Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 285/670/16-ц

провадження № 61-41515св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач 1 та відповідач 2 за зустрічними позовами) - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідач 1 (відповідач 2 та позивач за зустрічними позовами) - ОСОБА_1 ,

відповідач 2 (позивач та третя особа за зустрічними позовами) - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області в складі судді Помогаєва А. В. від 20 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Галацевич О. М., Шевчук А. М. від 25 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між банком та ОСОБА_1 18 червня 2008 року був укладений договір про надання кредиту № 287/1-654, відповідно до якого ОСОБА_1 надано грошові кошти в розмірі 41 226 дол. США зі сплатою 14,5% річних. 20 серпня 2009 року між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1, згідно якого ОСОБА_2 зобов`язався солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору. Зобов`язання за договором відповідачі не виконали.

Ухвалою суду від 20 лютого 2018 року (яка у подальшому скасована апеляційним судом) позовну заяв ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивував тим, що відповідно до договору поруки термін повернення всієї суми кредиту - 17 червня 2013 року. На час звернення до суду порука припинена, оскільки строк дії поруки в договорі не встановлено, а кредитор не пред`явив вимоги до поручителя протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

У травні 2016 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позову позивач за зустрічним позовом зазначив, що кредит не отримував, договір з банком не підписував.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим задоволеною Визнано припиненою поруку за договором поруки № 1 від 20 вересня 2009 року, який укладено між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору - відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 76, 89 ЦПК України, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що він не укладав оспорений договір та сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, а тому дійшов висновку, що його волевиявлення під час укладення кредитного договору було вільним та відповідало його внутрішній волі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 25 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним - без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи, прав і обов`язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з`ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам. В ході апеляційного провадження докази, які впливають на правильність та правомірність прийнятого судом рішення, стороною позивача не надавались, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 25 червня 2018 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при розгляді його позову були неповно досліджені обставини справи, суди не надали належної оцінки наданим сторонами доказів, зробили висновки, які не відповідають обставинам справи. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині його вимог суди не врахували, що позивач кредитний договір не підписував, документи в банк не надавав, машину за кредитні кошти не купував. Зазначає, що судами невірно дана оцінка експертному висновку, який встановив відсутність його підпису на кредитному договорі. Тобто його волевиявлення на час укладення договору не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, що є підставою у відповідності положень статей 203, 215 ЦК України для визнання кредитного договору недійсним.

У решті вимог судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року вказану справу № 285/670/16-ц витребувано із Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 18 червня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 287/1-654, зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 20 серпня 2009 року, відповідно до якого останньому надано грошові кошти в сумі 41 226 дол. США з кінцевим терміном повернення до 17 червня 2013 року, зі сплатою 14,5% річних за користування кредитними коштами, на умовах повернення коштів у розмірах та строки, встановлених договором. Кредит надавався позичальнику для придбання автомобіля марки «Iveko», модель 65С 15Н, 2008 року випуску.

18 червня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір застави автомобіля марки «Iveko», метою якого є забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 287/1-654 від 18 червня 2008 року.

У подальшому між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір поруки № 1 від 20 серпня 2009 року, згідно якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 287/1-654 від 18 червня 2008 року.

Заперечуючи проти позову банку, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, у якому вказував на відсутність його виявлення на вчинення правочину та те, що коштів за оспорюваним правочином він не отримував.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так, виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина чи підписував ОСОБА_1 кредитний договір, а без встановлення цих обставин, судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими у розумінні статті 263 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК України).

Достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, ухвалою суду від 18 січня 2017 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 , у даній справі було призначено почеркознавчу експертизу з метою встановлення належності підпису у оспореному договорі боржнику ОСОБА_1 , проведення якої доручалось Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Зі змісту висновку експерта № 1/174 від 24 лютого 2017 року убачається, що досліджувані підписи від імені ОСОБА_1 , які розміщені у спірному примірнику договору кредиту № 287/1-654 від 18 червня 2008 року, в графі «від імені Позичальника __________ ОСОБА_1 », виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Судами зроблено висновок про те, що експертом надано відповідь лише щодо підпису на нижньому полі аркушів договору, що посвідчують дійсність інформації на таких аркушах, але не надано відповідь про належність ОСОБА_1 підпису у статті 8 «Реквізити та підписи сторін», «Сторона 2. Позичальник», самого договору, що є виразом згоди особи з умовами договору.

За клопотанням ПАТ «Укрсоцбанк» ухвалою суду від 26 червня 2017 року у справі було призначено повторну комісійну почеркознавчу експертизу, витребувано додаткові докази, які надано на дослідження експертів.

Ухвалою від 15 листопада 2017 року задоволено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для дослідження, а саме ОСОБА_1 надав копію паспорту.

04 грудня 2017 року від ТОВ «Незалежний Інститут Судових експертиз» надійшло повідомлення про неможливість проведення почеркознавчої експертизи, у зв`язку з недостатністю вільних зразків підпису ОСОБА_1 .

За таких обставин, суди дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 не було подано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог про визнання кредитного договору недійсним, а тому відмовлено у задоволенні цього позову.

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Разом з тим судом не надано оцінки, що повторна комісійна почеркознавча експертиза не відбулася з незалежних від ОСОБА_1 причин, оскільки останнім було надано всі необхідні документи для її проведення.

У свою чергу, для проведення судової почеркознавчої експертизи судовому експерту Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру були передані на дослідження матеріали справи з вільними та експериментальними зразками підпису ОСОБА_1 . При цьому, експертом були взяті до уваги всі зразки підпису та всі договори, на яких міститься підпис ОСОБА_1 при проведенні вказаного експертного дослідження. Тому, твердження судів про те, що експертом були досліджені та надані відповіді лише щодо підпису на нижньому полі аркушів договору суперечить висновку експерта.

З огляду на викладене, висновки судів про те, що ОСОБА_1 не довів, що він кредитний договір не підписував, є такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки лише експерт може надати відповідь на питання, чи належить підпис позичальника ОСОБА_1 , який вчинений у кредитному договорі саме відповідачу у справі ОСОБА_1 , а без встановлення цих обставин, рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судами обох інстанцій допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові рішення в частині позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 25 червня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун