Постанова

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 456/851/18

провадження № 61-1798св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Укргазвидобування».

третя особа - Стрийське відділення бурових робіт Бурове управління «Укрбургаз» публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування») про визнання незаконними та скасування наказів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу № 66-п від 07 квітня 2008 року позивача прийнято на постійній основі на посаду майстра бурового інженерно-технологічної служби Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування», ким він працює до цього часу.

З урахуванням специфіки роботи майстра бурового, значну віддаленість об`єктів бурових від контори Стрийського відділення бурових робіт, як і від місця проживання, ним, з урахуванням технічних характеристик, було придбано транспортний засіб марки Nissan X-Trail (державний номерний знак НОМЕР_1 ), яким він добирається до місця праці та, відповідно, з місця праці. Вказаний транспортний засіб належить йому на праві власності.

Наказом № 18 від 17 січня 2018 року «Про позбавлення премії», виданого начальником Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_2 , позивача позбавлено премії за грудень 2017 року повністю за невиконання розпоряджень керівництва, а саме пункту 1.4. наказу директора Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» № 670 від 21 жовтня 2016 року. Позивач вважав, що наказ № 18 від 17 січня 2018 року повністю, а наказ № 670 від 21 жовтня 2016 року у певній частині незаконний, а тому змушений із цим позовом.

ОСОБА_1 просив:

визнати незаконним та скасувати пункт 1.4 наказу № 670 «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду», виданий 21 жовтня 2016 року директором Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_3 у частині заборони розміщення власних транспортних засобів поряд з виробничими об`єктами;

визнати незаконним та скасувати наказ № 18 «Про позбавлення премії», виданий 17 січня 2018 року начальником Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_2 повністю;

стягнути з відповідача в його користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі судді: Янко Б. Я. від 06 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано пункт 1.4 наказу № 670 «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду», виданий 21 жовтня 2016 року директором Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_3 у частині заборони розміщення власних транспортних засобів поряд з виробничими об`єктами. Визнано незаконним та скасовано наказ № 18 «Про позбавлення премії», виданий 17 січня 2018 року начальником Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_2 повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для позбавлення позивача ОСОБА_1 премії за грудень 2017 року послужило те, що він 11 грудня 2017 року залишив належний йому транспортний засіб марки Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_1 неподалік бурової № 35-Вижомлянська, а саме на території під майбутню свердловину № 36-Вижомлянська , в адміністративних межах Віжомлянської сільської ради Яворівського району Львівської області. Такими своїми діями позивач ОСОБА_1 , як безпосередній керівник виробничого об`єкта - бурової № 35-Вижомлянська , нібито, не виконав п. 1.4. Наказу № 670 від 21 жовтня 2016 року. В пункті 1.4. наказу № 670 від 21 жовтня 2016 не вказано на якій відстані заборонено залишати транспортні засоби від території виробничих об`єктів. Транспортний засіб позивач ОСОБА_1 розміщує поза об`єктом бурової, однак у зоні видимості (як правило, на окраїні лісу чи поля, однак не на під`їзних дорогах), не ближче, як 300 м. від об`єкта, тобто на території, що непідконтрольна працедавцю, а відноситься до земель комунальної власності, що було з`ясовано зі слів представника позивача в ході розгляду справи. Тому відповідач передбачаючи у пункті 1.4. наказу № 670 від 21 жовтня 2016 року заборону працівникам розміщувати їх власні транспортні засоби поза межами виробничих об`єктів і, тим самим, втручаючись незаконно у право на володіння та розпорядження майном позивача, і видаючи 17 січня 2018 року наказ № 18 про позбавлення ОСОБА_1 , як працівника, що, прибувши до місця праці, залишив свій транспортний засіб поза межами виробничого об`єкта, премії, порушив конституційні права на вільне пересування в обраний мною спосіб та на використання об`єкта власності на власний розсуд, котрі не можуть бути обмежені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу АТ «Укргазвидобування» задоволено. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задовленні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 21 жовтня 2016 року видано наказ № 670, в пунктах, зокрема, 1.3 та 1.4 передбачено, що: «повторно провести серед працівників виховну і роз`яснювальну роботу щодо заборони використання власного автотранспорту для прямування на роботу чи з роботи, використовувати для цього тільки службовий автотранспорт, який подають автотранспортні підрозділи для перевезення працівників на виробничі об`єкти. Термін виконання: до 01 листопада 2016 року і постійно. Під дисциплінарну відповідальність безпосередніх керівників виробничих об`єктів, категорично заборонити розміщення власних транспортних засобів на території виробничих об`єктів: бурових, об`єктів капітального ремонту свердловин, площадок монтажу та демонтажу бурових установок, а також поряд з ними (біля обвалувань виробничих площадок, в лісосмугах, на під`їзних дорогах, тощо. Термін виконання: негайно і постійно». Прийняття наказу № 670 є компетенцією відповідача для забезпечення виробничого процесу, убезпечення життя та здоров`я працівників. Суд не вправі вирішувати питання про необхідність чи виправданість того чи іншого заходу передбаченого наказом, перебираючи на себе функції керівного органу відповідача та подальшу відповідальність за хід виробничого процесу, безпеку працівників. 02 листопада 2016 року із вказаним наказом був ознайомлений позивач, що стверджується безпосередньо ним самим у позовній заяві, а саме, що такий був йому доведений до відома в усній формі. Позивач вказаного наказу не виконав та 11 грудня 2017 року на виробничих об`єктах стрийського відділення БР філії БУ Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування», а саме неподалік бурової № 35-Вижомлянська (територія майбутньої свердловини № 36-Вижомлянська) на віддалі 300 м від об`єкта знаходився його власний автомобіль - NISSAN X-TRAIL НОМЕР_1 . За вказаний випадок невиконання пункту 1.4 наказу № 670 від 21 жовтня 2016 року, позивача наказом № 18 від 17 січня 2018 року позбавлено премії за грудень 2017 року повністю. Наказ № 18 від 17 січня 2018 року прийнятий в межах компетенції керівника відповідача та відповідно до Положення про преміювання.

