РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/10483/19

Провадження № 2/643/4086/19

18.09.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т.В.

за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 127765 грн. 21 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору б/н від 02.10.2013 отримав кредит у розмірі 2600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до п.2.1.1.2.3., п.2.1.1.2.4. Умов та правил надання банківських послуг відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ з розрахунку 360 календарних днів на рік (п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою).п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору, в зв`язку з чим станом на 31.05.2019 має заборгованість у розмірі 250219 грн. 42 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 2598 грн. 84 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 241321 грн. 57 коп.; заборгованості за пенею та комісією у розмірі 6299 грн. 01 коп. Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 127765 грн. 21 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 2598 грн. 84 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом з 02.10.2013 по 31.07.2018 у розмірі 125166 грн. 37 коп.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді від 08.07.2019 провадження по справі відкрито й призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволенню частково.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

02.10.2013 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої отримав кредит за кредитною карткою у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.7).

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором б/н від 02.10.2013 банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси.

Відповідач свої зобовязання за договором від 02.10.2013 належним чином не виконав.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 02.10.2013, станом на 31.05.2019 утворилась заборгованість у розмірі 250219 грн. 42 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 2598 грн. 84 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 241321 грн. 57 коп., з яких заборгованість по процентам за період з 02.10.2013 по 31.07.2018 у розмірі 125166 грн. 37 коп.; заборгованості за комісією у розмірі 6299 грн. 01 коп. (а.с.5-6).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 02.10.2013, що підписана відповідачем, відсутні умови договору про порядок та розмір нарахування процентів за користування кредитними коштами, та про сплату комісії.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за користування кредитними коштами, а також проценти за період з 02.10.2013 по 31.07.2018 у розмірі 125166 грн. 37 коп.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з Тарифів Банку» в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з Тарифів Банку», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин - 02.10.2013, до моменту звернення до суду із вказаним позовом - 03.07.2019, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату і розмір процентів та комісії, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.10.2013 шляхом підписання заяви-анкети.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Вищезазначене узгоджується з постановою Верховного Суду України від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Враховуючи вищевикладене, а також, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті,суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 2598 грн. 84 коп.

Підстави для задоволення решти позовних вимог відсутні з вищевикладених підстав.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (а.с.1)

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 39 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч.2, 264-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ 01001, вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.10.2013, що утворилась станом на 31.05.2019, у розмірі 2598 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 84 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 39 (тридцять дев`ять) грн. 00 коп., а всього стягнути 2637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 84 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Поліщук