АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1916 2009р.       Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 37         Подорога Л.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М.І.

УХВАЛА

Іменем України

28 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Ювшина В.І.

суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.

при секретарі Шульга Я.В.

з участю прокурора Пащенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватного нотаріуса Митрофанової Любові Пантелеймонівни, та з участю прокурора Городищенського району про визнання заповіту недійсним, -

встановила:

В січні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що у 1982 році вона уклала шлюб зі ОСОБА_4, котрий ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина на 1/2 частину садиби, розташованої АДРЕСА_1, де і мешкає вона з дочкою, яка є інвалідом І групи, у вищезазначеній садибі по даний час.

У 1996 році ОСОБА_4 склав заповіт, яким усе своє майно, на випадок смерті, заповідав їй. Вказаний заповіт був належним чином посвідчений державним нотаріусом.

Про цей заповіт знав і син ОСОБА_4. від першого шлюбу - ОСОБА_3 - відповідач по даній справі.

Наголоує, що за десять днів до своєї смерті, ОСОБА_4, в присутності свідків, повідомив, що все майно, що залишиться після його смерті, повинно перейти до неї. Свої наміри заповідач намагався оформити нотаріально, однак тяжкий стан здоров'я не дав йому змоги це зробити.

Після похоронів їй стало відомо про існування ще одного заповіту, який був складений 23 квітня 2004 року.

Даним заповітом, ОСОБА_4, на випадок смерті, заповідав усе своє майно ОСОБА_3 - своєму синові від першого шлюбу.

Одночасно їй стало відомо, що даний заповіт померлий склав під тиском відповідача, проти своєї волі, про що сказати їй не міг, оскільки боявся виконання погроз з боку відповідача.

Також зазначала, що за весь час спільного проживання її з ОСОБА_3, відповідач ніколи не допомогав своєму батькові, який потребував сторонньої допомоги.

Під час розгляду справи по суті представником позивачки ОСОБА_1 були доповнені позовні вимоги в частині підстав визнання недійсним заповіту від 23 квітня 2004 року. Просив визнати недійсним вказаний заповіт, оскільки заповідач ОСОБА_4, за станом свого здоров'я, не міг сам прочитати і підписати його, та, як наслідок, не розумів, що саме він підписував.

З огляду на зазначене ОСОБА_2 просила визнати недійсним заповіт від 23 квітня 2004 року, складений ОСОБА_4 на користь свого сина ОСОБА_3, що був посвідчений приватним нотаріусом Митрофановою Л.П.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 24 червня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 просить рішення райсуду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зазначає, що при ухваленні рішення суд в порушення процесуального законодавства дав неправильну оцінку доказам по справі, зокрема висновку судово - медичної експертизи та показам свідків і відповідно прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом, ухваливши його на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і доказах, досліджених у судовому засіданні.

Постановлене судом першої інстанції рішення в цілому зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову, про визнання заповіту недійсним, районний суд виходив з того, що заповідач при вчиненні даного правочину розумів значення своїх дій і міг керувати ними, мав задовільний стан здоров»я, що відповідає його віку і достатній рівень зору, щоб прочитати текст заповіту.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 ( т.2 а.с. 102), котрий при житті склав заповіт, посвідчений 23 квітня 2004 року приватним нотаріусом Корсунь-Шенвченківського нотаріального округу Митрофановою Л.П., яким він все належне йому на день смерті майно заповідав своєму синові ОСОБА_3

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли між спадкоємцями в зв'язку із наявністю заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4., вчиненого 23 квітня 2004 року приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського нотаріального округу Митрофановою Л.П.

Позивач наголошувала, що спадкодавець ОСОБА_4 в силу свого стану здоров»я, зокрема захворювання очей, був незрячим і не міг самостійно прочитати текст заповіту. Відповідно нотаріусом допущено порушенням порядку посвідчення заповіту, а саме п. 158 Інструкції « Про порядок ведення нотаріальних дій нотаріусами України»

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, установлених ЦПК.

Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Доказами в розумінні ст. 57 ЦПК є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 p. N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" роз'яснено, що під час дослідження висновку експерта суди повинні керуватися тим, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці та оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

На думку колегії, суд першої інстанції під час розгляду даної справи вивчив всі доводи в підтримку позову та заперечення щодо позовних вимог, проаналізував їх та дав вірну юридичну оцінку обставинам по справі зважаючи, що заповіт є односторонньою угодою, в якій не передбачено жодних умов і зобов'язань для спадкодавця за його життя, та може мати негативні наслідки лише після смерті спадкодавця для інших осіб у вигляді позбавлення права на спадщину, а не для заповідача.

Оцінюючи висновок судово - медичної експертизи та показання свідків, частини з яких підтвердила факт відсутності зору у заповідача, а інша стверджувала, що спадкодавець мав достатній рівень зору, орієнтувався в оточуючій обстановці зору, що дозволяло йому читати, дивитись телевізор і більше того міг керувати автомобілем, суд дотримався встановленого ст. 212 ЦПК принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Судом також враховано характер особистих взаємовідносин свідків зі сторонами й характер їх заінтересованості у справі при дослідженні і оцінці показань свідків.

Також слід зазначити, що позивачка ОСОБА_2 має право на обов»язкову долю в спадщині, однак до цього часу своє право на отримання спадщини не реалізувала.

Таким чином , судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Митрофанової Любові Пантелеймонівни, та за участю прокурора Городищенського району про визнання заповіту недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.