Справа № 33-1165/09 Категорія: ст. 122-2, 124 КУпАП
Головуючий у 1-й інстанції Журік В.Ф.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2009 року м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Неделько В.О., розглянувши апеляцію ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 02 червня 2006 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, що мешкає в АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-2 та 124 КУпАП у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 2 роки,
ВСТАНОВИВ:
Зазначеною постановою суду ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 27.03.2006 року о 10 год.30 хв., керуючи автомобілем «ГАЗ», держ.номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Щорса в м.Одесі, та виїжджаючи на Іванівський міст, допустив зіткнення з автомобілем «ДЕУ», держ.номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та з місця пригоди скрився.
Зазначені автомобілі отримали пошкодження.
В своїй апеляції ОСОБА_1, не заперечуючи наявність своєї вини у скоєнні ДТП, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що він не був присутнім у судовому засіданні при розгляді справи відносно нього, оскільки не отримував повідомлення про час та місце розгляду справи, та не отримав копію постанови суду, а про її існування йому стало відомо лише недавно, під час проходження чергового техогляду автомобіля.
Окрім того, ОСОБА_1, змінивши свої вимоги при розгляді апеляції, не погоджуючись з адміністративним стягненням, накладеним на нього, просить змінити постанову суду, вважаючи, що суд, не повідомивши його про час та місце розгляду справи, та допустивши неповноту при вирішенні адміністративної справи, наклав на нього надто суворе стягнення; крім того просить змінити адміністративне стягнення на штраф, посилаючись на те, що він визнає себе винним, та на те, що потерпілий не має до нього претензій.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи апеляції, вислухавши ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляції, стверджуючи, що дізнався про накладене на нього адміністративне стягнення лише у вересні 2009року, під час проходження чергового техогляду; що поїхав з місця ДТП, оскільки вважав, що не зачепив автомобіль ОСОБА_2, адже не відчув удару; що він працює водієм; має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2: що керування автомобілем є єдиним джерелом його заробітку; що потерпілий не має. до нього претензій, оскільки матеріальні збитки були йому відшкодовані, надавши суду розписку про це, приходжу до висновку про те, що строк на оскарження постанови суду підлягає поновленню, апеляція підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні за наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, вони не містять відомостей про те, що ОСОБА_1. отримував судові повістки, оскільки вони, направлені судом за адресою, що була вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, повернулися до суду з відміткою пошти «повернуто по закінченню терміну», що не свідчить про те, що ОСОБА_1. був належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи. Також матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 була направлена судом копія постанови.
Тому, виходячи з того, що ОСОБА_1. своєчасно не отримав копію постанови суду, вважаю, що строк оскарження постанови суду він пропустив з поважної причини, що є підставою для його поновлення.
З адміністративних матеріалів вбачається, що 21.04.2006 року працівниками ДАЇ був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АИ, за №0401011, згідно якого ОСОБА_1. порушив п.2.10 Правил дорожнього руху України, в результаті чого сталася ДТП.
Цей факт він не заперечував в своїх поясненнях у зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, а також не заперечував в апеляційному суді.
Окрім того, наявність вини в діях ОСОБА_1 підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_2 (а.с.4), рапортом ст.ІДПС ОСОБА_4 (а.с.3), та іншими матеріалами справи, які належним чином були досліджені судом першої інстанції.
Той факт, що автомобіль потерпілого отримав пошкодження, а водій разом з іншим автомобілем з місця пригоди скрився. підтверджується також відомостями, зазначеними на зворотному боці схеми пригоди (а.с.8зв.).
Тому вважаю, що суд, прийшов до правильного висновку про вину ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, і правильно кваліфікував його дії за ст.124 та за ст. 122-2, які діяли на той час.
Крім того, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд призначив його надто суворим, не приводячи мотив такого рішення.
Однак, враховуючи особу ОСОБА_1 - те, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а також враховуючи, що його дії не спричинили тяжких наслідків, потерпілий не має до нього претензій, що ОСОБА_1. має на утриманні неповнолітнього сина, працює водієм, і керування автомобілем є єдиним джерелом його заробітку, а санкція ст.124 КУпАП та санкція ст. 122-2 КУпАП, яка є більш суворою, передбачали на час скоєння ДТП адміністративне стягнення не тільки у виді позбавлення права керування транспортними засобами, але й стягнення штрафу, вважаю, що постанову суду в цій частині необхідно змінити і обрати стягнення, не пов'язане з позбавленням його права керування транспортними засобами.
Керуючись ст. 122-4, 124, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд Одеської області
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити, а постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 02 червня 2006 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-2 та 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки змінити:
- вважати ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2 та 124 КУпАП, і призначити йому за цими статтями стягнення у виді штрафу в розмірі 170грн. на користь держави.
В решті - постанову суду залишити без зміни.