Справа № 22-1770/2010 року Головуючий першої інстанції Труханова Л.М.
Категорія 32 Доповідач: Осипчук О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„11” березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Барсуковій О.І.
При секретарі: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки 1130 грн. 85 коп. матеріальної шкоди, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 259,86 грн. – витрати на правову допомогу, а всього: 3390,71 грн. В решті позову відмовлено.
На зазначене судове рішення відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд безпідставно прийняв в якості наявності його вини у спричинені позивачці шкоди здоров*ю постанову про застосування щодо нього акту амністії. Судом необґрунтовано були відхилені його клопотання про витребування необхідних доказів по справі і прийняв до уваги докази, надані позивачкою.
В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримав доводи скарги в повному обсязі.
Позивачка до апеляційного суду не з*явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що згідно постанови Харцизького міського суду від 22 січня 2009 року кримінальна справа, що порушена за ст. 122 ч.2 КК України у відношенні ОСОБА_1 закрита, він звільнений від кримінальної відповідальності у зв*язку з застосуванням Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. Постановою цього ж суду від 06.02.2009 року цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишений без розгляду. Із постанови суду від 22.01.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 звинувачував ся у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст. 122 КК України, а саме 18.05.2008 року, приблизно о 0 годині 45 хвилин в м. Харцизьку умисно спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості. Згідно висновку судово – медичної експертизи від 17.07.2008 року у ОСОБА_2 виявлені забій м*яких тканин правої щоки, травматичний підвивих та травматичний артрит справа.
Задовольняючи позов в повному обсязі в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 1130,85 грн., суд керувався вимогами ст. 1166 ЦК України і виходив з того, що матеріальна шкода, яка понесена позивачкою підтверджується довідкою лікувального закладу та квитанціями про оплату послуг служби «таксі», якою позивачка вимушена була користуватися внаслідок характеру тілесних ушкоджень та наявності дроту в шелепі роту та необхідності 21 раз відвідувати для проведення медичних процедур Макіївську лікарню № 1.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди і визначаючись із сумою у 2000 грн. суд керувався ст. 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і виходив з того, що внаслідок злочинних дій відповідача позивачка втратила нормальні життєві зв’язки, стан її здоров*я вимагав від неї додаткових зусиль для організації свого життя, нею був перенесений фізичний біль та моральний стрес, оскільки її зовнішній вигляд внаслідок наявності вставленої в шелепу рота дроту позбавляв її можливості користуватися громадським транспортом та спілкуватися з оточуючими.
Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Суд першої інстанції вірно проаналізував спірні правовідносини та законодавство, що їх регулює, і правильно дійшов до висновку, що вина відповідача в заподіянні шкоди позивачці доведена. Судом з’ясовано наявність такої шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діями заподіювача.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що постанова про застосування до нього акту амністії та звільнення від кримінальної відповідальності не може бути безспірним доказом його вини, оскільки Закон України «Про амністію» від 12.12.2008 року був застосований до відповідача на підставі його клопотання, постанова суду від 22.01.2009 року ним не оскаржена.
Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено в витребуванні медичної картки позивачки також безпідставні, оскільки матеріали справи свідчать про вжиття судом заходів щодо витребування медичної картки ОСОБА_2, але згідно відповіді начальника СО Харцизького МВ УМВС України в Донецькій області амбулаторна картка позивачки загублена (а.с.78). Крім того, матеріали справи містять медичні дані щодо стану здоров*я ОСОБА_2 внаслідок спричинених тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Наведені в апеляційній скарзі доводи до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав із якими процесуальне законодавство пов*язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308, 313,315 ЦПК України, апеляційний суд –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 року - відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.В.Осипчук
О.І.Барсукова