Справа № 22-2528/2010 року                                               Головуючий першої інстанції Букреєва І.А.

Категорія:  48                                                                             Доповідач: Осипчук О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    „ 11” березня  2010 року                       Апеляційний суд Донецької області у складі:

                                                                                  Головуючого:  Висоцької В.С.

                                                                                  Суддів: Осипчук О.В.,  Барсуковій О.І.,

                                                                                 При секретарі:  Суліма Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей , за апеляційною скаргою  ОСОБА_1  на рішення   Єнакіївського міського суду Донецької області  від  25 січня  2010 року, -

в с т а н о в и в:

       В листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про звільнення від сплати аліментів, посилаючись на те, що згідно рішення суду від 24.04.2009 року він зобов’язаний до сплати аліментів на користь відповідачки на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку. В зв*язку з тим, що старший син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в даний час проживає разом з ним, він платить аліменти на двох дітей, які відповідачка витрачає на себе, оскільки не працює. На підставі ст. 273 ч.1 СК України просив звільнити його від сплати аліментів.    

    Рішенням  Єнакіївського міського суду від 25 січня 2010 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за рішенням Єнакіївського міського суду від 24 квітня 2009 року та стягнуто на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 листопада 2009 року та до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття. Відкликано раніше виданий виконавчий лист за № 2-1404 -2009 року, виданий згідно рішення Єнакіївського міського суду від 24.04.2009 року.

    З вказаним рішенням не погодився позивач і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

    В  обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд в порушення норм процесуального права вийшов за межі позову і ухвалив рішення про зміну розміру аліментів, хоча ним такі вимоги не заявлялися. Судом не прийнято до уваги вимоги ст. 55 СК України відповідно до якої мати та батько мають рівні права відносно дитини. Розірвання шлюбу та роздільне проживання від дитини не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов’язку щодо дитини. Відповідно до ст. 180 СК України батьки повинні утримувати дитину до її повноліття. Вважає, що відповідно до ст. 273 СК України суд повинен був звільнити його від сплати аліментів, оскільки він повністю утримує одного з синів, а відповідачка повинна утримувати молодшого сина.

    В апеляційному суді позивач підтримав доводи скарги в повному обсязі, наполягав саме на звільнені його від сплати аліментів.

    Відповідачка заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.

    Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

    Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або  неправильне застосування норм матеріального  або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

    Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що рішенням Єнакіївського міського суду від 24.04.2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно. Старший син сторін – ОСОБА_3 проживає разом з батьком, щодо чого не заперечує і відповідачка. Молодша дитина – син ОСОБА_4 проживає разом з відповідачкою.

    Задовольняючи частково позовні вимоги про зміну розміру аліментів  та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ј частки з усіх видів доходу,  суд керувався ст.ст. 180-183, 192 СК України і виходив з того, що одна дитина проживає разом з батьком.

    Між тим апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони  обумовлені неправильним застосуванням норм матеріального права.

    Відносини, які виникли між сторонами регулюються главою 15 СК України, яка передбачає обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання.

    Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 188 СК України встановлена єдина підстава для звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину, а саме – якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Звертаючись до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів, позивач обґрунтовував свої вимоги ст. 273 СК України і вважав, що внаслідок зміни сімейного та матеріального положення сторін він повинен бути звільнений від сплати аліментів.

Структурно стаття 273 відноситься до глави 22 СК України, яка регулює питання щодо обов’язку по утриманню інших членів сім*ї та родичів і не може бути застосована до правовідносин  щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей.

Доказів щодо наявності у дітей доходу, який набагато перевищує дохід батьків і можливості застосування ст. 188 СК України суду не надано.

Згідно ст. 11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.

Між тим суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і ухвалив рішення про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів з позивача, хоча таких вимог не заявлялося, позивач в скарзі та особисто в апеляційному суді заперечував проти зміни розміру аліментів, а просив звільнити його від їх сплати взагалі.

З урахуванням вищенаведених норм матеріального права, апеляційний суд вважає, що позов ОСОБА_1 про звільнення його від сплати аліментів не підлягає задоволенню, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на законі.

При цьому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 192 СК України не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.

    З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи скарги частково заслуговують на увагу, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.

        Керуючись ст.ст. 307,309,313-315 ЦПК України, апеляційний суд –

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1   задовольнити частково .

    Рішення    Єнакіївського міського суду Донецької області  від 25 січня 2010 року   скасувати.

    Ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів  – відмовити.

    Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено  безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців  з дня набрання законної сили.

    Головуючий:                                                                                                   В.С.Висоцька

Судді:                                                                                                               О.В.Осипчук

                                                                                                                           О.І.Барсукова