АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1230-10 р. Головуючий у 1-й інстанції: Швайковський А.А.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.
Краснокутська О.М.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Оріхівського району Запорізької області в інтересах Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку, -
В С Т А Н О В И Л А :
08 січня 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку.
Зазначала, що на підставі договору, укладеного 03 січня 2007 року у простій письмовій формі, придбала у ОСОБА_4 за 5 000 грн. земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,72 га, яка знаходиться на території Новоданилівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області і належала відповідачці на підставі Державного акту серії ІІ-ЗП № 018683 від 17 листопада 2000 року.
Між тим, в порушення пункту 3.3. вказаного Договору відповідачка не виконує зобов’язання по нотаріальному посвідченню угоди, і це є перешкодою для оформлення права власності на придбану нею земельну ділянку.
Посилаючись на викладене, просила позов задовольнити. Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений 03 січня 2007 року між нею та ОСОБА_4. Визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 7,72 га, що розташована на території Новоданилівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області і належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту серія II-ЗП № 018683 від 17 листопада 2000 року, з правом реєстрації та виготовлення на своє ім’я держаного акту на право приватної власності нам землю.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2009 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 03 січня 2007 року нерухомого майна - земельної ділянки, розташованої на території Новоданилівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
За ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку площею 7,27 га, розташовану на території Новоданилівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, за цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», право на яку підтверджено Державним актом серії ІІ-ЗП № 018683 від 17 листопада 2000 року, з правом реєстрації та виготовлення на ім'я ОСОБА_3 Державного акту на право приватної власності на землю.
В апеляційній скарзі прокурор Оріхівського району Запорізької області, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи представника апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм, процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, при цьому відбулося повне виконання договору, але відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення угоди. Тому на підставі положень частини 2 статті 220 ЦК України укладений між сторонами договір купівлі-продажу необхідно визнати дійсним, а за ОСОБА_3 слід визнати право власності на спірну земельну ділянку.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони суперечать наданим доказам та вимогам закону.
Судом з’ясовано, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 7,72 га, розташованої на території Новоданилівської сільської ради.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 січня 2007 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 5000 грн. в рахунок продажу земельної ділянки ( а. с. 4 ).
В заяві, адресованій районному суду, ОСОБА_4 зазначає про визнання позову ( а.с.13 ).
На порушення вимог ст. ст. 10,212,213 ЦК України суд першої інстанції не з'ясував з достатньою повнотою, чому договір купівлі-продажу земельної ділянки не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. Також суд не перевірив відповідність спірної угоди положенням статті 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, який підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, є письмові докази такої домовленості, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, не існує передбачених законом перешкод для його нотаріального посвідчення.
Також суд не перевірив хто являвся власником спірної земельної ділянки на момент розгляду справи.
Крім того, суд не обговорив питання про залучення до участі у справі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на яку відповідно до ст. 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" покладено обов'язок, в тому числі, по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність земельних ділянок.
Між тим, нерухоме майно є однією з основ функціонування економічної системи держави. Саме тому оптимальна організація цивільного обороту об'єктів нерухомого майна є однією з головних завдань держави в галузі економічної політики. Керівну роль в організації такого обігу відіграє правове регулювання відносин, пов'язаних з нерухомим майном. Об'єкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані об'єкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом, що встановлено ст.182 ЦК України та Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на викладене, обговорити питання про залучення до участі у справі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Запорізькій області, а також врахувати роз'яснення п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" про те, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Керуючись ст.ст.307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Прокурора Оріхівського району Запорізької області задовольнити частково.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: