суду Чернівецької області Желiк Борис Євграфович

розглядаючи справу

за позовом   Спільне підприємство Заставнівський коопзаготпромторг"

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі

про визнання недійсним рішення УПФУ в Заставнівському районі

за участю представників:

позивача:  Степан О.П.

відповідача:  Грішін Н.В.

прокурора   

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 26.03.2007 року господарським судом Чернівецької області на підставі п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відкрито провадження у адміністративній справі за позовом Спільного підприємства (СП) “Заставнівський коопзаготпромторг” м.Заставна Чернівецької області про визнання недійсним рішення №6 “про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов’язання”, яке було прийнято начальником Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі    14.11.2006 року і відповідно до якого   СП “Заставнівський коопзаготпромторг” було нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного Фонду України.

Позивач вважає оскаржуване ним рішення Управління Пенсійного фонду України таким, що було прийнято без урахування певних обставин, у зв’язку з чим повинно бути визнано недійсним, зокрема, з наступних підстав.

Борг в сумі 63663, 09 грн. (44628,09 недоїмки по сплаті страхових внесків до ПФУ, 11887,85 грн. пені і 7147,17грн. фінансових санкцій), на який згідно з рішенням №6 від 14.11.2006 року відповідачем нараховано фінансові санкції, виник ще у 2000 році.

Вказана сума боргу через Державну виконавчу службу була погашена підприємством у повному об’ємі на виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 05.08.2004 року по судовій справі №2/49.

При нарахуванні фінансових санкцій Управлінням ПФУ у Заставнівському районі не було дотримано вимог статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якої податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі, проти позову заперечує з підстав, наведених у письмовому відзиві, а саме:

Згідно наказу господарського суду Чернівецької області від 15.07.2004 року по справі №2/49 державним виконавцем за рахунок реалізації описаного майна було стягнуто 63663,09 грн. (в тому числі : 44628,07 грн. – суми заборгованості по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування; 11887,85 грн. – суми заборгованості по сплаті пені; 7147,17 грн. -  суми заборгованості по сплаті штрафних санкцій).

Останній платіж по даній сумі на рахунок управління надійшов 19.10.2006 року. Тому згідно пп..17.1.7, 16.4.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 (із змінами та доповненнями) 14 листопада 2006 року за №6 начальником управління було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та  пені за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов’язання.

Що стосується того, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, то якщо платіж стягується за рішенням суду (в нашому випадку рішення господарського суду Чернівецької області від 05-08 липня 2004 року по справі 2/49), строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Ухвалою від 23.04.2007 року суд задовольнив клопотання сторін про надання їм часу для самостійного вирішення спору на протязі двох місяців та зупинив провадження у справі до 22.06.2007 року (а.с.25,27) на підставі пункту 4 першої частини статті 156 КАС України.

За станом на день розгляду справи, який згідно з ухвалою від 07.07.2007 року(а.с.34) був призначений на 22 червня 2007 року, сторони доказів щодо їх примирення суду не надали, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, надавши їм належну правову оцінку відповідно до чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо правомірності позовних вимог позивача про визнання недійсним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Заставнівському районі №6 від 14.11.2006 року “про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов’язання”, яке (рішення)   визнається  судом нечинним, у тому числі з наступних підстав.

Рішенням першого заступника управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області від 14 листопада 2006 року (а.с.7) до позивача, Спільного підприємства “Заставнівський коопзаготпромторг” було застосовано 22250 грн. 34 коп. штрафу за затримку від 43 до 944 календарних днів сплати узгоджених сум зобов’язання (якого саме зобов’язання в рішенні не вказано) і  нараховано 11761 грн. пені за прострочку (чого саме в рішенні також не вказано).

Відповідно до оскаржуваного у справі рішення штраф і пеня застосовані до позивача Управлінням Пенсійного фонду України з посиланням на підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 та на підпункт 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно з позовом і письмовими поясненнями відповідача (а.с.4,5,13) зазначені вище штрафні санкції і пеня були застосовані до СП “Заставнівський коопзаготпромторг” за несвоєчасну  сплату ним до Пенсійного фонду України страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 63663 грн. 09 коп., які були стягнуті з позивача наказом господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2004 року по справі №2/49 (а.с.12).

Відносини між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, які виникли під час прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Заставнівському районі оскаржуваного у справі рішення, регулюється статтею 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Дія інших нормативно-правових актів на цей вид правовідносин поширюється лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що йому (Закону) не суперечить.

Виключно Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначаються:

принципи та структура сплати загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;

перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки;

порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків;

стягнення заборгованості за цими внесками.

У статті 18 закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство.

Відповідальність у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування регулюється ст.106 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до пп..2 п.9 якої за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу, а також нараховується пеня на суми несвоєчасно сплачених страхових внесків і фінансових санкцій.

Таким чином, оскаржуване у справі рішення №6 від 14.11.2006 року про застосування до відповідача у справі штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ним страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та про нарахування пені на суму своєчасно не сплачених зазначених страхових внесків, було прийнято на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який регулює відносини у сфері податкових платежів і який не поширюється на відносини у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Тому це рішення є недійсним (нечинним), а позовні вимоги у справі підлягають задоволенню.

Ґрунтуючись на викладеному, матеріалах справи, керуючись Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами”, п.1 ст.94, ст.ст. 158-163, 167, 254 КАС України , пп..2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області №6 від 14.11.2006 року “про застосування штрафних санкцій та пені за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов’язання”.

3.          Повернути позивачу 85 грн. державного мита сплаченого по   меморіальному   ордеру №207 від 21.03.2007 року, для чого видати довідку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного (господарського) суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             Б.Є. Желiк