Постанова

Іменем України

4 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 1316/1942/12

провадження № 61-4745св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є,В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (залучена до участі у справі як правонаступника після смерті позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ),

відповідачі - Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Пустомитівський район відділу Центру ДКЗ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Пустомитівського районного відділу Центру ДКЗ про скасування рішення Солонківської сільської ради від 13 листопада 2007 року № 348, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства; скасування рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на індивідуальне будівництво житлового будинку на земельній ділянці в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області, де знаходилось нерухоме майно (фундамент), яке на праві власності належить гр. ОСОБА_2 ; накладення заборони третім особам на здійснення незаконного будівництва на земельній ділянці в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області де знаходилось нерухоме майно (фундамент), яке на праві власності належить гр. ОСОБА_2 ; надання дозволу на проведення відновлювальних робіт щодо нерухомого майна(фундаменту), яке на праві власності належить гр. ОСОБА_2 та будівництва житлового будинку згідно Будівельного паспорту забудови земельної ділянки в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області.

Позивач у позовній заяві як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог посилається на наступні обставини:

16 січня 1986 року ОСОБА_2 придбала будинок із господарськими будівлями у с. Малечковичі, Пустомитівського району, Львівської області на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 1986 року. Прибудинкова земельна ділянка розміром 0,12 га. згідно наказу радгоспу «Перемога» № 339 від 13 листопада 1985 року, була закріплена за ОСОБА_2 , як новим власником будинку. Зазначений наказ радгоспу «Перемога» був погоджений відповідним Рішенням виконавчого комітету Солонківської сільської ради народних депутатів, також Рішенням виконавчого комітету Солонківської сільської ради народних депутатів від 15 травня 1986 року було погоджено і здійснення перебудови житлового будинку на земельній ділянці площею 1 000 м.кв. Згідно рішення № 252 від 19 червня 1986 року виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Сесюк К. А. надано дозвіл на індивідуальне будівництво житлового будинку (перебудови). Було розібрано існуючі будівлі та збудовано фундамент з поверховим перекриттям для зведення нового будинку. У відповідності до Зведеного акту вартості будівель і споруд від 21 листопада 2006 року, виданого БТІ Львівської області, вартість фундаменту складає 6 846 грн.

В подальшому, керуючись вимогами статті 120 Земельного кодексу України, гр. ОСОБА_5 та її представники неодноразово звертались в Солонківську сільську раду для одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться будівництво. З метою отримання державного акту про право власності на земельну ділянку. Натомість отримували формальні відмови та відписки.

Посилаючись, що на даний час земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 551995 виданого 23 січня 2008 року, зміною цільового призначення передана у власність ОСОБА_4 , яку нею придбано згідно договору купівлі-продажу від 22 грудня 2007 року у ОСОБА_3 , яка їй належала на підставі Державного акта серії ЯГ № 546688 виданого 18 грудня 2007 року. Підставою для видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 стало рішення Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 13 листопада 2007 року № 360.

На підставі наведеного позивачка просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2015 року, залишеним без змін та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 (залученої до участі у справі як правонаступника після смерті позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування рішення Солонківської сільської ради від 13.11.2007 року №348 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1640 га в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; скасування рішення Солонківської сільської ради від 19.05.2008 року №478, яким новому власнику цієї земельної ділянки - ОСОБА_4 було надано згоду на зміну цільового призначення земельної ділянки - під будівництво та обслуговування житлового будинку; визнання недійсними Державного акту серії ЯЕ №546688 від 18.12.2007 року на право власності ОСОБА_3 на вказану вище земельну ділянку та Державного акту серії ЯЕ №551995 від 23.01.2008 року на право власності ОСОБА_4 на цю земельну ділянку; та про визнання за ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою площею 0,12 га в с.Малечковичі Пустомитівського району Львівської області, на якій знаходилося нерухоме майно ОСОБА_2 , як за її правонаступником.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , суди виходили з того, що оскільки право на земельну ділянку ОСОБА_2 пов`язувала саме з існуванням на ній спочатку старого будинку, який придбала в ОСОБА_6 , а потім - з існуванням фундаменту дозволеного їй будівництвом нового індивідуального житлового будинку у зв`язку із знесенням нею старого будинку, яких (ні старого будинку, ні фундаменту нового будинку) на момент смерті ОСОБА_2 вже не існувало, і позивачем не доведено, що саме діями відповідачів було демонтовано фундамент незавершеного будівництвом індивідуального будинку ОСОБА_2 готовністю в 9%. Крім того, за життя ОСОБА_2 не оформила, у встановленому законом порядку своїх прав на земельну ділянку, яка знаходилась у її користуванні на підставі вказаного вище наказу радгоспу «Перемога», а тому позивач, як її спадкоємець, не могла успадкувати права на користування цією земельною ділянкою на підставі статті 1218 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до касаційного суду та, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу з Пустомитівського районного суду Львівської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди прийшли до іншого хибного висновку, що оскільки ні старого будинку, ні фундаменту нового будинку на момент смерті ОСОБА_2 не існувало і за життя ОСОБА_2 не оформила у встановленому законом порядку, своїх прав на земельну ділянку, а тому позивач, як її спадкоємець, не могла успадкувати права на користування цією земельною ділянкою на підставі статті 1218 ЦК України.

Зокрема, судом не взято до уваги, що спірна земельна ділянка з 1986 року постійно перебувала у користуванні ОСОБА_2 , а тому після її смерті у серпні 2013 року, відповідно до статті 1218 ЦК України, ОСОБА_1 успадкувала право на користування спірною земельною ділянкою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заперечували проти вимог та доводів скаржника та просили рішення судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що будинок, який складався з двох кімнат, жилою площею 34 кв.м. та веранди, з господарськими спорудами (стайні та стодоли), в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області, зареєстрованого в господарських книгах сільради під №5056 на підставі договору купівлі-продажу від 16 січня 1986 року, посвідченого державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Дмитерко М. І., ОСОБА_6 продала ОСОБА_2 (а.с.5, 208-209 т.1).

Згідно з наказом радгоспу «Перемога» Львівського обласного виробничого аграрно-промислового об`єднання по плодоовочевій продукції від 13 листопада 1985 року №339, виданого на підставі заяви ОСОБА_6 від 12 листопада 1985 року, земельну ділянку розміром 0,12 га, що знаходилась біля будинку ОСОБА_6 , було перезакріплено за ОСОБА_2 у зв`язку із продажем їй вказаного будинку (а.с.6, 212 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №1 від 9 січня 1986 року ОСОБА_2 було дозволено перебудову придбаного нею в ОСОБА_6 будинку із знесенням старого будинку після закінчення будівництва нового (а.с.7 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області №252 від 19 червня 1986 року ОСОБА_2 дозволено (погоджено) будівництво нового індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 1000 кв.м. за типовим проектом, після закінчення якого старий житловий будинок підлягав знесенню відповідно до вказаного вище рішення виконавчого комітету Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 15 травня 1986 року (а.с.8 т.1).

Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки індивідуальному забудовнику ОСОБА_2 було виготовлено у 2004 році (а.с.9 т.1).

Зі зведеного акту вартості будівель і споруд в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області власника ОСОБА_2 встановлено, що станом на 21 листопада 2006 року готовність житлового будинку А-1 складала 9 % (а.с.14 т.1).

ОСОБА_1 залучена до участі у справі як правонаступник, після смерті позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області № 252 від 19 червня 1986 року, було надано дозвіл на будівництво нового будинку на земельній ділянці площею 1 000 м.кв, яке остання намагалася реалізували, на підтвердження чого надавала акт від 21 листопада 2006 року, за яким готовність житлового будинку складала 9 %.

Таким чином, ОСОБА_2 належали майнові права та обов`язки забудовника на виділеній земельній ділянці площею 1 000 м.кв.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з нормами статті 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника входять до складу спадщини. Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Відповідно до зазначених норм права до ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , перейшли майнові права та обов`язки забудовника на виділеній земельній ділянці площею 1 000 м.кв.

Проте, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули та передчасно відмовили у позові лише з формальних підстав, що, права ОСОБА_1 не порушені, оскільки вона не успадкувала право на земельну ділянку.

Таким чином, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що до неї, як спадкоємця ОСОБА_2 , перейшли майнові права забудовника, які спадкодавець, згідно із законом,отримала за життя, заслуговують на увагу.

Судами попередніх інстанції також не було встановлено, чи земельна ділянка, на якій ОСОБА_2 було дозволено будівництво нового будинку, та сама земельна ділянка, яку рішенням Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 13 листопада 2007 року № 360 було передано ОСОБА_3 , яку вона в подальшому за договором купівлі-продажу від 22 грудня 2007 року відчужила ОСОБА_4

Зазначене має юридичне значення для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, суду при новому розгляді справи необхідно встановити чи стосуються оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки саме земельної ділянки площею 1 000 м.кв, на якій ОСОБА_2 було дозволено будівництво, та у зв`язку з цим з`ясувати чи не порушуються при цьому права ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 , оскільки остання не може скористатися правом на забудову, яке може входить до складу спадщини.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик