Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 362/4785/16-ц

провадження № 61-27798св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

Штелик С. П.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2017 року у складі судді Ковбеля М. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 липня

2017 рокуу складі колегії судів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Суханової Є. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області,

відповідачі: Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення сільської ради, договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Іванковичівської сільської ради від 15 червня 2007 року № 110-10-25 надано дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна Українська Спілка» (далі - ТОВ «Будівельна Українська Спілка») на передачу в суборенду фізичним особам для індивідуального будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, земельних ділянок загальною площею 5,044 га згідно затвердженої містобудівної документації. 29 грудня 2011 року між ТОВ «Будівельна Українська Спілка» та ОСОБА_3 укладено договір суборенди № 0037 земельної ділянки площею 1,4687 га (кадастровий номер 3221483300:05:018:0092) для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, яка розташована в

АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту, строком на 45 років. 30 березня 2012 року ОСОБА_3 набуто право власності на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 25 %, що розташований на

АДРЕСА_1 . 01 червня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого відчужено об`єкт незавершеного будівництва готовністю 25 %, що розташований на

АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим, пунктами 1, 2 договору про внесення змін до договору суборенди земельної ділянки від 29 грудня 2011 року достроково припинено дію даного договору та вирішено питання про повернення земельної ділянки ТОВ «Будівельна Українська Спілка», що підтверджується актом приймання передачі земельної ділянки від 05 червня 2012 року. 05 червня 2012 року між ТОВ «Будівельна Українська Спілка» та ОСОБА_1 укладено договір суборенди земельної ділянки від 05 червня 2012 року № 0037 на вказану вище земельну ділянку площею 1,4687 га. Згідно договору від 05 грудня 2012 року розірвано договір оренди землі від 23 січня 2007, укладений між Іванковичівською сільською радою та ТОВ «Будівельна Українська Спілка» на земельну ділянку площею

5,044 га. Рішенням Іванковичівської сільської ради № 452-12-6 від 23 листопада 2012 року передано ОСОБА_1 в довгострокову оренду строком на 49 років з правом викупу спірну земельну ділянку площею 1,4687 га для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим 22 грудня 2012 року між Іванковичівською сільською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди спірної земельної ділянки. Вказаними діями Іванковичівською сільською радою було порушено вимоги земельного законодавства, оскільки рішення про передачу в довгострокову оренду строком на 49 років з правом викупу земельної ділянки площею 1,4687 га перевищує площу набутого об`єкту незавершеного будівництва 0,0218 га, у зв`язку з чим різниця площі землі, яка не виставлялася на земельний аукціон, складає 1,4469 га. Тобто всупереч вимог статей 116, 120, 121, 134 ЗК України ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку площею 1,4687 га без проведення земельних торгів, оскільки земельна ділянка, необхідна для його обслуговування, не може перевищувати 0,25 га згідно статті 121 ЗК України.

У зв`язку з викладеним просив суд визнати недійсним рішення Іванковичівської сільської ради № 452-12-6 від 23 листопада 2012 року про передачу ОСОБА_1 в довгострокову оренду земельної ділянки, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 грудня 2012 року та зобов`язати ОСОБА_1 повернути Іванковичівській сільській раді земельну ділянку загальною площею 1,468 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року, в задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва готовністю 25 %, власником якого на даний час є ОСОБА_2 , зареєстрований в порядку, передбаченому чинним законодавством України в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується Витягом з вказаного реєстру за індексним номером 48902124 від 02 грудня 2015 року. Оскаржуване рішення Іванковичівської сільської ради про передачу відповідачу земельної ділянки у довгострокову оренду з правом викупу є правомірним та таким, що прийнято відповідно до вимог земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування України, чинного на момент його прийняття.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У серпні 2017 рокуперший заступник прокурора Київської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що застосовуючи до спірних правовідносин статтю 40 ЗК України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність у ЗК України положень, що встановлюють норми для передачі громадянам земельних ділянок в оренду для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, не врахувавши при цьому положення статті 121 ЗК України, яка не обмежується лише випадками передачі земельних ділянок у власність. Рішенням Іванковичівської сільської ради від 23 листопада 2012 року про передачу ОСОБА_1 в довгострокову оренду строком на 49 років із правом подальшого викупу без проведення процедури земельних торгів усієї земельної ділянки площею 1,4687 га чи її частини, понад нормативно визначені розміри, значно перевищує площу набутого об`єкта незавершеного будівництва та прямо суперечить вимогам чинного земельного законодавства.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

До суду касаційної інстанції надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у яких вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди з висновками судів. Вказує, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. На спірній земельній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва готовністю 25 %, який належить ОСОБА_2 Незавершене будівництво беззаперечно є об`єктом нерухомого майна. Прокурором не надано суду першої інстанції доказів, що спірна земельна ділянка утворена шляхом об`єднання декількох земельних ділянок, тому суд апеляційної інстанції не повинен був досліджувати такі докази під час розгляду апеляційної скарги. Як у договорі суборенди, так і в договорі оренди, зазначено кадастровий номер земельної ділянки, що неможливо без розроблення землевпорядної документації. Також зазначав, що прокурором не було обґрунтовано порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Органом, який наділений функціями державного нагляду та контролю за дотриманням земельного законодавства під час використання земельних ділянок, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом установлено, що 23 січня 2007 року між Іванковичівською сільською радою Васильківського району Київської області та ТОВ «Будівельна Українська Спілка» укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,0440 га для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що розташована на території с. Іванковичі Васильківського району в межах населеного пункту, строком на 49 років (а. с. 14-17 том 1).

Рішенням Іванковичівської сільської ради від 15 червня 2007 року № 110-10-25 надано дозвіл ТОВ «Будівельна Українська Спілка» на передачу в суборенду фізичним особам земельних ділянок загальною площею 5,044 га для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, згідно затвердженої містобудівної документації (а. с. 18 том 1).

Відповідно до договору суборенди земельної ділянки від 29 грудня 2011 року

№ 0037 ТОВ «Будівельна Українська Спілка» передало в суборенду

ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,4687 га (кадастровий номер 3221483300:05:018:0092) для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту, строком на 45 років, що також підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 29 грудня 2011 року (а. с. 19-21 том 1).

Договором від 05 червня 2012 року внесено зміни до вищезазначеного договору суборенди земельної ділянки від 29 грудня 2011 року № 0037 та відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_3 повернула ТОВ «Будівельна Українська Спілка» земельну ділянку площею 1,4687 га (кадастровий номер 3221483300:05:018:0092) для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 29 грудня 2011 року (а. с. 22 том 1).

Відповідно до договору суборенди земельної ділянки від 05 червня 2012 року

№ 0037, ТОВ «Будівельна Українська Спілка» передало в суборенду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,4687 га (кадастровий номер 3221483300:05:018:0092) для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту, строком до 23 січня 2056 року, що також підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 05 червня 2012 року

(а. с. 23-25 том 1).

Договором від 05 грудня 2012 року розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 23 січня 2007 року між Іванковичівською сільською радою Васильківського району Київської області та ТОВ «Будівельна Українська Спілка» (а. с. 26 том 1).

Рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області № 452-12-6 від 23 листопада 2012 року передано ОСОБА_1 в довгострокову оренду строком на 49 років з правом викупу земельну ділянку площею 1,4687 га для будівництва, обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 29 том 1).

20 грудня 2012 року між Іванковичівською сільською радою Васильківського району Київської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, що знаходиться на території АДРЕСА_1 (а. с. 30-31 том 1). Договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 24 грудня 2012 року.

26 жовтня 2016 року Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали договір про заміну сторони та внесення змін, згідно якого у зв`язку із відчуженням первісним орендарем ОСОБА_1 на користь нового орендаря ОСОБА_2 незавершеного будівництва готовністю 25 %, розташованого на земельній ділянці, за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221483300:05:018:0092, орендарем якої є первісний орендар відповідно до договору оренди земельної ділянки від

20 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного округу Київської області Леончук І. Б., зареєстрованого в реєстрі за

№ 3119, сторони домовилися здійснити заміну сторони орендаря у вищезазначеному договорі оренди земельної ділянки від 20 грудня 2012 року з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 (а. с. 67-68 том 1).

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 УК України та статті 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 12 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами першою, другою статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичніособи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 ЗК України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У частині другій статті 124 ЗК України вказано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За змістом положень частин першої, другої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засада (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Вказуючи на недоведеність прокурором порушення відповідачами прав та інтересів держави та територіальної громади села Іванковичі Васильківського району Київської області, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно до статті 8 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до, та в порядку, визначеному ЗК України.

Судом першої інстанції належним чином не було перевірено доводів прокурора про порушення Іванковичівською сільською радою вимог земельного законодавства під час прийняття нею рішення від 23 листопада 2012 року про передачу ОСОБА_1 в довгострокову оренду строком на 49 років з правом викупу спірної земельної ділянки площею 1,4687 га та укладення договору оренди від 20 грудня 2012 року цієї ж земельної ділянки з урахуванням підстав позову, зокрема того, що позивач має у приватній власності незавершений об`єкт будівництва готовністю 25 %, а у власність йому передано земельну ділянку набагато більшого розміру, ніж необхідно для обслуговування незавершеного будівництва, без проведення земельних торгів.

Зокрема судами обох інстанцій не було надано правової оцінки факту набуття

ОСОБА_4 права власності на об`єкт незавершеного будівництва площею 218,2 кв. м, та не з`ясовано чи перейшло до нього право користування лише земельною ділянкою, на якій цей об`єкт нерухомості розташований та ділянкою необхідною для його обслуговування, чи на всю земельну ділянку, яка раніше перебувала у суборенді ОСОБА_4 та оренді ТОВ «Будівельна Українська Спілка»; належним чином не перевірено, чи встановлені межі спірної земельної ділянки площею 1,4687 га в натурі (на місцевості), чи розроблялася ОСОБА_4 землевпорядна документація, чи надання в оренду земельної ділянки відповідало вимогам земельного законодавства з урахуванням фактичної та правової підстави позову, зазначеної прокурором у позовній заяві.

Також необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо недоведеності прокурором утворення спірної земельної ділянки шляхом об`єднання декількох земельних ділянок, оскільки прокурором було надано копії технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок, що перебувають в оренді ТОВ «Будівельна Українська Спілка» (а. с. 94-169 том 1).

Однак, цим доказам у справі жодної оцінки ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було надано.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України 2004 року, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Щодо участі прокурора у справі необхідно зазначити таке.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у таких випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року, справа N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі кого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд зазначає, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У позовній заяві, з посиланням на законодавство прокурор виклав обґрунтування інтересів держави, зазначивши, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у нього відсутні повноваження щодо звернення до суду. Прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави як позивач. Крім того, прокурор звернувся із цим позовом у зв`язку з неналежним виконанням органом місцевого самоврядування, до сфери якого належать повноваження у сфері регулювання земельних відносин, своїх функцій, а також враховуючи, що сільською радою не було дотримано суспільний інтерес територіальної громади щодо забезпечення конституційної рівності громадян перед законом на отримання безкоштовно земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

Однак суд першої інстанції не виклав обґрунтовані мотиви, чому прокурор не є належним позивачем у справі та не зазначив належного позивача у справі.

Із рішення суду першої інстанції випливає, що висновок про неналежного позивача - прокурора ґрунтується на тому, що сільська рада не делегувала прокурору повноваження на звернення до суду та прокурор не довів порушення прав та інтересів держави діями відповідачів.

Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не взяв до уваги положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 45 ЦПК України 2004 року, які надають право прокурору звернуся до суду з позовом і набути статусу позивача у разі відсутності органу, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, а також, що закон не визначає як умову звернення прокурора до суду з позовом - делегування йому повноважень тим органом, який, на думку прокурора, не здійснює захист інтересів держави.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд не встановив обставини, що мають суттєве значення, для вирішення справи.

Оскільки оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, такі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська С. П. Штелик