Справа № 22ц-1983/2010р.                                     Головуючий 1-ї інстанції – Шавиріна Л.П.

Категорія - 21                                          Доповідач - Кондратьєва О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

4 березня 2010 року                                                                                                 м. Донецьк

           Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої -  Кондратьєвої О.М.,  

суддів –  Могутової Н.Г., Бабенка П.М.,

при секретарі – Петрушенко А.О.,

за участю – позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення  Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Краснолиман ського міського суду від 4 січня 2010 року, яким в задоволенні його позовних вимог відмовлено.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати зазначене рішення і направити справу на новий розгляд, посилаючись на однобічність та упередженість висновків суду, незаконність та необґрунтованість рішення. Так, судом не враховано, що 2 грудня 2003 року договір дарування він підписав внаслідок помилки, т.я. вважав, що уклав договір довічного утримання, оскільки відповідач ОСОБА_2 напередодні висловлювала намір доглядати свою матір та його до смерті. Зазначав, що суд порушив його законні права,  а також права та інтереси його дружини.

 Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач не надав суду доказів того, що він не розумів зміст та наслідки договору дарування. Допитані судом свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, напроти, підтвердили, що ОСОБА_1 наполягав на укладенні саме договору дарування, на що дала письмову згоду і дружина позивача.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачів, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що судом при розгляді даної справи порушень зазначених норм припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 грудня 2003 року ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли у дар в рівних частинах жилий будинок з надвірними спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 1500 кв.м. (а.с.3).

Звертаючись до суду в листопаді 2009 року (майже через 6 років), позивач посилався  на укладення ним угоди внаслідок помилки, т.я. вважав, що підписав у нотаріуса договір довічного утримання, оскільки укладенню договору передувала розмова з ОСОБА_2, яка замість того, щоб їхати до Греції для догляду за старими, висловила намір доглядати свою матір (дружину позивача) та його. З цих підстав ОСОБА_1 фактично ставив питання про визнання договору недійсним, посилаючись на вимоги ст. 229 ЦК України, хоча в резолютивній частині позовної заяви просив розірвати укладений між сторонами договір дарування.

Розглядаючи спір, суд у відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, суд повно і всебічно з»ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і які  були підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (в редакції, що була чинною на час укладення угоди), відповідно до ст. 56 ЦК УРСР угода може бути визнана судом недійсною як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення.

Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб»єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена. Правила ст. 56 ЦК УРСР не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди.

Наведене свідчить, що угода, вчинена під впливом помилки, є недійсною, коли волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру. Особа на підтвердження своїх вимог повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

          Між тим, допитані в суді 1-ї інстанції свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що позивач добре розумів зміст договору дарування і бажав укласти саме такий безоплатний договір без будь-яких умов. Дружина позивача також надала письмову згоду на дарування будинку доньці та її чоловіку, т.я. спірний будинок було придбано за кошти, виручені від продажу жилого будинку, що належав батькам ОСОБА_2

Будь-яких доказів на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 суду не надав, наявність обставин для визнання договору недійсним при перевірці обгрунтованості вимог не встановлено, тому судом вірно відмовлено в задоволенні позову.

За таких обставин Апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду  України протягом двох місяців.

    Головуючий:                                                            Судді: