П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/15716/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/1043/19

Головуючий у Рівненському міському суді: Ковальов І.М.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено

о 09 год. 24 хв. 14 червня 2019 року в м. Рівне

Дата складання повного тексту: не зазначено

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Бондаренко Н.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

стягувач: ПАТ КБ "Приватбанк";

боржник: ОСОБА_1 ;

заявник: державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Адамчо Володимир Святославович;

представники учасників справи:

стягувача - ОСОБА_2 ;

боржника - адвокат Поліщук Ольга Василівна,

за участі (в апеляційному суді): представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук О.В. та деражвного виконавця Адамчо В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Ольги Василівни на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2019 року в справі за поданням державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документа,

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року в суд звернувся державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області (далі - державний виконавець) з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 (далі - боржник) без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Подання мотивовано тим, що на виконанні Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - Рівненський МВ ДВС) знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа №569/15716/16-ц, виданого 21 серпня 2017 року судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", стягувач) заборгованості за кредитним договором в сумі 92 605,06 гривень та 1 389,08 гривень витрат у справі, що складаються з судового збору. Покликався на те, що відповідно до ст. 3, 4, 24, 25, 26 ЗУ "При виконавче провадження"(далі - Закону) державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження було зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, і попереджено про відповідальність за невиконання цих зобов`язань. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Проте, рішення суду боржником не виконується, декларацію не подано, будь-які дії, спрямовані на виконання рішення суду не здійснювались, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону. 12 лютого 2019 року на адресу боржника надсилався виклик щодо явки до державного виконавця для надання пояснень про причини невиконання рішення суду, однак боржник не з`явилася, причин неявки не повідомила. 22 червня 2019 року Державною прикордонною службою України на запит державного виконавця про перетинання державного кордону Літвищенко Т.О. надано відповідь, що боржник перетинала державний кордон України.

З наведених мотивів просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

13 червня 2019 року на подання державного виконавця від 27 травня 2019 року представником боржника - адвокатом Поліщук О.В. подано відзив, в якому просив суд відмовити в задоволенні подання.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2019 року подання державного виконавця задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом №569/15716/16-ц, виданим 21 серпня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 92 605,06 грн. та 1389,08 грн. витрат по справі, що складаються з судового збору.

На ухвалу суду представником боржника - адвокатом Поліщук О.В. подано апеляційну скаргу, де покликалася на її необґрунтованість та незаконність, що полягали у неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування вказувалося, що державним виконавцем з моменту відкриття виконавчого провадження згідно постанови від 26 березня 2018 року ВП №56047927, не були вжиті всі передбачені законом заходи примусового виконання рішення та не доведено те, що іншим способом окрім обмеження виїзду боржника за кордон забезпечити виконання рішення суду не можливо. При цьому йдеться посилання на не звернення стягнення на належну боржнику 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 . Зазначає, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що боржник не має жодного джерела доходу і тому не має змоги виконати покладені судовим рішенням обов`язки, що не може розцінюватися як ухилення від виконання рішення суду. Також не взято до уваги обставину того, що боржник разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 проживає у м. Севастополь, де дитина навчається в Державній бюджетній загальноосвітній школі м. Севастополь "Освітній центр "Бухта козача" у 3-А класі, і тому обмеження у праві виїзду за кордон позбавить її належним чином виконувати свої батьківські обов`язки. Посилаючись на роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, стандарти Європейського суду з прав людини у справі "Гочев проти Болгарії" стверджувала, що наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Матеріали справи не містять актуальних даних, які б вказували на злісне ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду.

За наведених міркувань просила оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні клопотання державного виконавця.

У поданому відзиві представник стягувача - ОСОБА_2 . просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення першої інстанції залишити без змін. Зазначав, що в судовому засіданні було встановлено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, а тому місцевий суд правомірно задовольнив подання державного виконавця.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи представника боржника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції правильно виходив з його доведеності та обґрунтованості. Так, державним виконавцем надано докази, які вказують на те, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не лише не виконує зобов`язань перед стягувачем, а навмисно уникає їх виконання, коли державним виконавцем вжито усіх передбачених законом заходів для примусового стягнення заборгованості.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2017 року в цивільній справі №569/15716/16-ц за ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що набрало законної сили 17 квітня 2017 року, 21 серпня 2017 року видано виконавчий лист №569/15716/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором №б/н від 21 листопада 2008 року в сумі 92 605, 06 грн. та 1 389, 08 грн. судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

26 березня 2018 року на виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Адамчо В.С. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №569/15716/16-ц.

З листа Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України, надісланого Рівненському МВ ДВС ГТУЮ в Рівненській області за вих. №0.184-26113/0/15-18 від 22 червня 2018 року видно, що ОСОБА_1 перетинала державний кордон України 15 червня 2018 року в Контрольному пункті вїзду-виїзду Чонгар.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

В контексті пунктів 2-5 частини 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон являються випадки, коли діють неврегульовані договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань; стосовно громадянина у порядку кримінально-процесуального законодавства, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань.

Згідно зі ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав та свобод людини на здійснення прав щодо вільного пересування не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Правовою підставою для необхідності додаткового заходу впливу у вигляді тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України є діючі законодавчі акти України, які поширюються на дані правовідносини, а саме Закон України "Про виконавче провадження" (ст. 11), Закон України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" (пункти 2-5 ст. 6), постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року №231 (підпункти 4-5 п. 22), Указ Президента України від 24.03.2008 року №261 "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" (пункт 2), а також відповідні норми Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, роз`яснення рекомендації Міністерства юстиції України від 17.09.2012 року "Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України", лист від 06.06.2008 року №25-32\507 "Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них рішеннями судів", ч. 3 спільного листа від 27.05.2008 року №25-32\463 і №25-5347 Міністерства юстиції України та Адміністрації Прикордонної служби України "Щодо запровадження єдиного порядку застосування державними виконавцями деяких норм чинного законодавства".

За положеннями ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання фізичними особами на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, і це дає законні підстави та право прийняти до боржника додаткові заходи примусового виконання рішення суду.

Як правильно стверджено судом, і ці обставини ним перевірено в судовому засіданні повно та об`єктивно, державним виконавцем було вжито всіх необхідних заходів на стягнення заборгованості. Зокрема, 12 лютого 2019 року своїм письмовим викликом за № 10972 державний виконавець Рівненського МВ ДВС зобов`язав ОСОБА_1 з`явитися до нього у визначений термін для сплати заборгованості та надання документів, що підтверджують таку сплату. Одночасно зобов`язано надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, достовірні відомості про доходи та місце роботи, достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, відомості про майно та майнові права, копії паспортів громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, довідку про склад сім`ї, документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності (а.с. 59).

08 травня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (а.с. 56).

В подальшому державним виконавцем затребувано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 66-67). Також витребовувалася інформація з Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб. Внаслідок цього встановлено, що інформація стосовно боржника - фізичної особи ОСОБА_1 щодо сум доходу в ДРФО відсутня (а.с. 62).

Згідно зі ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів до примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішення, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України" ухилення громадянина від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) або якщо щодо нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання, є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

Нормами п. 4 ст. 20 Закону України "Про державну прикордонну службу" надано право органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної виконавчої служби в т.ч. не пропускати через державний кордон України осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Повно і правильно з`ясувавши обставини процесуального питання та застосувавши норми матеріального і процесуального права, які підлягали до застосування при його вирішенні, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подання державного виконання, тимчасово обмеживши боржнику право на його виїзд за межі України.

Щодо доводів апеляційної скарги про нез`ясування судом тих обставин, які свідчать про навмисне уникнення боржника від виконання грошових зобов`язань, то вони є необґрунтованими і спростовуються правильністю оскаржуваного судового.

Доказів про існування таких фактів, що потягли би помилкове вирішення цивільно-процесуального питання, представником боржника надано не було, а апеляційним судом не було здобуто. Тому покликання апеляційної скарги про недодержання судом вимог процесуального закону є припущеннями.

Також, за відсутності належних та допустимих доказів, колегія суддів не приймає до уваги доводи автора апеляційної скарги про те, що боржник разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 проживає у м. Севастополі, де дитина навчається, відтак обмеження у праві виїзду за кордон позбавить її належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

Безпідставне, тривале та необґрунтоване невиконання рішення суду, порушує законні права та інтереси стягувача та нівелює сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Крім того, обмеження у праві виїзду за межі України має тимчасовий характер та спонукатиме боржника до виконання боргових зобов`язань за рішенням суду, що в свою чергу захистить права стягувача на отримання належних коштів.

Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є її постановлення судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 383-384, 388- 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката

Поліщук Ольги Василівни залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: о 15 год. 20 хв. 17.09.2019

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.В. Бондаренко

Н.М. Ковальчук