АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1173-10 Головуючий у 1 інстанції:Мєркулова Л.О.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Глазкової О.Г.
Кримської О.М.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 12 січня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: КП «ВРЕЖО №4», відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗДУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, треті особи: КП «ВРЕЖО №4», відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗДУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, в якій було зазначено, що він є відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1, яка не приватизована. В зазначеній квартирі прописані він і його донька - відповідач по справі. Фактично в квартирі проживає він один, оскільки на початку 2006 року відповідач забрала свої речі і пішла з квартири пояснивши, що має намір мешкати окремо в іншому місці, тобто відповідач добровільно залишила спірну квартиру. З того моменту відповідач в квартиры не мешкає, проте не бажає знятися з реєстрації у спірному приміщені та приймати участь у оплаті витрат за квартиру. Просив суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов’язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗДУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_3 з вищезазначеної квартири.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Заводського суду м.Запоріжжя від 13 жовтня 2009 року вищезазначене заочне рішення скасоване, оскільки при його ухваленні суду не було відомо, що відповідач відбуває покарання в місцях позбавлення волі: Дніпродзержинській ВК №34.
Після скасування заочного рішення справа розглядалася спочатку.
Рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 12 січня 2010 року позовну заяву ОСОБА_5 задоволено. Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права просить, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду,вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повноваження апеляційного суду зазначені у ст.307 ЦПК України, а саме відповідно п.1 ч.1 вказаної статті за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім”ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців, а відповідно до ст.72 цього Кодексу визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені терміни проводиться у судовому порядку.
Із матеріалів справи вбачається наступне.
Позивач ОСОБА_5 та ОСОБА_4.є колишнім подружжям, а відповідачка ОСОБА_3- їх донька.
Позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1.
Із наданих суду доказів встановлено, що відповідач з початку 2006 року у зазначеній квартирі не проживала, не з”являлась, перешкод в користуванні їй ніхто не чинив.
Ця обставина підтверджується актами обстеження спірної квартири робітниками КП „ВРЕЖО-4”, довідками ЖЕД КП „ВРЕЖО-4”, поясненнями свідків, що є сусідами за спірною адресою та не є родичами сторін. Суд дав критичну оцінку поясненням свідків зі сторони відповідача, оскільки вони є знайомим та родичами відповідача.
Відповідно довідки ЖЕД вбачається, що ОСОБА_3 має право власності на частку квартири АДРЕСА_3 на підставі використання свого права на приватизацію державного житлового фонду, де вона проживала і була зареєстрована, а потім за згодою батьків вселилась і була зареєстрована у спірній квартирі, в якій проживала до початку 2006 року. В праві власності в спільній сумісній власності вона не позбавлена.
Твердження апелянта про те, що відповідачка постійно проживала у спірній квартирі до 24.11.2007 року, тобто до часу її затримання по кримінальній справі, спростовуються наданими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Таким чином суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов до правильного висновку про те, що позов підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки при його ухваленні не порушені норми закону.
Керуючись ст.ст. 307, 308,313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді
: