Cправа№-1-23/10

В И Р О К

  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

09 березня 2010 року                             селище Верховина

    Верховинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого – судді     Атаманюка Р.І., з участю

секретаря             Ласкурійчук С.І.,

прокурора             Медведчука Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Верховина, зареєстрованого  в селищі Перегінське Рожнятівського району, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня , неодруженого, непрацюючого, раніше  судимого: 21 серпня 2008 року Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.186 КК України до 4-х років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України на іспитовий строк 1 рік ; 15 жовтня 2009 року за постановою Калуського міськрайонного суду йому скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено для відбування покарання призначеного вироком Івано-Франківського міського суду від 21.08.2008 року, у вчиненні злочину передбаченого  ч.2 ст.185 КК України,-    

                                                           ВСТАНОВИВ:    

Підсудний  ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна повторно за наступних обставин.

 ОСОБА_1, будучи раніше судимим вироком Івано-Франківського міського суду від 21.08.2008 року за ч.2 ст.186 КК України до 4-х років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України на іспитовий строк 1 рік , 16 листопада 2009 року біля 21 год. 30 хв. шляхом вільного доступу зайшов на присадибну ділянку ОСОБА_2, що знаходиться в АДРЕСА_2, звідки умисно повторно таємно викрав належні їй речі, які були розвішані та сушились на вулиці, а саме : майку вартістю 45 грн., скатертину розміром 110х110 см вартістю 80 грн., скатертину розміром 170х170 см вартістю 120 грн., килимок розміром 150х150 см вартістю 75 грн.,  заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 320 грн.

    В порядку ст.299 КПК України суд за клопотанням учасників процесу вважає   недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміє підсудний та інші учасники судового розгляду зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добросовісності та істинності його позиції, а також роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.                                                                

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою у вчиненому визнав повністю, суду пояснив, що  з липня 2009 року  тимчасово проживав на квартирі, в АДРЕСА_1.  16 листопада 2009 року  біля 21 год.  пішов до сусіднього будинку набрати води. Неподалік криниці на металевому шнурі побачив розвішану білизну і в цей час у нього виникла думка викрасти частину білизни з метою використання для власних потреб. Він зняв із шнура майку червоного кольору, дві скатертини та килимок на підлогу. Викрадені речі приніс  до свого помешкання та розклав на камін, щоб досушити. Наступного дня  прийшли дві жінки, побачили в кімнаті викрадені речі і зателефонували в міліцію. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.

При зазначених обставинах, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю та його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна повторно.

Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу підсудного, що раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини справи, пом’якшуючу, що у вчиненому щиро покаявся.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Пункт 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року з послідуючими змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» вказує на те, що «якщо постановою судді, що набрала законної сили, засуджений направлений для відбування призначеного вироком покарання, від відбування якого його було звільнено з випробуванням, суд, призначивши покарання за новий злочин, зобов’язаний остаточно визначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України».  

Постановою Калуського міськрайонного суду від 15 жовтня 2009 року( а.с. 53) ОСОБА_1 було скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням і він був направлений для відбування покарання, призначеного за вироком Івано-Франківського міського суду від 21 серпня 2008 року. Ця постанова набрала законної сили, а тому остаточне покарання підсудному ОСОБА_1 необхідно призначити на підставі ст.71 КК України.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі  на строк 1( один) рік.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Івано-Франківського міського суду від 21 серпня 2008 року остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4( чотири) роки 2(два) місяці.

Запобіжний захід із підписки про невиїзд змінити на взяття під варту із зали судового засідання і з цього часу рахувати  відбуття покарання.

В термін покарання ОСОБА_1 зарахувати період перебування його під вартою з 12.03.2008 року по 21.08.2008 року.

    Речові докази- скатертину розміром 110х110 см, скатертину розміром 170х170 см, килимок розміром 150х150 см та майку червоного кольору повернути потерпілій ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 15 діб  шляхом подачі апеляції через Верховинський районний суд учасниками судового розгляду з часу його проголошення, а засудженим в той же строк з часу вручення копії вироку.  

Головуючий:             _________________     Р.І. Атаманюк