АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-566/09        Головуючий по 1 інстанції

Категорія ст. 307 ч. 2       ГИБАЛО О.І.

КК України

Доповідач в апеляційній інстанції СУХОДОЛЬСЬКИЙ М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06"жовтня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого СУХОДОЛЬСЬКОГО М.І.

суддів ЯТЧЕНКА М.О., ПОЄДИНКА І.А.

за участю прокурора КРУГЛЯК Н.М.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 та прокурора Короля О.А. на вирок Смілянського міськрайонного суду від 19 серпня 2009 p., яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий, -визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України і йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини належного йому майна.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 750 грн. 72 коп. судових витрат на користь держави за проведення експертиз.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджений за те, що у невстановлений слідством день в червні місяці 2009 року, на невстановленій земельній ділянці с Миколаївка Смілянського району виявив рослини снотворного маку, голівки яких незаконно зірвав, подрібнив та виготовив близько 3 мл ацетильованого опію з метою збуту і незаконно зберігав по місцю свого проживання АДРЕСА_1.

26 червня 2009 року близько 13 год. 00 хв. навпроти будинку № 28 по вул. Ватутіна в м. Сміла ОСОБА_2 незаконно збув за 20 гривень частину наркотичного засобу, тобто шприц ємкістю 2 мл з вмістом наркотичного засобу в кількості 1 куб.см. грн. ОСОБА_3, особі, яка, надавши добровільну згоду, була залучена для проведення оперативної закупки. Згідно висновку експерта № 2/879 від 16.07.2009 року реалізований ОСОБА_2 наркотичний засіб є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм(ацетильований опій) маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0.0075 гр.

Цього ж дня в 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 був затриманий в м. Сміла по вул. Ватутіна, 28, де підчас особистого його огляду, в нього було виявлено та вилучено одноразовий медичний шприц ємкістю 2 мл з вмістом рідини коричневого кольору в кількості 0.5 мл. Згідно висновку експерта коричнева рідина є особливо небезпечним наркотичним засобом – опієм (ацетильований опій), маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0.0275 грама і ОСОБА_2 її зберігав з метою збуту.

На вирок суду засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суд' скасувати із-за порушення його права на захист та допущених порушень досудовим слідством і судом, але не вказав в чому полягають ці порушення і які саме, що могли вплинути на законність та обгрунтованість вироку.

Прокурором, що приймав участь у розгляді справи в суді 1 інстанції, також подана апеляція та зміни до неї. Спочатку прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації дій засудженого просив скасувати вирок внаслідок м'якості призначеного покарання та призначити більш суворе покарання, а потім в своїх змінах просив скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд посилаючись на те, що суд в порушення вимог ст. 334 КПК України обмежився лише назвою прізвищ свідків та назвою проведеної експертизи при викладенні доказів, належним чином не проаналізував їх, чим істотно порушив вимоги КПК України.

В день розгляду справи по суті апеляції від засудженого надійшла скарга, в якій він повторно піднімає питання про порушення його права на захист під час досудового слідства і розгляду справи в суді, про відсутність в матеріалах справи судово-психіатричної експертизи про стан його здоров'я, про те, що йому було відмовлено в ознайомленні з матеріалами кримінальної справи, що йому не було вручено копію вироку, чим, на його думку, грубо порушено його право на захист, тому просить ретельно розібратися в цьому і прийняти законне рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку апеляційних змін до своєї апеляції та відхилення апеляції засудженого, пояснення засудженого та його матері -захисника в підтримку апеляції, яку подав засуджений і залишення без задоволення апеляції прокурора, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що ні апеляція прокурора зі змінами, ні апеляція засудженого з доповненнями задоволенню не підлягають виходячи з наступних підстав.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України ґрунтується на зібраних в справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.

Кваліфікація дій засудженого є правильною.

Ні фактичні обставини справи, ні доведеність вини та кваліфікація дій засудженого ніким із учасників процесу не оспорюється.

Колегія суддів не може погодитись із доводами прокурора, викладених ним у змінах до апеляції, про те, що суд обмежився лише зазначенням прізвищ свідків та назвою проведеної експертизи при наведенні доказів, які викривають злочинну діяльність засудженого, оскільки таке твердження не відповідає фактичним обставинам.

Мотивувальна частина вироку свідчить про те, що суд в достатній мірі навів докази з коротким їх змістом, які викривають злочинну діяльність засудженого і сам засуджений не оспорює фактичні обставини справи та доведеність своєї вини у вчиненому злочині.

Прокурор також вказав, що суд допустив істотні порушення норм кримінально-процесуального закону, але не вказав в чому саме полягають ці порушення і які.

Відповідно до ст. 370 КПК України істотним порушенням кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили, чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

В частині 2 цієї статті перераховано 13 підстав, де вирок в усякому разі належить скасувати.

Таких підстав стосовно постановлению вироку щодо ОСОБА_2 немає і прокурор будь-яких доводів з цього питання не навів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора є безпідставними і надуманими.

Перевіряючи доводи апеляції з доповненнями засудженого ОСОБА_2, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2, як під час досудового слідства, так і під час розгляду справи по суті в суді 1 інстанції давав визнавальні показання, що співвідносяться з іншими зібраними в справі доказами.

В ході досудового слідства його інтереси захищала професійний адвокат ОСОБА_4, яка приймала участь і в суді 1 інстанції. Крім цього при розгляді справи в суді судом була допущена в якості захисника мати засудженого ОСОБА_1

Будь-яких питань з приводу захисту інтересів ОСОБА_2 не виникало і клопотань про відмову від захисника в справі немає, тому його твердження про порушення його права на захист є необґрунтованими. Твердження засудженого на порушення органами досудового слідства та судом вимог ч. 2 ст. 45 КПК України не можуть взятися до уваги, оскільки він не є особою, яка за законом потребує обов'язкової участі захисника.

Що стосується тверджень засудженого про те, що він є психічно хворою особою, то дане твердження спростовується висновком судово-психіатричної експертизи від 15.07.2009 року, де зазначено, що ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством, або іншим хворобливим станом психіки не страждає, він здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь у слідчих діях і судовому процесса, с. 88-96).

Про наявність проведення такої експертизи і знаходження її в матеріалах справи ОСОБА_2 знав про що пояснив під час розгляду справи в суді на запитаннг головуючого в справі(протокол судового засідання а. с. 121).

З протоколом судового засідання засуджений ознайомлений в установленому законом порядку і будь-яких зауважень не подавав(а. с 133).

Що стосується доводів засудженого про те, що йому не вручено копію вироку та не ознайомлено його з матеріалами справи в період строку на апеляційне оскарження, то ці доводи не знайшли свого підтвердження.

Про вручення засудженому копії вироку свідчить його розписка від 19.08.2009 року(а. с 123), а заява засудженого про ознайомлення з матеріалами справи до суду не надходила.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи засудженого про порушення його права на захист, невручення йому копії вироку, тощо є надуманими і направлені на ухилення його від відповідальності за вчинений злочин та необґрунтованому затягуванню процесу розгляду справи.

Призначене покарання, з урахуванням особи засудженого та тяжкості вчиненого злочину, відповідає вимогам ст. 65 КК України, знаходиться в межах санкції статті Особливої частини Кодексу, є мінімальним за даний вид злочину і достатнім для перевиховання засудженого та недопущення вчинення ним нових злочинів.

Підстав для зміни чи скасування вироку суду, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора зі змінами та апеляцію засудженого з доповненнями ОСОБА_2 на вирок Смілянського міськрайонного суду від 19 серпня 2009 року щодо засудження ОСОБА_2 за ст. 307 ч. 2 КК України залишити без задоволення, а вирок суду без змін.