Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 643/6935/17

провадження № 61-22157св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «СУВА»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Піддубного Р. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СУВА» (далі - ТОВ «СУВА»; товариство) про розірвання договору та визнання права власності на нерухоме майно.

Вимоги обґрунтовував тим, що 08 січня 2014 року між ним і товариством укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до умов якого останнє придбало в нього нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-25, загальною площею 957,3 кв. м, антресолі 2-го поверху № № 26, 27, загальною площею 86,8 кв. м, усього площею 1 044, 1 кв. м у нежитловій будівлі літ. «З-4» на АДРЕСА_1 .

Відповідач зобов`язався сплатити вартість майна в сумі 546 000 грн до 28 січня 2017 року.

Товариство в обумовлений строк свої зобов`язання за договором не виконало, коштів в указаному розмірі не сплатило.

У зв`язку з наведеним просив розірвати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 січня 2014 року, скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «СУВА» на вищевказані нежитлові приміщення та визнати за ним право власності на це майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «СУВА», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною О. Г. за № 146.

У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд зробив висновок про те, що невиконання істотної умови договору купівлі-продажу щодо сплати вартості нерухомого майна є підставою для його розірвання.

Інші вимоги суд визнав необґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 , вважаючи, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та законні інтереси щодо спірного майна.

Посилався на те, що він поручився за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за іншим договором купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «З-4» на АДРЕСА_1 від 15 грудня 2010 року, укладеним між останнім і товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНВЕСТБУД» (далі - ТОВ «ФІНВЕСТБУД»), щодо сплати у строк до 31 грудня 2018 року грошових коштів у сумі 5 500 000 грн.

06 січня 2012 року він ( ОСОБА_2 ) сплатив усю вартість нерухомого майна, у зв`язку з чим вважав, що до нього перейшло право кредитора у зобов`язанні.

Зазначав, що ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року щодо оплати вартості нежитлової будівлі.

Позивач поділив придбане ним приміщення на окремі частини, право власності на які переоформив шляхом укладання договорів-купівлі продажу від 28 січня 2014 року з підконтрольними йому господарськими товариствами (товариство з обмеженою відповідальністю «РАО 777» (далі - ТОВ «РАО 777»), товариство з обмеженою відповідальністю «СОХЙЖИ» (далі - TOB «СОХАЙЖИ»), TOB «СУВА» та товариство з обмеженою відповідальністю «БІФЕЛЬ» (далі - ТОВ «БІФЕЛЬ»)), у яких йому належить 77 % статутного капіталу кожного з цих господарських товариств.

Позови ОСОБА_1 до підконтрольних йому юридичних осіб про розірвання правочинів подані з метою отримання нових об`єктів нерухомого майна.

У серпні 2017 року він ( ОСОБА_2 ) подав позов до ОСОБА_1 , ТОВ «РАО 777», ТОВ «СОХАЙЖИ», ТОВ «СУВА», ТОВ «БІФЕЛЬ» про визнання правочинів недійсними та визнання права власності (справа № 643/10560/17), в якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу: укладені між ТОВ «ФІНВЕСТБУД» та ОСОБА_1 від 15 грудня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «РАО 777», ТОВ «СОХАИЖИ», ТОВ «СУВА», ТОВ «БІФЕЛЬ» від 28 січня 2014 року (з кожним окремо) та визнати право власності як на всю нежитлову будівлю, так і на окремі її нежитлові приміщення літ. «З-4» на АДРЕСА_1 .

Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Суд мотивував рішення тим, що наявність іншого спору ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та інших відповідачів (справа № 643/10560/17) щодо того самого об`єкту нерухомого майна виключає можливість задоволення даного позову.

Короткий зміст касаційної скарги

У квітні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник зазначає, що рішенням Московського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2017 року не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_2

ОСОБА_2 не є стороною договору купівлі-продажу від 28 січня 2014 року, власником чи орендарем спірних приміщень, які є предметом даного позову, тому у нього відсутнє право на апеляційне оскарження.

Вважає необґрунтованим посилання апеляційного суду на наявність іншого спору як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки дана обставина не перешкоджає розгляду справи.

Короткий зміст відзиву

Від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Обставини справи

Суди встановили, що 08 січня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ «СУВА» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого останнє придбало в позивача нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-25, загально площею 957,3 кв. м, антресолі 2-го поверху № № 26, 27, загальною площею 86,8 кв. м, усього площею 1 044, 1 кв. м у нежитловій будівлі літ. «З-4» на АДРЕСА_1 вартістю 546 000 грн, які мали бути сплачені до 28 січня 2017 року.

Вказаний договір недійсним не визнавався.

Відповідач зобов`язання щодо сплати вартості майна не виконав, що стало підставою для подання даного позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із наявності підстав, передбачених частиною другою статті 651 ЦК України, для розірвання оспорюваного договору.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, ОСОБА_2 посилався на те, що він як поручитель за договором поруки від 14 січня 2011 року № 4473-ПР, укладеного з ТОВ «ФІНВЕСТБУД», сплатив кредитору (ТОВ «ФІНВЕСТБУД») за боржника ОСОБА_1 у повному обсязі заборгованість за договором від 15 грудня 2010 року купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «З-4», загальною площею 5 655,3 кв. м на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 вважав, що до нього перейшли всі права кредитора у зобов`язанні, які існували у продавця ТОВ «ФІНВЕСТБУД» за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року, укладеного з ОСОБА_1

ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх обов`язків за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року щодо оплати вартості придбаної нежитлової будівлі.

Крім того, вказував, що 28 січня 2014 року ОСОБА_1 здійснив поділ будівлі на окремі частини, зареєструвавши право власності на них за юридичними особами (ТОВ «РАО 777», ТОВ «СОХАЙЖИ», ТОВ «СУВА», ТОВ «БІФЕЛЬ»), в яких він є кінцевим бенефіціарним власником.

ОСОБА_2 зазначав, що заявлений позов про розірвання договору купівлі-продажу від 28 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «БІФЕЛЬ», порушує його майнові права як кредитора, до якого перейшло право вимоги за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

ОСОБА_2 не є стороною договору купівлі-продажу від 28 січня 2014 року, який є предметом даного спору.

Вимоги майнового характеру ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , якими він обґрунтовував апеляційну скаргу, є предметом спору в іншій справі.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що у серпні 2017 року ОСОБА_2 подав до суду позов до ОСОБА_1 , ТОВ «РАО 777», ТОВ «СУВА», ТОВ «СОХАЙЖИ», ТОВ «БІФЕЛЬ» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_1 та товариствами (з кожним окремо) щодо нежитлової будівлі літ. «З-4» на АДРЕСА_1 (справа № 643/10560/17).

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 20 липня 2018 року у вищевказаній справі, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 20 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , не з`ясував, у чому саме полягає порушення його прав рішенням суду першої інстанції; питання про права ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно не розглядав, права останнього як поручителя вимагати за собою права на спірний об`єкт не обґрунтував.

За відсутності встановлення зазначених обставин, висновки апеляційного суду про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених у рішенні підстав є передчасними.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат

Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук