ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року Справа № 2а-584/10/0870
(11 год. 06 хв.)
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Татаринова Д.В.
при секретарі Гнидой А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Бердянського міського центру зайнятості, м. Бердянськ, Запорізької області
до: ОСОБА_1, м. Бердянськ, Запорізької області
про стягнення коштів,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 діє на підставі довіреності № 105/17-41 від 12.01.2010;
від відповідача: ОСОБА_1 НОМЕР_1 виданий 29.02.1996, -
УХВАЛИВ:
01 лютого 2010 року з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Бердянського міського центру зайнятості до ОСОБА_1, в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1, на користь Бердянського центру зайнятості отриману одноразову дорогу по безробіттю для здійснення підприємницької діяльності у розмірі 4 514,88 гривень.
Позивач ґрунтує свої вимоги відповідно до п. 7.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20 листопада 2000 року; Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ № 511 від 12 квітня 2006 року.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 4 514,88 гривень отриману одноразову дорогу по безробіттю для здійснення підприємницької діяльності
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав., проти позову заперечує, заперечення обґрунтовує рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
12 лютого 2007 року відповідач – ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Бердянського міського центру зайнятості де був зареєстрований як такий що шукає роботу.
19 лютого 2007 року відповідачу було присвоєно статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.
17 травня 2007 року відповідачем до Бердянського міського центру зайнятості була подана заява пор надання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.
22 травня 2007 року на підставі заяви відповідача комісія Бердянського міського центру зайнятості з питань одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності розглянула бізнес-план відповідача та рекомендувала директору прийняти рішення про надання безробітному ОСОБА_1 одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності.
23 травня 2007 року директором Бердянського міського центру зайнятості видано наказ про одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності ОСОБА_1 у розмірі 4 514,88 гривень.
24 травня 2007 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у виконавчому комітеті Бердянської міської ради Запорізької області, про що йому було видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 323510 від 24 травня 2007 року.
30 травня 2007 року відповідачу була одноразово виплачена допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності у розмірі 4 514.88 гривень. Разом з тим відповідач був повідомлений про те, що якщо він не буде надавати до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності, або не сплатить протягом шести місяців з дня отримання коштів, єдиного (фіксованого) податку до нього буде прийнято рішення про повернення наданих йому коштів як допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності.
13 червня 2007 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взятий на облік як платник податків Бердянською об’єднаною державною податковою інспекцією у Запорізькій області, про що свідчить довідка у матеріалах справи №752/10/29-044 від 16 червня 2007 року.
05 листопада 2007 року згідно до «Порядку обміну інформацією стосовно фізичних осіб-підприємців, яким виплачена допомога по безробіттю одноразово для організації безробітним підприємницької діяльності» затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України №426/699 від 21 листопада 2006 року позивачем було направлено запит №2723/17-10 від 05 листопада 2007 року до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області щодо надання інформації про фізичних-осіб підприємців, яким виплачена допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності. Відповідно до листа-відповіді Бердянської ОДПІ у Запорізькій області № 22630/10/17-115 від 20 листопада 2007 року «Про надання інформації» фізична особа-підприємець ОСОБА_1 єдиний (фіксований) податок, що підтверджує фактичне провадження підприємницької діяльності, за періоди, які включають шість календарних місяців з дати виплати йому коштів як одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності не сплачував.
24 січня 2008 року було проведено засідання комісії Бердянського міського центру зайнятості з питань повернення коштів, виплачених одноразово для організації підприємницької діяльності. Згідно рекомендації комісії, директором прийнято рішення про повернення коштів підприємцем ОСОБА_1 наданих йому для організації підприємницької діяльності у розмірі 4 514,88 гривень, про що видано наказ № 3 від 25 січня 2008 року.
Відповідач в добровільному порядку надані йому кошти не повернув, тому Бердянський міський центр зайнятості звернулося до суду про їх стягнення.
Вислухавши пояснення представника позивача та пояснення відповідача дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.
Нормативно-правові акти щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття розробляються, реєструються і застосовуються відповідно до законодавства України.
З питань, що регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.1 ст. 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, покладено на органи державної служби зайнятості.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
П. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачає, якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду. Зазначену пункт визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, але правовідносини між позивачем та відповідачем виникли ще у лютому 2007 року, рішення про повернення коштів позивачем прийнято у січні 2008 року, а рішення Конституційного Суду України діє з 22 травня 2008 року, ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Повернення коштів не є відповідальністю в розумінні ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, а є обов’язком відповідача, так як вже зазначалось вище, кошти ним використані не за призначенням.
Порядком повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ № 511 від 12 квітня 2006 року та продовженого на 2007 рік постановою Кабінету Міністрів України N 98 від 31 січня 2007 року встановлено, що рішення про повернення коштів приймає директор центру зайнятості - керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, що утворена відповідно до Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності. Підставою для розгляду комісією питання повернення коштів є неподання юридичною особою та фізичною особою-підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності, або несплата протягом шести календарних місяців з дня отримання коштів єдиного (фіксованого) податку. Відповідна інформація надсилається органом державної податкової служби до центру зайнятості згідно з порядком обміну інформацією, що затверджується наказом Державної податкової адміністрації та Державним центром зайнятості Мінпраці.
Порядку передбачено, що кошти перераховуються протягом десяти робочих днів після отримання копії наказу центру зайнятості через установи банків на рахунок центру зайнятості, відкритий в територіальному органі Державного казначейства. У разі коли кошти не повернено в установлений строк, питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку відповідно до законодавства.
У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем коштів, виплачених йому як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності у строки, визначені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Бердянського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів – задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Бердянського міського центру зайнятості (р/р 37175301901011, ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 20524099) 4 514 (чотири тисячі п’ятсот чотирнадцять) гривень 88 коп. отриману одноразову допомогу по безробіттю для здійснення підприємницької діяльності.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанову складено у повному обсязі 22 лютого 2010 року.
Суддя Д.В. Татаринов