При відхиленні доводів позивача, що пункт 1.4 наказу № 670 від 21 жовтня 2016 року у частині заборони розміщення власних транспортних засобів поряд з виробничими об`єктами суперечить правам позивача на свободу пересування та мирне володіння своїм майном колегія апеляційний суд вказав, що винесення вказаного наказу, зокрема, і оспорюваного пункту в оспорюваній частині здійснено у відповідності до вимог закону та відповідно до компетенції керівництва відповідача чого позивачем не оспорювалось та не спростовано. Тобто такий наказ відповідає вимогам закону. Крім цього винесення такого наказу має законну мету, оскільки покликаний забезпечити безпеку працівників відповідача, сприяти уникненню дорожньо-транспортних пригод та уникнути травматизму на виробництві та відповідно покращити ефективність праці на підприємстві, про що йдеться у самому наказі. Крім цього, такий наказ покликаний створити, зокрема, і безпечні умови праці на об`єктах відповідача та добирання до таких, що теж слід вважати виправданим обмеженням згаданих прав позивача.

Аргументи учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у Конвенції та у Першому протоколі до неї і яким визначено, що на здійснення такого права не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, котрі передбачені законом. Натомість наказ № 670 від 21 жовтня 2016 року «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду», виданий директором Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_3 , не є законом, а пункт 1.4. цього Наказу у частині заборони розміщення власних транспортних засобів поряд з виробничими об`єктами не опирається на жодний закон, який би обмежував працівників Стрийського ВБР вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційним судом встановлено, що згідно наказу № 66-п від 07 квітня 2008 року ОСОБА_1 прийнято на постійній основі на посаду майстра бурового інженерно-технологічної служби Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування».

21 жовтня 2016 року роботодавець видав наказ № 670 «Про запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі в складних погодних умовах осінньо-зимового періоду», в якому, зокрема, передбачено:

«повторно провести серед працівників виховну і роз`яснювальну роботу щодо заборони використання власного автотранспорту для прямування на роботу чи з роботи, використовувати для цього тільки службовий автотранспорт, який подають автотранспортні підрозділи для перевезення працівників на виробничі об`єкти. Термін виконання: до 01.11.2016 року і постійно» (пункт 1.3.);

«під дисциплінарну відповідальність безпосередніх керівників виробничих об`єктів, категорично заборонити розміщення власних транспортних засобів на території виробничих об`єктів: бурових, об`єктів капітального ремонту свердловин, площадок монтажу та демонтажу бурових установок, а також поряд з ними (біля обвалувань виробничих площадок, в лісосмугах, на під`їзних дорогах, тощо. Термін виконання: негайно і постійно» (пункт 1.4.).

Апеляційним судом встановлено, що 02 листопада 2016 року із наказом № 670 був ознайомлений позивач, що стверджується безпосередньо ним самим у позовній заяві, а саме, що такий був йому доведений до відома в усній формі. Позивач вказаного наказу не виконав, та 11 грудня 2017 року на виробничих об`єктах стрийського відділення БР філії БУ Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування», а саме неподалік бурової № 35-Вижомлянська (територія майбутньої свердловини № 36-Вижомлянська) на віддалі 300 м від об`єкта знаходився його власний автомобіль - NISSAN X-TRAIL НОМЕР_1 , внаслідок чого порушив положення про Стрийське відділення БР Філії БУ Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування», правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників, інженерно-технічних працівників і службовців апарату управління зі службами БУ «Укрбургаз», посадову інструкцію майстра бурового інженерно-технологічної служби Стрийського відділення БР Філії БУ Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування», які зобов`язують позивача дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, виконувати накази керівництва та дотримуватись правил техніки безпеки на виробництві.

За невиконання пункту 1.4 наказу №670 від 21 жовтня 2016 року наказом № 18 від 17 січня 2018 року повністю позбавлено премії за грудень 2017 року.

Відповідно до абзацу третього статті 159 КЗпП працівник зобов`язаний: знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров`ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або посадову особу.

У статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, зокрема, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

Апеляційним судом встановлено, що пункт 1.4 наказу № 670прийнятий роботодавцем згідно вимог закону та в межах компетенції роботодавця, має законну мету, оскільки покликаний забезпечити безпеку працівників відповідача, покликаний створити, зокрема, і безпечні умови праці на об`єктах відповідача та добирання до таких, сприяти уникненню дорожньо-транспортних пригод та уникнути травматизму на виробництві та відповідно покращити ефективність праці на підприємстві.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков