Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 756/9457/16-ц

провадження № 61-33038св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Садівницьке товариство «Чорнобилець-2001»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Садівницького товариства «Чорнобилець-2001» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року у складі судді Васалатія К. А. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Садівницького товариства «Чорнобилець-2001» (далі - СТ «Чорнобилець-2001») про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є одним із засновників СТ «Чорнобилець-2001», що підтверджується протоколом установчих зборів СТ «Чорнобилець-2001» від 13 грудня 2001 року № 1, та обіймав посаду голови правління СТ «Чорнобилець-2001» до 27 листопада 2014 року. Від початку створення товариства ОСОБА_1 працював на громадських засадах. 30 квітня 2002 року загальними зборами членів СТ «Чорнобилець-2001» було вирішено пропозицію про те, що оскільки, обіймаючи посаду голови правління товариства, ОСОБА_1 не отримує заробітну плату, то зараховувати не отриману ним заробітну плату у вигляді оплати вступних, цільових та членських внесків членами його сім`ї, а саме: ОСОБА_2 (дружиною), ОСОБА_3 (сином), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (доньками).

Починаючи з 03 січня 2003 року до 27 листопада 2014 року, тобто протягом наступних 11 років 10 місяців 24 днів, за виконання посадових обов`язків голови правління СТ «Чорнобилець-2001» ОСОБА_1 була встановлена та нараховувалася заробітна плата.

Таким чином, за період з 03 січня 2003 року до 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 за виконання обов`язків на посаді голови правління СТ «Чорнобилець-2001» нараховувалася заробітна плата, а саме: з 03 січня 2003 року до 03 березня 2005 року у розмірі 84 000 грн, з 04 березня 2005 року до 27 листопада 2014 року - 583 710 грн, що разом становить 667 710 грн.

Заробітна плата у розмірі 667 710 грн, яка була нарахована ОСОБА_1 як голові правління СТ «Чорнобилець-2001», не виплачувалася йому, що підтверджується відповіддю з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07 квітня 2016 року № 190/13.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути із СТ «Чорнобилець-2001» на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 667 710 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із СТ «Чорнобилець-2001» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати у розмірі 667 710 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 надав докази на підтвердження того, що за період з 03 січня 2003 року до 27 листопада 2014 року йому за виконання обов`язків на посаді голови правління СТ «Чорнобилець-2001» була нарахована та не виплачена заробітна плата у розмірі 667 710 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу СТ «Чорнобилець-2001» задоволено частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року в частині стягнення судового збору скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення із СТ «Чорнобилець-2001» на користь держави судового збору у розмірі 6 670 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що доводи СТ «Чорнобилець-2001» про те, що ОСОБА_1 працював на громадських засадах, спростовуються наказами товариства про встановлення певних розмірів заробітної плати, яка нараховувалася позивачу, але не сплачувалася, а також рішеннями судів про стягнення цільових членських внесків за позовами СТ «Чорнобилець-2001» до членів родини позивача. Встановивши обставини справи та дослідивши надані суду докази, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати. Разом з цим, встановивши, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, СТ «Чорнобилець-2001», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували пояснення свідка ОСОБА_6 , яка працює з часу утворення СТ «Чорнобилець-2001» на посаді бухгалтера, відповідно до яких вона повідомляла суд, що ніколи не бачила наказів, на які посилається позивач, зокрема від 03 січня 2003 року № 2, від 04 березня 2005 року № 3-к, від 10 січня 2007 року № 3-к, від 08 січня 2010 року № 2-к, бо коли вона ознайомлювалася із наказами і ставила підпис у книзі наказів, цих наказів там не було. Про наявність таких рішень правління вона не могла не знати, оскільки саме вона завжди здійснювала нарахування заробітної плати працівникам товариства. ОСОБА_1 ніколи не нараховувалася заробітна плата, оскільки він працював на громадських засадах.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав вважати заробітну плату ОСОБА_1 встановленою та нарахованою у розмірі 667 710 грн, взамін на звільнення його від оплати вступного та членських внесків, є помилковими і суперечать порядку оплати праці, визначеному як статутом товариства, так і чинним законодавством України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що судами попередніх інстанцій були ретельно проаналізовані і враховані всі обставини справи, здійснено ретельний аналіз та оцінка доказів у їх сукупності та на підставі цього ухвалені законні та обґрунтовані рішення, якими позовні вимоги задоволенні.

У поясненнях до касаційної скарги СТ «Чорнобилець-2001» зазначило, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено в призначенні у цій справі експертизи, у зв`язку з чим у порушення вимог статей 10, 179 ЦПК України 2004 року суд фактично позбавив відповідача можливості надати докази в обґрунтування своїх заперечень на позов.

Крім того, загальними зборами товариства або правління до 2015 року ніколи не приймалися рішення про встановлення заробітної плати голові правління.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СТ «Чорнобилець-2001» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року, витребувано із Оболонського районного суду м. Києва цивільну справу № 756/9457/16-ц і зупинено виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

У травні 2018 року цивільну справу № 756/9457/16-ц передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до статуту СТ «Чорнобилець-2001», затвердженого установчими загальними зборами членів СТ «Чорнобилець-2001» 01 грудня 2001 року та Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва 28 лютого 2002 року,СТ «Чорнобилець-2001» є добровільним об`єднанням громадян України і створене для ведення громадянами колективного та індивідуального садівництва та будівництва на наданих їм земельних ділянках з метою задоволення матеріальних і духовних потреб садівників і членів їхніх сімей.

ОСОБА_1 є одним із засновників СТ «Чорнобилець-2001», що підтверджується протоколом установчих зборів СТ «Чорнобилець-2001» від 13 грудня 2001 року № 1. З 28 лютого 2002 року до 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду голови правління СТ «Чорнобилець-2001».

Відповідно до пунктів 5.3, 5.4.9 статуту СТ «Чорнобилець-2001» вищим органом управління товариства є загальні збори. Загальні збори товариства вирішують питання про заохочення членів правління та активу товариства.

ОСОБА_1 обіймав посаду голови правління на громадських засадах, оскільки в період створення у СТ «Чорнобилець-2001» фактично були відсутні грошові кошти. Тільки починаючи з 2005 року члени товариства почали сплачувати вступні, членські та цільові внески, на підставі обліковування яких формувався та складався кошторис діяльності товариства, а також його штатний розпис.

30 квітня 2002 року загальними зборами СТ «Чорнобилець-2001» ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 звільнено від оплати всіх вступних, цільових та членських внесків, що підтверджується протоколом загальних зборів СТ «Чорнобилець-2001» від 30 квітня 2002 року № 2.

21 травня 2009 року загальними зборами СТ «Чорнобилець-2001» членами товариства було підтверджено, що відповідно до рішення загальних зборів СТ «Чорнобилець-2001» від 30 квітня 2002 року № 2 та від 19 листопада 2003 року № 4 ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не сплачують вступні, цільові та членські внески.

Відповідно до протоколу загальних зборів СТ «Чорнобилець-2001» від 21 травня 2009 року № 7 відомо, що ОСОБА_1 з початку створення СТ «Чорнобилець-2001» не отримує заробітну плату, вона зараховується йому як сплата за земельні ділянки.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилався на наявність наказів про встановлення йому розміру заробітної плати, яка за весь час перебування його на посаді голови правління СТ «Чорнобилець-2001» йому не виплачувалась.

Так, позивач указував, що згідно із наказом від 03 січня 2002 року № 1 «Про затвердження штатного розпису» відповідно до рішення правління СТ «Чорнобилець-2001» затверджено штатний розпис товариства на 2003 рік та зміни встановленого розміру мінімальної заробітної плати, і нарахування для голови правління - 3 500 грн на місяць.

Відповідно до наказу від 04 березня 2005 року № 3-к «Про затвердження штатного розкладу», затверджено кошторис садівницького товариства на 2005 рік та розрахунок для голови правління - 5 000 грн на місяць, на підставі рішення правління СТ «Чорнобилець-2001».

Наказом від 10 січня 2007 року № 3-к «Про затвердження штатного розкладу» затверджено кошторис садівницького товариства на 2007 рік та нарахування ОСОБА_1 - 5 000 грн на місяць, на підставі рішення правління.

Згідно із наказом від 08 січня 2010 року № 2-к затверджено штатний розпис садівницького товариства та кошторис на 2010 рік, і розрахунок для голови правління у розмірі 5 000 грн на місяць залишено до наступних загальних зборів садівницького товариства, на підставі рішення правління СТ «Чорнобилець-2001».

При цьому позивач зазначав, що ці накази були доведені до відома головного бухгалтера товариства для врахування їх у роботі.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вважали обґрунтованими вимоги позивача про те, що у період з 03 січня 2003 року до 27 листопада 2014 року за виконання обов`язків на посаді голови правління СТ «Чорнобилець-2001» ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату: з 03 січня 2003 року до 03 березня 2005 року у розмірі 84 000 грн (3 500 грн х 24 місяці), з 04 березня 2005 року до 27 листопада 2014 року у розмірі 583 710 грн (5 000 грн х 116 місяців 23 дні), що становить 667 710 грн.

Водночас відповідачем заперечувалось нарахування позивачу будь-яких сум заробітної плати за спірний період з посиланням на відсутність відомостей про сплату єдиного соціального внеску, що підтверджується довідками з Пенсійного фонду України (а. с. 36-37).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з їх обґрунтованості та доведеності, посилаючись при цьому на повне встановлення фактичних обставин у справі на підставі наявних в її матеріалах доказів, які були досліджені судом відповідно до вимог процесуального законодавства України.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позов, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Порядками заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, які були затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451, наказом Державної податкової адміністрації України 24 грудня 2010 року № 1020 та наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року № 49, передбачено заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку відповідно до вимог податкового законодавства України.

Матеріали справи містять податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку СТ «Чорнобилець-2001» за четвертий квартал 2003, 2004, 2007 та 2008 років, які містять відомості про суми нарахованого та виплаченого доходу, а також суми утриманих податків працівників товариства, у тому числі і тих, які були здійснені за ідентифікаційним номером позивача.

При цьому відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Зобов`язання щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку передбачені також вимогами статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України.

За таких обставин заперечення СТ «Чорнобилець-2001» проти доводів позивача про нарахування йому заробітної плати спростовуються податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (а. с. 92-95).

Зазначені розрахунки судами попередніх інстанцій залишені без уваги.

Також судами не враховано наявність розрахунково-платіжних відомостей СТ «Чорнобилець-2001» за січень 2005, 2006, 2007, 2009, 2014 років, лютий 2008 року, травень 2009 року (а. с. 74-80) щодо нарахування та виплату заробітної плати працівникам садового товариства, серед яких відсутня посада голови правління.

Крім того, відповідно до довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , останній у 2008-2014 роках отримував дохід.

Зазначені вище документи містять відомості про реальні доходи позивача та періоди їх нарахування, однак також не були враховані судами під час вирішення цього спору.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача заробітної плати, однак вважає, що під час визначення її суми суди попередніх інстанцій допустили неповноту і однобічність у дослідженні доказів і не перевірили усі обставини, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень, та не надали змістовного мотивування доводам сторін, що є передумовою обґрунтованості судового рішення (стаття 213 ЦПК України 2004 року) і обов`язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі є передчасними.

На зазначене вище СТ «Чорнобилець-2001» звертало увагу у апеляційній скарзі на рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 213, 214, 303, 304 ЦПК України 2004 року на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив усіх доказів, які містяться у матеріалах справи, та не витребував нових на підтвердження чи спростування заявлених вимог, не обґрунтував розрахунків, з яких виходив при задоволенні грошових вимог, не дав належної оцінки доводам позивача та запереченням відповідача, що призвело до поверхневого вирішення спору.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про зарахування заробітної плати позивача у рахунок сплати внесків за утримання своєї садової ділянки, оскільки відповідні взаєморозрахунки у матеріалах справи відсутні.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до статті 23 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов`язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до положень пунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не виконані вимоги, передбачені процесуальним законодавством України щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, рішення апеляційного суду не є законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду на підставі пунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

При новому розгляді апеляційний суд повинен усунути наведені вище недоліки розгляду справи, виконати вимоги процесуального закону, врахувати висновки, викладені у постанові суду касаційної інстанції, на підставі належних і допустимих доказів встановити фактичні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, встановити передумови для нарахування позивачу заробітної плати у визначеному ним розмірі, особливості та порядок здійснення СТ «Чорнобилець-2001» взаєморозрахунків з ОСОБА_1 , реальні доходи та періоди їх нарахування, які позивач повинен був отримати, а також надати належну оцінку наданим учасниками спору доказам, їх аргументам і постановити законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини першої статті 415 ЦПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Садівницького товариства «Чорнобилець-2001» задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк