ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 вересня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/287/17

Головуючий у першій інстанції - Бездідько В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/929/19

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей,

місце ухвалення рішення суду - м. Прилуки,

час проголошення рішення суду - 12 год. 22 хв.

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ТОВ «АТБ-маркет» звернулось з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у якому просило визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію товариства інформацію, яка була поширена відносно ТОВ «АТБ-маркет» шляхом розміщення на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме, наступного змісту:

1) «В Киеве сотрудники Службы безопасности Украины задержали одного из топ-менеджеров сети супермаркетов АТБ. Задержание состоялось в рамках расследования уголовного производства по факту финансирования террористической организации ДНР», сообщает «Украинская правда»;

2) «Правоохранители установили, что процент с прибыли магазинов бизнесмены платили незаконным учреждениям террористов. В рамках уголовного производства, открытого по ч. 1 ст. 258-5 Уголовного кодекса Украины (финансирование терроризма), одному из топ-менеджеров коммерческой структуры объявлено о подозрении в совершении преступления. Решением суда злоумышленнику избрана мера пресечения в виде содержания под стражу»;

3) «По данным наших источников, речь идет о заместителе генерального директора АТБ-маркет» по юридическим вопросам ОСОБА_7 »;

4) «Парламентарии предоставили ряд доказательств, что украинская компания продолжает работать на оккупированных территориях и не только исправно платить налоги в казну страны-агрессора, но и напрямую предоставляет финансовую помощь лидерам так называемых «молодых республик»;

5) «Из открытых источников была распространена информация, что в прошлом году компании «АТБ» в оккупированном Крыму , которые управляют сетью супермаркетов ПУД (Продукты у дома), заплатили в Краснодарском крае в бюджет России страны агрессора 5 млн. долларов налога. Общий объем чистой прибыли, которую предположительно заработали магазины «АТБ», составил более $150 млн. Вы скажете это немного, а мы скажем - это патроны для наемников и солдат русской армии, убивают наших ребят на Донбассе. Таким образом, осуществляется прямое финансирование страны агрессора, что является нарушением законодательства об ответственности финансирования терроризма»;

6) «Имеющаяся у народных депутатов информация дает основания утверждать, что владельцы «АТБ» продолжают контролировать работу супермаркетов сети на оккупированной территории Донбасса и даже договариваются о расширении бизнеса»;

7) «В оккупированном Донецке сетью руководит бывший народный депутат от Партии регионов, и бывший заместитель председателя Службы безопасности, один из лучших друзей основателя АТБ ОСОБА_8. То есть можно сделать вывод, что на самом деле никакого отжима не произошло, а "АТБ", как пишут СМИ, продолжает поставлять продукты своих марок на оккупированный Донбасс»;

8) «Считаю, народным депутатам не стоит медлить с принятием четкого закона о национализации. Тогда бизнес-структуры по типу АТБ, которые осознанно сохраняют свою деятельность на оккупированных и неподконтрольных властям Украины территориях, получат сигнал: либо работаете по законам Украины и в интересах страны, или не работаете в Украине. Другого не дано».

Також просило зобов`язати відповідачів спростовувати наведену інформацію шляхом розміщення на тому ж веб-сайті відповідного тексту під заголовком «Спростування» з розміщенням фотокопії рішення суду.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» (ІНФОРМАЦІЯ_3) була опублікована стаття, яка безпосередньо стосується ТОВ «АТБ-маркет» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій, на думку позивача, викладені недостовірні твердження, що створюють у читачів статті хибні враження про безпосередню причетність ТОВ «АТБ-маркет» до фінансування тероризму з причини затримання СБУ топ-менеджера ТОВ «АТБ-маркет», а товариство продовжує ведення господарської діяльності на окупованих територіях, фінансуючи тим самим тероризм. Розповсюджена у статті інформація є неправдивою та недостовірною, а її поширення порочить ділову репутацію ТОВ «АТБ-маркет».

Позивач зазначає, що відповідачі є власниками веб-сайту, тому товариство звернулось з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав саме до указаних осіб.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 30 травня 2017 року позовні вимоги ТОВ «АТБ-маркет» в частині зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» в статті «Топ-менеджер АТБ задержан за финансирований терроризма» залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції, чинній на день постановлення ухвали) (т. 1 а.с. 123).

Заочним рішенням від 30 травня 2017 року Прилуцький міськрайонний суд позов ТОВ «АТБ-маркет» задовольнив повністю. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 02 травня 2019 року залишено без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 30 травня 2017 року (т. 1 а.с. 237-238).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати заочне рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, зазначаючи, що на момент здійснення публікації статті ОСОБА_1 являвся власником веб- сайту antikor.com . ua , послався лише на довідку Центру компетенції УЦПНА № 53/2017-ДР-ЦК від 30 березня 2017 року, при цьому не дав жодної оцінки протилежним доводам відповідача.

Скаржник звертає увагу, що вищевказана довідка була отримана з Інтернет-сервісу «WHOIS Server» - ІНФОРМАЦІЯ_4, і згідно з п.п. 1, 3 Регламенту даного інтернет-сервісу сервіс WHOIS є джерелом публічної інформації про доменні імена, адміністратор будь-якого публічного домену не несе відповідальність за достовірність та актуальність інформації, що надається сервісом WHOIS, отже отримання такої інформації Центром компетенції УЦПНА з сервісу WHOIS не може вважатись достовірною та актуальною інформацією на підтвердження обставин про власника веб-сайту Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» та реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5.

Указує, що відповідно до наявної відповіді Центру компетенції УЦПНА від 14 листопада 2018 року реєстрація доменного імені є відкритою, здійснюється в онлайн-режимі на підставі онлайн-заявки особи, яка має намір зареєструвати доменне ім`я, та не потребує жодного підтвердження ідентифікації та авторизації особи реєстранта. У зв`язку з наведеним вважає, що його персональними даними скористались для реєстрації доменного імені від його імені з метою подальшої дискредитації його як журналіста чи з інших невідомих йому мотивів. Так, з довідки Центру компетенції УЦПНА від 16 жовтня 2018 року вбачається, що реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 08 жовтня 2014 року являлось ТОВ «Хостпро». У відповіді Центру компетенції УЦПНА від 14 листопада 2018 року зазначено, що реєстрацію доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 15 липня 2013 року нібито здійснив ОСОБА_1 , проте реєстратор цього доменного імені ТОВ «Хостпро» повідомило, що реєстрацію доменного імені у формі онлайн-замовлення здійснив ОСОБА_2 Зазначене свідчить лише про те, що Центр компетенції УЦПНА не володіє потрібною інформацією та не може надати достовірні дані про реєстрацію доменного імені та про власника веб-сайту, роблячи лише припущення на неперевірених і віртуальних даних.

Зазначає, що суд не дав правової оцінки тій обставині, що свідоцтво про акредитацію Центру компетенції УЦПНА, за яким, на думку суду, Центр мав повноваження надавати інформацію про власника веб-сайту, видано Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр», а не Кабінетом Міністрів України, який і уповноважував об`єднання на надання такої інформації без мети отримання прибутку, проте не уповноважував об`єднання делегувати такі повноваження іншим організаціям, тим більш на платній основі.

Звертає увагу на ті обставини, що при реєстрації ОСОБА_2 вказав адресу електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_6» та адресу місця проживання - АДРЕСА_1 , до яких він особисто жодного відношення не має. Скасувати реєстрацію доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 чи внести будь-які зміни він позбавлений можливості, оскільки не здійснював його реєстрацію, а відповідно йому не відомі певні дані, тому і можливість виконати рішення суду буде відсутня.

Також посилається на те, що в силу розпорядження КМУ від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену .UA» надання інформації про власника веб-сайту не відноситься до компетенції Центру компетенції УЦПНА, а є виключним повноваженням Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр».

Зауважує на тому, що у відповіді Об`єднання підприємств «УМІЦ» від 28 грудня 2016 року вбачається, що інформація про реєстранта доменного імені надається при виникненні спорів щодо доменних імен, а інформація про власника веб-сайту є окремою інформацією і надається в тому числі при виникненні спорів щодо розміщення недостовірної інформації у мережі інтернет. Станом на момент видачі довідки від 30 березня 2017 року Центр компетенції УЦПНА взагалі не був «наділений» повноваженнями щодо надання інформації про власника веб-сайту, а «наділений» лише повноваженнями щодо надання довідок про реєстранта доменного імені або інформації про його встановлення, отже надання інформації про власника веб-сайту виходило за межі повноважень Центру компетенції.

Крім цього посилається на відповіді Об`єднання підприємств «УМІЦ» від 28 вересня 2018 року та Центру компетенції УЦПНА від 05 жовтня 2018 року, з яких вбачається, що ні Об`єднання, ні Центр не можуть надати достовірну інформацію про власника веб-сайту, оскільки не являються володільцями такої, а отже надана Центром інформація щодо власника веб-сайту Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» у довідці Центру компетенції УЦПНА від 30 березня 2017 року є ніщо іншим як припущенням, отриманим з серверу «WHOIS Server», який не несе відповідальність за достовірність та актуальність наданої сервісом інформації.

Стверджує, що фактично Центр компетенції УЦПНА у довідці від 30 березня 2017 року робить лише одні припущення про ймовірного власника веб-сайту ( ОСОБА_1 ) і фактичного покладає на нього обов`язок спростувати припущення Центру, що є необґрунтованим. Крім того, Центр у довідці надає інформацію про хостинг-провайдера веб-сайту, саме у якого може бути отримана достовірна інформація щодо власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5.

Апеляційна скарга також містить посилання на ту обставину, що суд першої інстанції не взяв до уваги роз`яснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, згідно з якими обов`язок встановлення власника веб-сайту «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» покладається саме на позивача.

Скаржник звертає увагу на той факт, що в опублікованій статті не зазначено її автора, проте зазначені особи, які є першоджерелом такої інформаціє, а саме, народний депутат ОСОБА_9 , директор інформаційно-аналітичного агентства «Рейтинг» ОСОБА_10, і фактично в статті відтворено їх інтерв`ю як публічних осіб, отже відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України та роз`яснень п.п. 9, 12 постанови Пленуму ВСУ належними відповідачами у даній справі є одночасно автор статті та власник веб-сайту, і саме обов`язком позивача є залучення указаних осіб до участі у справі в якості відповідача. У той же час незалучення належного відповідача до участі у справі є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Наполягає на тому, що наведений зміст публікації жодним чином не порушує прав позивача, а наведені останнім витяги є оціночними судженнями, а саме висловлюваннями, які не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на характер використання мовних засобів.

У наданому відзиві представник позивача - адвокат Галкіна І.В., вважаючи судове рішення законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду - без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що довідка Центру компетенції УЦПНА від 30 березня 2017 року не є належним доказом у справі щодо власника веб-сайту Національний антикорупційний портал «АНТИКОР», не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними у справі письмовими доказами.

Зазначає, що надані відповідачем разом із заявою про перегляд заочного рішення копії документів не можуть вважатися належними доказами, оскільки подані з порушенням вимог ч.ч. 2, 6 ст. 95 ЦПК України.

Посилається на те, що дані про власника веб-сайту були витребувані позивачем відповідно до положень ЦПК України, а довідка від 30 березня 2017 року видана єдиним на дату видачі довідки компетентним держаним органом у питаннях фіксації та дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок з відомостями про реєстранта доменного імені або інформації про його встановлення - Департаментом «Центр компетенції» (Центр компетенції УЦПНА). У наявній довідці прямо встановлено особу реєстратора доменного імені antikor . com . ua та власника даного веб-сайту на дату опублікування спірної статті - ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що відповідач не навів ніяких доводів та не надав доказів на підтвердження достовірності викладеної на сайті у статті інформації, і поширена інформаціє порушує особисті немайнові права та завдає шкоди особистим немайновим благам позивача, про що цілком доведено в позовній заяві та доданих до неї матеріалів.

Відповідачем ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача і представника відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а заочне рішення суду - скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «АТБ-маркет», суд першої інстанції виходив з того, що на момент здійснення публікації статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_2 реєстраторами доменного імені antikor. com .ua та власниками веб-сайту http://ІНФОРМАЦІЯ_5 являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Суд констатував, що викладена у статті інформація, з урахуванням положень ст. 277 ЦК України та роз`яснень постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року, є недостовірною і за своїм змістом фактично вказує на протиправну поведінку позивача і, зокрема, звинувачення його у вчиненні протиправних дій, що сприймається негативно та порушує особисті немайнові права.

Апеляційний суд не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» (https://ІНФОРМАЦІЯ_5/) всесвітньої мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 було розміщено статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т. 1 а.с. 11-15), яка містила наступну інформацію:

«В Киеве сотрудники Службы безопасности Украины задержали одного из топ-менеджеров сети супермаркетов АТБ. Задержание состоялось в рамках расследования уголовного производства по факту финансирования террористической организации ДНР», сообщает «Украинская правда».

Правоохранители установили, что процент с прибыли магазинов бизнесмены платили незаконным учреждениям террористов. В рамках уголовного производства, открытого по ч. 1 ст. 258-5 Уголовного кодекса Украины (финансирование терроризма), одному из топ-менеджеров коммерческой структуры объявлено о подозрении в совершении преступления. Решением суда злоумышленнику избрана мера пресечения в виде содержания под стражу, - сказано в сообщении пресс-службы ведомства.

Правоохранители продолжают неотложные оперативно-следственные действия. В СБУ надеются в ближайшее время привлечь к ответственности всех бизнесменов и менеджеров, причастных к сделке.

По данным наших источников, речь идет о заместителе генерального директора АТБ-маркет» по юридическим вопросам ОСОБА_7.

Как сообщалось ранее, с требованием расследовать деятельность компании «АТБ-Маркет» и дать ей правовую оценку в СБУ обратились члены группы «Депутатский контроль»: ОСОБА_9 (БПП), Nfhfc Кремень (Народный фронт) и ОСОБА_11 (БПП). Парламентарии предоставили ряд доказательств, что украинская компания продолжает работать на оккупированных территориях и не только исправно платить налоги в казну страны-агрессора, но и напрямую предоставляет финансовую помощь лидерам так называемых «молодых республик».

Из открытых источников была распространена информация, что в прошлом году компании «АТБ» в оккупированном Крыму , которые управляют сетью супермаркетов ПУД (Продукты у дома), заплатили в Краснодарском крае в бюджет России страны агрессора 5 млн. долларов налога. Общий объем чистой прибыли, которую предположительно заработали магазины «АТБ», составил более $150 млн. Вы скажете это немного, а мы скажем - это патроны для наемников и солдат русской армии, убивают наших ребят на Донбассе. Таким образом, осуществляется прямое финансирование страны агрессора, что является нарушением законодательства об ответственности финансирования терроризма, - заявил народный депутат Шинькович .

Имеющаяся у народных депутатов информация дает основания утверждать, что владельцы «АТБ» продолжают контролировать работу супермаркетов сети на оккупированной территории Донбасса и даже договариваются о расширении бизнеса.

В оккупированном Донецке сетью руководит бывший народный депутат от Партии регионов, и бывший заместитель председателя Службы безопасности, один из лучших друзей основателя АТБ ОСОБА_8. То есть можно сделать вывод, что на самом деле никакого отжима не произошло, а "АТБ", как пишут СМИ, продолжает поставлять продукты своих марок на оккупированный Донбасс, - уточнил ОСОБА_9.

По мнению экспертов, бороться с компаниями - пособниками терроризма должны не только представители СБУ и ГПУ, но и политики. Как вариант, можно пойти по пути Турции, национализируя предприятия, которые сотрудничают с антигосударственными структурами.

После пресечения государственного переворота, власти Турецкой Республики национализировали около 1,2 тыс. коммерческих структур, заподозренных в сотрудничестве с мятежниками. Считаю, народным депутатам не стоит медлить с принятием четкого закона о национализации. Тогда бизнес-структуры по типу АТБ, которые осознанно сохраняют свою деятельность на оккупированных и неподконтрольных властям Украины территориях, получат сигнал: либо работаете по законам Украины и в интересах страны, или не работаете в Украине. Другого не дано, - резюмирует директор информационно-аналитического агентства «Рейтинг» ОСОБА_10».

Зі змісту довідки Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) Департаменту «Центру компетенції» від 30 березня 2017 року № 53/2017-ДР-ЦК (т. 1 а.с. 92-98) вбачається, що власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу. За результатами дослідження змісту веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що інформаційна діяльність на ньому здійснюється від імені «Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР». Даний ресурс створений при сприянні ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади».

При цьому, в Реєстрі громадських об`єднань, розміщеного на веб-сайті Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, міститься інформація про ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади», зокрема, що одним з її засновників є ОСОБА_1 .

На підсумок викладеного у довідці зазначено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), а з 28 березня 2017 року - компанія Teka-Group Foundation (0835, PA, Panama, 50th street Global Bank Tower), якщо інше не визначене умовами договору між останньою та отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній.

Свідоцтвом про акредитацію Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» підтвердило компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні ним функцій Центру компетенції адресного простору українського сегменту мережі Інтернет, що полягають у проведенні фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів або інформацією про їх встановлення відповідно до Договору про акредитацію від 11 квітня 2016 року (т. 1 а.с. 99).

Звернувшись з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, ТОВ «АТБ-маркет» зазначало, що викладена на веб-сайті, одним з власників якого є ОСОБА_1 , стаття містить інформацію, яка є недостовірною та порушує особисті немайнові права та завдає шкоди особистим немайновим благам позивача

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній людині.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Пунктом 12 постанови визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність оціночних суджень автора у спірній статті, виходячи з наступного.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 30 ЗУ «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (п. 19 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Слід зауважити, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізнити фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції не врахував наведених вище норм та не в повній мірі проаналізував інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною.

На думку апеляційного суду, наведена у статті інформація не містить фактичних даних, у ній містяться оціночні судження. Колегія суддів вважає, що з огляду на характер висловлювань та використання мовних засобів автор статті скоріше викладав бачення ситуації очима певних осіб.

Для правильного вирішення справи про визнання інформації недостовірною суду першої інстанції слід було встановити, чи є інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, висновками самого журналіста, чи зазначена інформація була поширена з іншого джерела.

Стаття 10 Конвенції захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу; та надають «достовірну та точну» інформацію, як того вимагає журналістська етика (справи від 22 жовтня 2007 «Lindon, Otchakovsky Laurens and July v. France» року та від 19 червня 2003 року «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark»). Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (справа від 26 листопада 1991 року «The Observer and The Guardian v. The United Kingdom»). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб суттєво заважали пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин. Законодавство надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу. Суд звертає увагу на те, що це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими (справи від 23 вересня 1994 року «Jersild v. Denmark» та від 29 березня 2001 року « Thoma v. Luxembourg»).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, на наведені положення уваги не звернув і не перевірив, чи є інформація, яку просив визнати недостовірною позивач, висновками самого журналіста, чи ця інформація була поширена з джерела іншого засобу масової інформації - «Української правди», як про це зазначено у статті. Представник позивача в апеляційній інстанції указувала, що зазначене видання не публікувало інформації, яку товариство просить спростувати, проте жодних публікацій «Української правди», тотожних або відмінних щодо предмету спору, матеріали цивільної справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не з`ясовував також те, чи була викладена у статті інформація заснована на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, про яких йдеться у статті, чи були вони відредаговані і яким чином.

Крім цього, фрази та речення, які просить спростувати позивач, вирвані з загального контексту статті і, з огляду на мовний виклад: «по данным наших источников», «из открытых источников была распространена информация», «имеющаяся у народных депутатов информация дает основания утверждать », «по мнению экспертов», «считаю, что» не є ствердними і такими, що указують про конкретні факти, тобто є оціночними судженнями, що не можуть бути доведеними, оскільки це порушує саму свободу думки.

З урахуванням наведеного, інші доводи апеляційної скарги щодо встановлення власника веб-сайту та правомірності надання довідки Консорціумом «Український центр підтримки номерів та адрес» Департаменту «Центр компетенції» № 53/2017-ДР-ЦР від 30 березня 2017 року, даних про їх акредитацію, достовірності викладених у довідці даних, обставини реєстрації доменного імені, дані про володільця інформації щодо доменного імені, оцінка повноважень Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» відповідно до Розпорядження КМУ № 447-р від 22 липня 2003 року «Про адміністрування домену «.UA», за відсутності встановлення порушеного права, пов`язаного зі змістом публікації, апеляційним судом не аналізуються, враховуючи те, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAIN; № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Беручи до уваги неправильне застосування районним судом норм матеріального права, апеляційний суд, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, вважає необхідним скасувати заочне рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «АТБ-маркет» у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Ураховуючи задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір у сумі 2400 грн за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про захист ділової репутації - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» ( 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського (Радянська), буд. 76, код ЄДРПОУ 30487219) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2400 (дві тисячі чотириста) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2019 року.

Головуючий: Судді: